Справа № 11-631 /06 Головуючий у 1 інстанції Квятковський М.С.
ч.2 ст. 187 КК України Доповідач Хлапук Л.І.
УХВАЛА іменем України
м. Луцьк 5 грудня 2006 року
Колегія судців судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі: головуючого-судді Хлапук Л.І., суддів Матвієнко Н.В., Силки Г.І., з участю прокурора Смолюка Б.С., адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_3, його законного представника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_5, законного представника засудженого ОСОБА_3 ОСОБА_4 на вирок Луцького міськрайонного суду від 29 вересня 2006 року, яким
ОСОБА_5, уродженець і житель м. Луцька, судимий Луцьким міськрайсудом 13.12.2004 року за ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу в сумі 510 грн., вирок не виконаний , -
засуджений за ч. 1 ст.187 КК України до 4 років позбавлення волі, за ч.2 ст. 187 КК України - до 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього, належного йому на праві власності майна, за ст. 386 КК України до 6 місяців арешту.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_5 призначено покарання 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього, належного йому на праві власності майна.
На підставі ч.І ст. 71 КК України до покарання за даним вироком повністю приєднано не відбуте покарання за вироком Луцького міськрайонного суду від 13 грудня 2004 року і остаточно ОСОБА_5 призначено покарання 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього, належного йому на праві власності майна і штрафом в сумі 510 грн.
ОСОБА_3, уродженець і житель м. Луцька, не судимий. -засуджений за ч.2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75, 76, 104 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування даного покарання, якщо він протягом двохрічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: повідомлятиме органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з'являтиметься в дані органи на реєстрацію.
Речовий доказ - пошкоджену пляшку постановлено знищити, -
ВСТАНОВИЛА:
Засуджені визнані винними у вчиненні таких злочинів.
Так, ОСОБА_5 біля 24 год. 28 січня 2005 року поблизу будинку АДРЕСА_1 за попередньою змовою з засудженими за ці дії вироком Луцького міськрайсуду від 31.05.2005 рокуОСОБА_6 та ОСОБА_7 вчинив відкрите викрадення належного ОСОБА_8 майна. При цьому, діючи поза домовленістю із спільниками, ОСОБА_5 напав на ОСОБА_8, вдарив того по голові та збив з ніг, заподіявши легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді саден на правих стегні і гомілці, двох ран волосистої частини голови та заволодів належними даному потерпілому мобільним телефоном „Соні Еріксон Т 610" вартістю 1300 грн. чіп-картками стартових пакетів „Київстар" та „ЮМС" вартістю 25 і ЗО грн.
Біля 30 хв. на 1 год. 23 травня 2006 року на сходовій площадці будинку АДРЕСА_2, з метою заволодіння чужим майном, ОСОБА_5 вчинив розбійний напад на ОСОБА_9 Погрожуючи їй небезпечним для життя і здоров'я насильством, розмахуючи перед обличчям потерпілої розбитою пляшкою та здавлюючи її шию руками, заподіяв тій легкі тілесні ушкодження у вигляді саден лівої кисті, крововиливів на шиї, грудній клітці. При цьому заволодів належними ОСОБА_9 сумочкою з косметичкою, грішми, гаманцем, фотоальбомом з фотокартками загальною вартістю 190 грн.
Біля 20 год. 11 листопада 2006 року поблизу бару „Трактир" по пр. Грушевського м. Луцька ОСОБА_5 повторно за попередньою змовою з ОСОБА_3 та невстановленими особами, застосовуючи до ОСОБА_10 фізичне насильство, що не було небезпечне для життя і здоров'я потерпілого, яке виразилось в нанесенні удару по голові та головою потерпілого об стіну, утримуванні руками, відкрито викрали в нього 1 грн. та мобільний телефон „Сіменс С 500" з чіп-картою стартового пакету „Джине" вартістю 200 грн., що належали ОСОБА_11.
О 14 год. 30 хв.10 квітня 2006 року в під'їзді будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_5, погрожуючи застосувати насильство до ОСОБА_10, та вбити ОСОБА_11 і її малолітнього сина ОСОБА_12, замахувався на ОСОБА_11 ножем, примушував ОСОБА_10 і ОСОБА_11 забрати з правоохоронних органів заяви з повідомленням про вчинений ним вищевказаний злочин та змінити раніше дані покази по даній кримінальній справі.
Засуджений ОСОБА_5 в своїй апеляції посилається на неповноту та однобічність судового слідства, не з'ясування всіх обставин справи, на не взяття судом до уваги того , що визнавальні показання на досудовому слідстві він давав під впливом тортур та інших незаконних методів допиту, не звернення уваги судом на суперечливість показань потерпілих від злочинів, на показання свідків ОСОБА_17, сімейства ОСОБА_19 про його знаходження в час нападу на ОСОБА_8 і ОСОБА_9 в іншому місці. Вказує, що засуджені ОСОБА_6, ОСОБА_7 заперечували його участь в нападі на ОСОБА_8. Прохає вирок щодо нього скасувати, а справу провадженням закрити з відсутністю в його діях складу злочину.
Законний представник засудженого ОСОБА_3 його мати - ОСОБА_4 в своїй апеляції в інтересах сина вказує, що вирок побудований на суперечливих показаннях потерпілих ОСОБА_10 і ОСОБА_11. Вважає, що суд не врахував показань її сина про знаходження в час пограбування ОСОБА_10 в іншому місці, не провів відтворення обстановки обставин події з усіма її очевидцями і учасниками, не врахував, що досудовим слідством порушено кримінально-процесуальне законодавство. Тому просить скасувати вирок.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку, виклав доводи апеляцій, засудженого ОСОБА_3, його законного представника ОСОБА_4, адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, які підтримали апеляції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_5 підлягає до часткового задоволення, а апеляція ОСОБА_4 до задоволення не підлягає.
Вчинення засудженими злочинів при вказаних у вироку обставинах стверджена сукупністю зібраних по справі і досліджених судом доказів.
Так, з показань потерпілого ОСОБА_8 вбачається, що близько 24 години на вул. Привокзальній на нього напало троє осіб, збили з ніг та стали наносити удари в голову, забрали мобільний телефон „Соні-Еріксон" Т 610 з чіп-картками стартових пакетів „Київстар" і „ЮМС". Його показання підтвердили ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_14, які заявили що відкрите викрадення майна даного потерпілого здійснювали в групі з ОСОБА_5, попередньо домовившись про це, при цьому саме ОСОБА_5 наносив побої потерпілому.
Посилання засудженого ОСОБА_5 на показання ОСОБА_7 і ОСОБА_13 на досудовому слідстві про його неучасть в даному злочині спростовуються показаннями цих же засуджених в судовому засіданні, під час очних ставок з свідком ОСОБА_14, показаннями останнього про те, що саме ОСОБА_5 був співучасником злочину. Засуджені ОСОБА_6, ОСОБА_7 попередні свої покази пояснюють намаганням вигородити ОСОБА_5.
В своєму з'явленні із зізнанням ОСОБА_5 також зізнавався у відкритому викраденні в ОСОБА_8 за зговором із ОСОБА_6, ОСОБА_7 мобільного телефону, заявляючи що саме він наносив тому побої і забирав телефон.
Посилання даного засудженого на дачу таких показань під впливом недозволених методів допиту: застосування насилля, перевірялося в ході досудового і судового слідства і не знайшло свого ствердження.
Даний факт підтверджується і вироком Луцького міськрайонного суду від 31.05.2005 року.
Згідно висновку судово-медичної експертизи потерпілому ОСОБА_8 при вчиненні нападу на нього були заподіяні легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
З показань потерпілої ОСОБА_9, протоколу її заяви вбачається, що вночі 23 травня 2006 року біля будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_5 напав на неї, погрожував насильством, здушував її шию руками, розбивши пляшку з-під пива, розмахував нею перед її обличчям. При цьому заподіяв їй тілесні ушкодження та забрав сумку з гаманцем, косметичкою, гребінцем, альбомом з фотографіями вартістю 190 гривень.
