АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 - 2088   2006 рік                                                                         Головуючий у 1 інстанції

Смирнов Г.С.

Категорія 14            Доповідач Семиженко Г.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року листопада 15 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області у складі:

головуючого  Семиженка Г.В.

суддів:                  Лісової Г.Є.

Приход ько Л.А.

при секретарі Борисовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 07 червня 2006 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Дім" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг,

ВСТАНОВИЛА:

у жовтні 2005 року позивач звернувся до суду з вказаними позовами до відповідачів посилаючись на те, що відповідачі є власниками квартир, що розташовані у будинку на прибудинковій території, які обслуговує позивач, відповідачі не відшкодовують витрати позивача по такому обслуговуванню, в позовах поставлено питання про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 576,93 гривні, з ОСОБА_2. в сумі 781,46 гривень.

Рішенням Суворовського районного суду міста Херсона від 07 червня 2006 року позови задоволено частково, з відповідачів на користь позивача стягнуто в межах строку позовної давності за період з 01 жовтня 2002 року по 01 травня 2003 року по 76,51 гривні з кожного та по 51 гривні державного мита до доходу держави, у задоволені решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі на рішення суду відповідачі поставили питання про його скасування як незаконного та необгрунтованого та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки договору поміж сторонами укладено не було, послуг від відповідача вони не отримували.

В судовому засіданні при апеляційному розгляді справи сторони підтримали свої процесуальні позиції, ОСОБА_1 при цьому пояснила, що вона проживає на дачі, коли приїздила до квартири, не помічала, щоб позивач надавав будь-які послуги.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" утримання приватизованих квартир здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від форм власності на них. Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Заборгованість власників квартир по укладених угодах, пов'язаних з утриманням будинку та оплатою комунальних послуг, стягується в судовому порядку.

За ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 затверджено Правила користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, які визначають порядок користування приміщеннями, а також утримання житлових будинків і прибудинкових територій незалежно від відомчої належності і форми власності. За п. 4 Правил власник житла за рахунок власних коштів оплачує всі витрати, пов'язані з утриманням житлового будинку і закріпленої прибудинкової території.

За п. 5 Правил технічне обслуговування і ремонт елементів житлових будинків і зовнішнього благоустрою, санітарне обслуговування допоміжних приміщень житлових будинків і прибудинкових територій здійснюють на договірній основі з власниками житла або з уповноваженим ними органом відповідні підприємства, які повинні дотримувати вимог цих Правил.

Згідно з п. 17 Правил власники квартир багатоквартирних будинків зобов'язані вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування і ремонт будинку. Ці платежі і платежі за комунальні та інші послуги власниками квартир, наймачами і орендарями вносяться щомісяця не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено інші строки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1998 року № 939 затверджено склад витрат підприємств житлового господарства, пов'язаних з утриманням будинків і прибудинкових територій, що входять до квартирної плати (плати за утримання житла), до якого входять витрати на утримання обслуговуючого персоналу, на експлуатацію будинкового господарства, на амортизацію (знос) будівель, споруд, машин, обладнання, інвентаря, на капітальний ремонт будівель, споруд, машин, обладнання, на поточний ремонт житлового фонду, на експлуатацію (утримання та обслуговування) ліфтів (крім капітального ремонту), на утримання апарату управління, інші прямі витрати, враховуючи витрати на охорону праці, утримання службового житла, відрахування на обов'язкове страхування майна та членів трудового колективу, касове обслуговування, спортивну і культурно-масову роботу тощо.

З матеріалів справи вбачається, що у спірний період на позивача відповідно до вимог закону було покладено обов'язок утримання будинку, в якому розташовані квартири відповідачів, та прибудинкової території, відповідачі мають встановлений законом обов'язок відшкодовувати витрати, пов'язані з утриманням даного будинку та прибудинкової території, до стягнення заявлено суми витрат понесені позивачем і обраховані у встановленому порядку та не спростовані відповідачами, стягнення проведено в межах строку позовної давності, посилання відповідачів на відсутність договору поміж сторонами не може прийматися до уваги, оскільки відповідно до ст. 4, 151 ЦК Української РСР редакції 1963 року, що був чинним в спірний період, цивільні права та обов'язки виникають не лише з договору, а й з підстав, передбачених законодавством.

На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку, що причин для скасування рішення суду першої інстанції немає, його слід залишити без змін, апеляційну скаргу відхилити як таку, що його не спростовує та не ґрунтується на нормах закону.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну  скаргу  ОСОБА_1,  ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 07 червня  2006 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, на неї протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді