АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

Колегія суддів Судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Семопядного В.О.

суддів Сербіна В.В., Піскун О.П.

при секретері Галюлько Т.О.

з участю прокурора Брусенцової І.В.

обвинуваченої ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянула 05 вересня 2013 року у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальне провадження №12012040370000084 за апеляційними скаргами захисника-адвоката ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2, обвинуваченої ОСОБА_2 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2013 року.

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. В»язівок Павлоградського району Дніпропетровської області, українка, громадянка України, яка має середню-спеціальну освіту, вдова, непрацююча, раніше не судима,

визнана винною за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та їй призначено покарання у виді 10 років позбавлення волі.

Зазначеним вироком ОСОБА_2 визнана винною за те, що вона, ІНФОРМАЦІЯ_2, приблизно о 16 годині 45 хвилин, прийшла за запрошенням до свого знайомого ОСОБА_4 за місцем його мешкання, а саме за адресую: АДРЕСА_1, де стали вживати спиртні напої. Під час сумісного вживання спиртних напоїв в зальному приміщенні за вищевказаною адресою, приблизно о 20 годині, того ж дня, між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які перебували у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих не приязних відносин виникла сварка, під час якої ОСОБА_4 наніс один удар кулаком в область обличчя ОСОБА_2, тим самим спричинивши їй легке тілесне ушкодження. Після чого, у ОСОБА_2, яка була ображена поведінкою ОСОБА_4, виник злочинний намір, спрямований на протиправне позбавлення життя останнього.

Реалізуючи свій злочинний намір, діючи навмисно з метою вбивства, ОСОБА_2 піднявши з підлоги фрагмент скла, котрий вирішила використати як знаряддя злочину, умисно, з силою, нанесла один удар ОСОБА_4 у ділянку розташування життєво

___________________________________________________________________________

провадження 11кп/774/221/13 суддя 1 інстанції Тимченко С.О.

категорія ч. 1 ст. 115 КК України суддя-доповідач Семопядний В.О.

важливих органів серця - грудну клітину зліва, чим заподіяла останньому колото - різане поранення грудної клітини зліва, від якого через гостру крововтрату ОСОБА_4 одразу помер.

Своїми діями ОСОБА_2 спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_4 відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 770 від 19.12.2012 року у вигляді: проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини зліва на межі середньо-ключичної та передньо-підмишечної ліній; поранення нижньої долі лівої легені, яке за своїм характером

оцінюється як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпечності для життя, та як таке, що сприяло настанню смерті потерпілого.

Дії ОСОБА_2 знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з наслідками, що настали.

В апеляціях:

-захисник ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2 просить вирок суду змінити, у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, перекваліфікувавши дії її підзахисної на ст. 118 КК України та призначити їй покарання в межах зазначеної статті. В обґрунтування своїх апеляційних вимог захисник посилається на те, що в судовому засіданні не доведено, що ОСОБА_2 мала прямий умисел на вбивство. Всі докази, добуті в ході судового провадження свідчать про те, що ОСОБА_2 діяла навмисно, з ціллю самозахисту, але не бажала не смерті потерпілого. Разом з тим, захисник зазначає, що дії ОСОБА_2 не відповідали небезпечності посягання, яке потерпілий скоїв відносно неї, оскільки відповідно до висновків експерта, ОСОБА_2 спричинені легкі тілесні ушкодження, які утворились не менше чим від двох травматичних дій, які могли утворитись при нанесенні їй удару кулаком в обличчя;

- обвинувачена ОСОБА_2 в апеляції та доповненнях до неї просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, перекваліфікувавши її дії на ч. 1 ст. 118 КК України. Свої апеляційні вимоги обвинувачена посилається на те, що матеріали провадження не містять доказів щодо наявності у неї прямого умислу на вбивство, на що вказують наявність у неї тілесних ушкоджень. Крім того, ні на досудовому слідстві ні судом не врахований той факт, що потерпілий неодноразово її бив. Зазначає що в день скоєння злочину, вона була в стані сильного душевного хвилювання та захищалась від дій потерпілого. Зазначає, що не відповідають дійсності висновки суду щодо того, що вона скоїла злочин в стані алкогольного сп'яніння, оскільки матеріали провадження не містять таких даних, затримання було проведено з порушенням, оскільки вона була затримана в нічний час доби, а саме о 22 годині 25 хвилин, а допит проводився у відсутності адвоката та на неї з боку працівників міліції був здійснений психологічний вплив. Матеріали для ознайомлення їй були надані у вечірній час доби, а саме з 19.00 до 19.20 години, з якими вона не встигла ознайомитись, а підписала чисті аркуші поперу, так як співробітниками міліції на неї був психологічний тиск. Судом не була дана належна оцінка висновкам експертиз, поясненням експерта та свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні. Зазначає, що при призначенні покарання, суд не врахував всі дані про її особу, у зв'язку з чим, призначив несправедливе покарання.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, міркування прокурора, обвинуваченої та її захисника, потерпілу, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Доводи апеляцій обвинуваченої ОСОБА_2 та її захисника ОСОБА_3 щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам, оскільки дії ОСОБА_2 містять склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 118 КК України та не містять складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, колегія судів вважає необґрунтованими.

Так як вбачається з матеріалів кримінального провадження та технічного запису судового засідання, при розгляді справи судом, ОСОБА_2 не визнавала свою вину в

скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Однак пояснювала, що вона дійсно нанесла ОСОБА_4 удар склом в цілях самооборони та від тілесних ушкоджень, які вона нанесла останньому, не могла наступити смерть. Зазначала, що ОСОБА_4 вбив хтось інший так як після нанесення удару склом потерпілому вона бачила що той був ще живий, а вона з помешкання втекла.

Зазначені доводи обвинуваченої, колегією суддів при розгляді справи були належним чином перевірені.

До висновку щодо винуватості ОСОБА_2 в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, колегія суддів прийшла, оцінивши показання ОСОБА_2 данні нею в судовому засіданні, в яких вона не заперечувала нанесення удару ОСОБА_4 осколком скла у ділянку розташування життєво-важливих органів так інші докази в їх сукупності. Твердження обвинуваченої щодо того, що вона не бачила куди саме вона наносила удар, а смерть потерпілого наступила від дій іншої особи, повністю суперечать дослідженому в судовому засіданні висновку судово-медичної експертизи №770 від 19 грудня 2012 року, відповідно до якої при заподіяні тілесних ушкоджень, більш вірогідно, що потерпілий та нападаючий знаходились один від одного передньою поверхнею тіла та інших пошкоджень на потерпілому не виявлено. (т. 2 а.п.150-154). Зазначені висновки експертизи не суперечать і поясненням обвинуваченої щодо того, що після завдання потерпілому поранення, він міг жити невеликий проміжок часу (який вичислювався хвилинами) та міг пересуватися та скоювати ціленаправлені дії. Із висновків додаткової судово-медичної експертизи № 770д від 18.01.2013р вбачається, що виявлені у ОСОБА_4 тілесні ушкодження, у вигляді проникаючого поранення грудної клітини (внаслідок якого наступила смерть) могли утворитися при обставинах зазначених ОСОБА_2 при проведені слідчого експерименту. (т.2 а.п.162)

Крім того, ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснювала, що після нанесеного їй удару ОСОБА_4 вона впала, але при цьому мала можливість вийти з квартири, але не зробила цього, що суперечить її доводам про те, що вона вимушена була захищатися від протиправних дій потерпілого та її дії носили характер самооборони.

Таким чином, суд безпосередньо дослідивши всі докази в їх сукупності з точки зору їх належності. допустимості та достовірності обґрунтовано кваліфікував дії обвинуваченої за ч. 1 ст. 115 КК України.

Тому, колегія суддів, вважає що твердження про необґрунтовану кваліфікацію дій обвинуваченої за ч.1 ст.115 КК України суперечить чинному законодавству та роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» від 07.02.2003р. Так нанесення обвинуваченою під час сварки потерпілому осколком скла удару в грудну клітину зліва, тобто в життєво-важливий орган людини обґрунтовано визнано судом 1 інстанції як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Що стосується доводів обвинуваченої ОСОБА_2 щодо суворості призначеного їй покарання, колегія суддів вважає їх також необґрунтованими.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання у виді 10 років позбавлення волі, у відповідності до ст. 65 КК України, колегія суддів суду першої інстанції урахувала ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винної, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, а саме: вчинення особливо тяжкого злочину в стані алкогольного сп'яніння, те, що ОСОБА_2 раніше не судима, не працює, за місцем реєстрації характеризується з негативної сторони, має батька пенсіонера, відсутність у потерпілої претензій. Разом з тим при призначенні покарання не було в повній мірі враховано обставини скоєння злочину, тому з урахуванням вищенаведеного, та обставин ня які послався суд 1 інстанції при призначенні покарання, колегія суддів вважає можливим зменшити призначене покарання до 8 років 6 місяців позбавлення волі.

Саме таке покарання призначене ОСОБА_2 є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання новим злочинам.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404,405,407 КПК України, судова колегія,

у х в а л и л а:

Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2013 року щодо ОСОБА_2 в частині призначеного покарання за ч.1 ст.115 КК України змінити.

Призначити покарання за ч.1 ст.115 КК України у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Апеляції захисника-адвоката ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2, обвинуваченої ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ впродовж трьох місяців з дня її проголошення, а засудженою, яка тримається під вартою, - в той же строк з дня вручення їй копії ухвали, шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до суду касаційної інстанції.

судді:

В.О. Семопядний В.В. Сербін О.П. Піскун