В ході досудового слідства ОСОБА_9 впізнала ОСОБА_5, як особу, що вчинила розбійний напад на неї, ствердивши це і в ході очних ставок з ним.
Показання даної потерпілої стверджено протоколом огляду місця події, в ході якого ОСОБА_9 видала розбиту пляшку, з допомогою якої засуджений вчиняв напад на неї.
Відповідно до висновку дактилоскопічної експертизи на даній пляшці виявлено слід долоні, яка могла належати ОСОБА_5.
Згідно висновку судово-медичної експертизи в потерпілої ОСОБА_9 виявлено легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливів передньої поверхні грудної клітки, шиї, садна на лівій кисті, які могли утворитися в час і при обставинах, вказаних потерпілою.
Досудовим слідством і судом перевірялися показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 про знаходження ОСОБА_5 в час нападу на ОСОБА_9 дома під їх наглядом, як і показання потерпілої ОСОБА_9 на досудовому слідстві про те, що нападником був не ОСОБА_5 , і правильно не були взяті до уваги.
Як встановлено по справі, ОСОБА_5 є членом сім'ї ОСОБА_19, які вживали заходи до уникнення ним відповідальності за скоєне. Так, ОСОБА_6, ОСОБА_15 разом з найнятим ним під час досудового слідства адвокатом ОСОБА_16 зустрічався з потерпілою. В ході цього адвокат здійснював психологічний тиск на дану потерпілу з метою зміни нею показань про неучасть ОСОБА_5 у нападі на неї, диктував їй зміст такої скарги на дії правоохоронних органів. Це підтверджено показаннями самої ОСОБА_9, протоколом огляду квартири потерпілої, де був виявлений адвокат ОСОБА_16, роздруківкою телефонних його дзвінків до потерпілої, застосування щодо неї заходів охорони в зв'язку з таким вищевказаним психологічним тиском, постановою суду про усунення адвоката ОСОБА_16 від захисту ОСОБА_5.
Вищевказаними дослідженими доказами спростовуються твердження апелянта ОСОБА_5 про не дослідження і не взяття судом до уваги всіх доказів.
Виходячи з вищевказаних доказів суд правильно визнав ОСОБА_5 винним у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з метою заволодіння їх майном.
У відповідності з приміткою до ст. 185 КК України, п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.12.1992 року № 12 „Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності" у випадку вчинення двох і більше розбоїв з метою заволодіння чужим майном при відсутності інших кваліфікуючих ознак, дії винного належить кваліфікувати за ч. 2 ст. 187 КК України. Додаткової кваліфікації за ч. 1 даної статті перший злочин не потребує.
Всупереч даним вимогам закону суд кваліфікував дії ОСОБА_5 по епізоду розбійного нападу на ОСОБА_8, який вчинений до такого ж нападу на ОСОБА_9, за ч. 1 ст. 187 КК України і обрав покарання. Виходячи з вищевказаних вимог закону така кваліфікація є зайвою і підлягає виключенню з вироку. Вищевказані дії ОСОБА_5 повністю охоплюються ч.2 ст. 187 КК України і додаткової кваліфікації не потребують.
Знайшло своє ствердження вчинення ОСОБА_5 і ОСОБА_3 пограбування ОСОБА_10.
Так, з показань потерпілого ОСОБА_10 вбачається, що близько 20 години 11 листопада 2005 року з бару „Трактир" на вулицю його викликав ОСОБА_5 та разом з ОСОБА_3 і кількома незнайомцями почали вимагати гроші. При цьому ОСОБА_3 утримував його за руки, а ОСОБА_5 обшукав та відібрав одну гривню і мобільний телефон, належний ОСОБА_11, при цьому вдарив, штовхнув на стіну, в результаті чого він побив голову об неї. Його покази ствердила й потерпіла ОСОБА_11, заявляючи, що бачила як ОСОБА_5, який був з ОСОБА_3, викликав ОСОБА_10 з бару. Повернувшись побитим, останній заявив, що ОСОБА_5 разом із ОСОБА_3 забрав у нього її мобільний телефон і одну гривню, при цьому побив.
