Справа № 22-ас-436 2006 року                  Головуючий суддя у І інстанції - Боймиструк СВ.

Суддя-доповідач в Апеляційному суді - Буцяк 3.1.

                     ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ    УКРА ЇНИ

14 грудня 2006 року                                                                                                           місто Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі :

головуючого Буцяка 3.1.

суддів Шимківа С.С., Ковалевича С.П.

секретар судового засідання Іванова І.С.

з участю представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської облдержадміністрації на постанову Рів­ненського міського суду від 28 вересня 2006 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської облдержадміністрації про визнання дій управління неправомір­ними,

встановила:

Постановою Рівненського міського суду від 28 вересня 2006 року задоволено ад­міністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального за­хисту населення Рівненської облдержадміністрації: дії Головного управління визнано неправомірними та зобов'язано відповідача дати дозвіл позивачу на відчуження легко­вого автомобіля "Volkswagen", номер кузова НОМЕР_1, д.н. НОМЕР_2, який був отриманий ОСОБА_1 через Головне управління праці та соціального захисту населення Рівненської облдержадміністрації від громадя­нина Німеччини як гуманітарна допомога.

В поданій апеляційній скарзі Головне управління праці та соціального захисту на­селення Рівненської облдержадміністрації, вважаючи таке рішення місцевого суду неза­конним, просить апеляційний суд його скасувати й ухвалити нове про відмову у задово­ленні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія су­ддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких під­став.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу автомобіль був переданий як гумані­тарна допомога відповідно до п. 42 постанови KM України від 7 лютого 2001 року № 128 "Про внесення змін до Порядку забезпечення інвалідів автомобілями'', згідно з якою автомобілі, отримані органами соціального захисту населення як гуманітарна допомога, видаються інвалідам (за їх бажанням) безоплатно згідно з чергою за умови зняття з об­ліку для забезпечення автомобілем.                                                                                                                                                     Відповідно до ст. ст. 6 та 12 Закону України "Про гуманітарну допомогу", якщо кошти або товари (роботи, послуги), звільнені від оподаткування як гуманітарна допо­мога, було використано не за цільовим призначенням, вони вважаються доходом і опо­датковуються відповідно до законодавства України. Товари (предмети) гуманітарної до­помоги, які продаються за грошові кошти або передаються за інші види компенсації, та (або) виручка, отримана за такий продаж, вилучаються або конфіскуються у встановле­ному законом порядку.

Крім того, частиною 2 Прикінцевих положень Закону України від 7 грудня 2000 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання рин ку автомобілів в Україні" встановлено, що автомобіль, який був попередньо ввезений в Україну без сплати (повної або часткової) передбачених законодавством податків та зборів, на підставі пільг, наданих законодавством, може бути відчужений або пе реданий у володіння, або (та) у користування, або (та) у розпорядження тільки після сплати у повному обсязі всіх податків та зборів, передбачених законодавством України на день ввезення автомобіля на митну територію України.

Тому з урахуванням наведених вище вимог Законів в місцевого суду, на переко нання колегії суддів, не було законних підстав для визнання за позивачем права на про даж автомобіля, отриманого ним як гуманітарна допомога.

Зважаючи на викладене та керуючись ст. 11, 138. 195, 198. 202. 205 КАС України, колегія суддів

постановила :

Апеляційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської облдержадміністрації задовольнити.

Постанову Рівненського міського суду від 28 вересня 2006 року скасувати.

ОСОБА_1 у задоволенні його адміністративного позову до Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської облдержадмі­ністрації про визнання дій управління неправомірними відмовити.

Постанова Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду Украї­ни протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: