Справа № 22-13 71 2006 року                    Головуючий суддя у І інстанції - Петричкович А.І.

Суддя-доповідач в Апеляційному суді - Буцяк 3.1. УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

14 грудня 2006 року                                                                                                           місто Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі:     головуючого Буцяка 3.1.

суддів Шимківа С.С., Ковалевича СП.

з участю секретаря судового засідання Іванової І.С.,

представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зарічненського районного суду від 21 вересня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Зарічненського РВ УМВС України в Рівненській обла­сті, Державного казначейства України та його Відділення в Зарічненському районі про відшкодування моральної шкоди,  заподіяної незаконним затриманням та витрат на пра­вову допомогу,

встановила:

Рішенням Зарічненського районного суду від 21 вересня 2006 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні її позову до Зарічненського РВ УМВС України в Рівненській області, Державного казначейства України та його Відділення в Зарічненському районі про відшкодування 10000 грн. моральної шкоди, заподіяної незаконним затриманням працівниками міліції, та 250 грн. витрат на правову допомогу.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі позивачка просить апеляційний суд його скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення її позову, посилаю чись на порушення місцевим судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія су ддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких під став.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстан ції.

З позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що позивачка пред'явила до відповіда чів вимоги про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на п. 2 ч. 2 ст. 1167 та ч. 1 ст. 1176 ЦК України.

Проте згідно з цими правовими нормами державою відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попередньо го (досудового) слідства, прокуратури або суду лише шкода, яка завдана фізичній осо бі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кри мінальної відповідальності,  незаконного застосування як запобіжного заходу триманни під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, неза­конного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Між тим, таких обставин (незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незакон­ного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт) щодо позивачки у даній справі не встановлено.

Тому з урахуванням викладеного, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції законно й обгрунтовано відмовив позивачці у задоволенні її позовних вимог.

Доводи поданої апеляційної скарги цього висновку місцевого суду не спростову­ють.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Зарічненського районного суду від 21 вересня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.