їх показання підтверджено і висновком судово-медичної експертизи, якою у ОСОБА_10 виявлено ранку на тім'яно-потиличній ділянці голови, яка могла утворитися при обставинах і в строк, вказаний потерпілим.
Про вчинений щодо них злочин, його обставини потерпілі ОСОБА_10 і ОСОБА_11 одразу заявили в правоохоронні органи, впізнавши злочинців, про що свідчать їх заяви, дані протоколів впізнання.
Аналогічні показання давали вподовж досудового слідства, чим спростовується твердження засудженого ОСОБА_5 та апелянтки ОСОБА_4 про суперечливість їх показань.
Засуджений ОСОБА_3 на досудовому слідстві визнавав свою співучасть разом з ОСОБА_5 в пограбуванні ОСОБА_10. Дані покази відібрані в нього з дотриманням норм КПК України.
Законний представник засудженого ОСОБА_3 - його матір ОСОБА_4 в своїх показаннях на досудовому слідстві заявляла, що ОСОБА_3 після події розповідав їй про пограбування ним та ОСОБА_5 ОСОБА_10, в ході якого він утримував потерпілого за руки.
Мобільний телефон з чіп-картками до нього, викрадений у ОСОБА_10, було повернуто ОСОБА_11 ОСОБА_5.
Твердження засудженого ОСОБА_3 про неможливість його участі в пограбуванні ОСОБА_10 у вказаний у вироку час, спростовується не лише показаннями потерпілих, а й протоколом відтворення обстановки обставин події з хронометражем затраченого ОСОБА_3 часу на дорогу до бару „Трактир", показаннями свідка ОСОБА_17, з яких вбачається що вищевказаний засуджений міг потрапити до бару „Трактир" до часу пограбування, знаходячись там, виходив з нього, залишаючи ОСОБА_17.
Досудовим і судовим слідством перевірялася зміна потерпілими ОСОБА_10 і ОСОБА_11 показань щодо злочину на досудовому слідстві. Було встановлено, що ті змінювали показання під впливом психічного і фізичного насильства, що знайшло свою юридичну оцінку в суді.
Перевірялася і версія апелянтів про застосування фізичного насильства до ОСОБА_5 та недозволених методів, порушення норм КПК України при допиті ОСОБА_3, і не знайшла свого ствердження.
Всі процесуальні дії по збиранню доказів щодо участі ОСОБА_3 у вищевказаному злочині проведені з дотриманням норм КПК України. Зупинення досудового слідства, порушення його строків, на що посилається ОСОБА_4, у своїй апеляції, не вплинуло на допустимість і законність зібраних по справі доказів.
Виходячи з вищенаведеного дії ОСОБА_5 і ОСОБА_3 по вищевказаному епізоду правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України, як грабіж, поєднаний з насильством, яке не було небезпечним для житгя і здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, вчинений ними, в тім числі ОСОБА_5 - повторно.
Знайшла своє ствердження в суді і не оспорюється в апеляціях кваліфікація дій ОСОБА_5 за ст. 386 КК України.
Покарання, призначене судом ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 186 КК України, ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 186, ч.2 ст. 187, 386, 70,71 КК України відповідає вимогам ст. 65 КК України, обране з урахуванням характеру, тяжкості вчинених ними злочинів, особі винних.
Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію законного представника засудженого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення, а апеляцію засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.
Вирок Луцького міськрайонного суду від 29 вересня 2006 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_5 залишити без зміни, виключити з нього засудження ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 187 КК України, як зайве, залишивши покарання за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, 386 КК України, за сукупністю злочинів на підставі ч.І ст.70 КК України та за сукупністю вироків на підставі 71 КК України, призначене судом.
Головуючий Хлапук Л.І.
Судді Матвієнко Н.В.
Силка Г.І.
Суддя апеляційного суду овідає:Волинської області
Хлапук Л.І.