Справа №11 - 640/06                                                        Головуючий у 1 інстанції Лапін О.Ф.

ст. 190 ч.З, 357 ч.2 КК України                                       Доповідач Оксентюк В.Н.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

8 грудня 2006 р.

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Оксентюка В.Н.

суддів Лозовського А.О., Силки Г.І.

з участю прокурора Артиша Я.Д.

захисника ОСОБА_1

засудженого ОСОБА_2

потерпілої Терлецької В. А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку кримінальну справу за  апеляцією  ОСОБА_2      на  вирок  Ковельського міськрайонного суду від 3 жовтня 2006 року, яким

ОСОБА_2, українець, громадянин України, освіта вища, не працюючого, проживаючого АДРЕСА_1, раніше не судимого,

- засудженого за ст.190 ч.З КК України на 3 роки позбавлення волі, за ст.357 ч.2 КК України на один рік позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно до відбування засудженому визначено три роки і шість місяців позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки.

Зобов'язано засудженого ОСОБА_2 повідомити органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтись для реєстрації в ці органи.

Міру запобіжного заходу залишено попередню - підписку про невиїзд.

Цивільний позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь потерпілої ОСОБА_3 35935 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот тридцять п'ять) гривень матеріальних збитків та 2000 (дві) тисячі гривень моральних збитків.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи.

Грошові кошти в сумі 35 грн. 45 коп., телефон «Нокіа - 1100» та 1/2 частина квартири АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_2 звернуто у рахунок погашення цивільного позову.

Речові докази: записку (а.с.161) залишити при справі; автомобіль «Форд -Проба», р.н. НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 звернено в рахунок погашення цивільного позову.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Даним вироком ОСОБА_2 визнано винним в тому, що він, в лютому 2004 року, діючи з корисливих мотивів та переслідуючи мету заволодіння автомобілем «Форд - Проба», який належав на праві приватної власності потерпілій ОСОБА_3, запропонував останній свої послуги по перереєстрації у Ковельському МРЕВ належного потерпілій автомобіля у зв'язку зі зміною потерпілою прізвища з ІНФОРМАЦІЯ_1 на ІНФОРМАЦІЯ_2, хоча, в дійсності такого наміру не мав, а переслідував ціль заволодіння шляхом шахрайства особливо важливими документами на реєстрацію вказаного автомобіля.

Повіривши ОСОБА_2, ОСОБА_3 передала йому АДРЕСА_2 свідоцтво НОМЕР_3 про реєстрацію належного їй легкового автомобіля «Форд - Проба» р.н.НОМЕР_1, видане Ковельським МРЕВ УДАЇ УМВС України у Волинській області 15 листопада 2000 року та доручення НОМЕР_4 про право керування та розпорядження вказаним автомобілем видане їй ОСОБА_4 і посвідчене ЗО червня 2001 року нотаріусом Кузнецовського міського нотаріального округу Рівненської області, які для неї були особливо важливі, так як підтверджували її право володіння майном у великих розмірах.

Отримавши вказані документи ОСОБА_2 привласнив їх та почав уникати зустрічі з ОСОБА_3.

1 травня 2004 року на прохання потерпілої ОСОБА_3 повідомив неправдиві відомості щодо місцезнаходження документів, а 6 травня 2004 року реалізував свідоцтво про реєстрацію автомобіля «Форд - Проба» та сам автомобіль громадянину ОСОБА_5, а доручення НОМЕР_4 знищив.

Крім того, ОСОБА_2, заволодівши в лютому 2004 року у потерпілої ОСОБА_3 свідоцтвом про реєстрацію автомобіля «Форд -Проба», р.н. НОМЕР_1 та дорученням НОМЕР_4 від ЗО червня 2001 року на право розпорядження потерпілою вказаним автомобілем, після затримання працівниками Північної ОРДПС 1 травня 2004 року даного автомобіля і поміщення його на штрафмайданчик 6 травня 2004 року, шляхом обману, пред'явив ОСОБА_4 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу і попросив його забрати автомобіль «Форд - Проба» із штрафмайданчика Північної ОРДПС та дати нове доручення на розпорядження вказаним автомобілем. Повіривши ОСОБА_2, ОСОБА_4 6 травня 2004 року по наданому йому ОСОБА_2 свідоцтву про реєстрацію автомобіля «Форд - Проба» забрав вказаний транспортний засіб із штрафмайданчика і в той же день на прохання ОСОБА_2 в нотаріальній конторі видав доручення на управління та розпорядження вказаним автомобілем громадянину ОСОБА_5. Вказаними діями ОСОБА_2 шляхом обману та зловживання довірою заволодів автомобілем потерпілої ОСОБА_3 та збув його, спричинивши потерпілій збитки на суму 35935 грн., що є великим розміром.

Засуджений ОСОБА_2 подав на вирок апеляцію, в якій вказав, що суд першої інстанції не дав належної оцінки його твердженням про те, що 27.03.2002 року потерпіла ОСОБА_3 позичила в нього 1200 гривень, що підтверджується власноруч написаною потерпілою розпискою, яка приєднана до матеріалів кримінальної справи.

В рахунок забезпечення виконання свого зобов'язання потерпіла добровільно передала йому свідоцтво про реєстрацію автомобіля «Форд - Проба», який належав ОСОБА_4. Вказане свідоцтво у 2004 році він повернув власнику ОСОБА_4 на прохання власника та прохання громадянина ОСОБА_6.

Автомобіль «Форд - Проба» р.н. НОМЕР_1, який визнаний предметом шахрайства ніколи йому не передавався і він вказаним автомобілем ніколи не розпоряджався.

6 травня 2004 року юридичний власник автомобіля ОСОБА_4 вдруге продав його по дорученню ОСОБА_5. Досудовим та судовим слідством не знайдено жодного доказу його участі у отриманні автомобіля із штрафмайданчика Північної ОРДПС та подальшої його реалізації.

Крім того, кваліфікуючи його дії за ст.190 ч.З КК України, як шахрайство, вчинене у великих розмірах ні досудове слідство, а ні суд не встановили реальної вартості автомобіля «Форд - Проба», який визнаний предметом вчинення шахрайства. Його вартість визначена лише зі слів потерпілої ОСОБА_3. Вказана ціна більше як у два рази перевищує ціну за якою він був придбаний потерпілою у 2001 році. В підтвердження збільшення ціни автомобіля потерпіла надала ряд довідок, які не вказують на збільшення вартості автомобіля і є сумнівними. Суд також не врахував і того факту, що вказаний автомобіль неодноразово потрапляв у ДТП, в яких отримував механічні пошкодження. Такі ж пошкодження зафіксовані і в акті огляду автомобіля при його затриманні на штрафмайданчик 1 травня 2004 року.

Вважає, що розгляд справи проводився з обвинувальним ухилом. Прохає провести судове слідство та скасувати вирок Ковельського міськрайонного суду щодо нього, як незаконний і постановлений з порушенням норм матеріального і процесуального права. Постановити новий виправдальний вирок.

В поданому потерпілою ОСОБА_3 на апеляцію запереченні вказується на те, що будь-яких грошей вона в ОСОБА_2 не позичала. Свідоцтво про реєстрацію автомобіля «Форд - Проба» та доручення передала ОСОБА_2 для переоформлення документів в органах МРЕВ, а не в рахунок забезпечення виконання зобов'язання позики.

Після затримання автомобіля і поміщення його на штрафмайданчик Північної ОРДПС ОСОБА_2, маючи реєстраційні документи на вказаний автомобіль, обдурив ОСОБА_4 та ОСОБА_6, з їх допомогою забрав автомобіль із штрафмайданчика та реалізував ОСОБА_5.

Безпідставним на думку потерпілої є посилання ОСОБА_2 в своїй апеляції на завищену вартість автомобіля «Форд - Проба».

Прохає вирок Ковельського міськрайонного суду від 3 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_2 в частині стягнення в її користь 35935 гр. матеріальних збитків та 2000 моральних збитків залишити без змін, а апеляцію засудженого ОСОБА_2 без задоволення.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку, доводи апеляції та заперечення на неї, пояснення засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1, які апеляцію підтримали і прохали вирок суду скасувати та постановити щодо ОСОБА_2 виправдальний вирок, потерпілу ОСОБА_3, яка апеляцію не визнала, міркування прокурора про залишення апеляції без задоволення, а вирок суду без змін, вивчивши матеріали кримінальної справи, колегія судців приходить до висновку, що апеляція підлягає до часткового задоволення.

Згідно ст.64 КПК України при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню: подія злочину, вина та мотиви вчинення, обставини, що впливають на ступінь тяжкості, характер і розмір заподіяної злочином шкоди. Такі ж вимоги містяться в п.8 керівних роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду №5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановления вироку».

Вказаних вимог закону при проведенні досудового слідства не дотримано.

Як вбачається із матеріалів кримінальної справи та вироку суду, ОСОБА_2 засуджений за шахрайство, яке виразилось в заволодінні шляхом обману та зловживання довірою майном потерпілої ОСОБА_3 у великих розмірах та заволодінні цим же шляхом та знищенні особливо важливих документів потерпілої.

Предметом шахрайства є автомобіль «Форд - Проба» 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Кваліфікуючою ознакою інкримінованого ОСОБА_2 злочину є заволодіння майном у великих розмірах, розмір завданої злочином шкоди підлягає обов'язковому доказуванню як на стадії досудового слідства так і в суді.

Захисник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 в ході досудового слідства та судового розгляду справи звертався з письмовими клопотаннями (а.с.237, 312) про необхідність проведення експертної оцінки автомобіля. Проте в задоволенні вказаного клопотання було відмовлено. Досудовим слідством та судом за основу була прийнята ціна, вказана потерпілою (а.с.101). З врахуванням проведених ремонтів автомобіля, яка більше ніж у два рази перевищує ціну цього ж автомобіля, придбаного у 2001 році.

Як вбачається із вироку Ковельського міськрайонного суду від 9 квітня 2002 року (а.с.83) належний потерпілій ОСОБА_3 автомобіль «Форд -Проба» 29 грудня 2001 року попав в дорожньо-транспортну пригоду в процесі якої отримав механічні пошкодження. Потерпіла ОСОБА_3 надала органам досудового слідства довідку про проведений нею після ДТП ремонт автомобіля (а.с.81, 272). Проте ні досудовим слідством, а ні судом не з'ясовувалось питання чи проводився такий ремонт, скільки коштів на нього було затрачено, чи збільшувалась після ремонту вартість автомобіля і наскільки, а також, хто мав нести матеріальні витрати по ремонту автомобіля, особа, яка вчинила дорожньо-транспортну пригоду чи ОСОБА_2.

Досудовим слідством та судом не давалось оцінки наданим потерпілою довідкам про придбання запчастин (довідка НОМЕР_5, НОМЕР_6, накладна НОМЕР_7, накладка від 28.06.2004 року) а.с.78-80, 82. Не з'ясовувалось питання чи куплялись потерпілою ці запчастини, в зв'язку з чим і чи їх установка збільшувала первинну вартість автомобіля.

Із протоколу огляду автомобіля «Форд - Проба» від 1 травня 2004 року (а.с.42) вбачається, що при затриманні вказаного автомобіля на ньому були виявлені певні механічні пошкодження. При визначенні вартості автомобіля цим обставинам також оцінки не дано.

Ні досудовим слідством, ні судом не встановлено точної вартості автомобіля. А, оскільки, заподіяні злочином матеріальні збитки є кваліфікуючою ознакою і підлягають обов'язковому доведенню то вирок Ковельського міськрайонного суду в цій частині підлягає скасуванню.

Для з'ясування вартості автомобіля слід встановити і допитати підприємців ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_9. По питанню технічного стану автомобіля «Форд - Проба» встановити та допитати крім допитаних по справі інших осіб, вирішити питання про проведення товарознавчої експертизи, провести інші слідчі дії.

В силу специфіки судового засідання вказані слідчі дії можуть бути проведені лише в ході досудового слідства, а тому кримінальна справа підлягає направленню для проведення додаткового розслідування Ковельському міжрайонному прокурору.

Керуючись ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовільнити частково.

Вирок Ковельського міськрайонного суду від 3 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити Ковельському міжрайонному прокурору для проведення додаткового розслідування.

Головуючий  Оксентюк В.Н.

Судді       Лозовський А.О., Силка Г.І.

В.Н.Оксентюк

Суддя апеляційного суду