Справа № 11-642/06 ст. 125 ч.2 КК України
Головуючий у 1 інстанції Луньова Т.М. Доповідач Силка Г.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 грудня 2006 р.
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Хлапук Л.І.
суддів Матвієнко Н.В., Силки Г.І.
з участю: засудженого ОСОБА_1
потерпілого ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 і потерпілого ОСОБА_2 на вирок Ковельського міськрайонного суду від 3 жовтня 2006 року, яким ОСОБА_1, уродженця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, пенсіонера, інваліда II групи, жителя АДРЕСА_2, не судимого,
засудженого за ч.2 ст.125 КК України на 3 місяці арешту.
На підставі п."е" ст.1 Закону України "Про амністію" від 31 травня 2005 року ОСОБА_1, звільнено від відбування покарання, визначеного даним вироком суду.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишено - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2000 /дві тисячі/ грн. у відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 22 січня 2005 року близько 11 години 40 хвилин на вул. 40 років Перемоги в м. Ковелі неподалік від своєї садиби та садиби потерпілого, на грунті особистих неприязних відносин наніс ОСОБА_2 удар палицею по лівій руці, заподіявши останньому забій палюха лівої китиці з синцем м'яких тканин основної фаланги, що в послідуючому призвело до посттравматичної згинальної контрактури 1-го міжфалангового зчленування палюха лівої китиці з помірно вираженим больовим синдромом та порушенням функції в помірній степені, що становить відповідно 5% постійної втрати загальної працездатності і відноситься до умисних легких тілесних ушкоджень, що спричинили незначну стійку втрату працездатності.
В апеляції та доповненні до неї на вирок суду засуджений ОСОБА_1 посилається на відсутність будь-яких доказів його винності, неправильну оцінку окремих доказів та порушення норм кримінально-процесуального закону щодо нього та свідків.
Просить вирок скасувати та виправдати його за ч.2 ст.125 КК України за відсутністю події злочину.
Потерпілий ОСОБА_2 в апеляції зазначає, що суд належним чином не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину ОСОБА_1 та даним про особу останнього, тому призначив надто м'яке покарання. Безпідставно судом зменшено і суму заподіяної моральної шкоди, та не вирішено питання щодо свідків, які давали неправдиві показання. Просить змінити вирок, постановивши свій та призначити ОСОБА_1 покарання у виді 6 місяців арешту, стягнути з останнього 5000 грн. моральної шкоди та винести постанову, яку направити прокурору для вирішення питання щодо притягнення свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві показання.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляцій, пояснення потерпілого, який підтримав свою апеляцію та заперечив апеляцію засудженого, засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію та заперечив апеляцію потерпілого, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція потерпілого задоволенню не підлягає, апеляція засудженого підлягає задоволенню частково.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і зробив обгрунтований висновок про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованого йому злочину.
Такий висновок грунтується на зібраних у встановленому законом порядку і перевірених судом доказах.
Посилання ОСОБА_1 в апеляції на порушення судом норм процесуального закону, неправильну оцінку судом зібраних по справі доказів та суперечливість показань свідків є непереконливими і об'єктивно спростовуються сукупністю доказів досліджених судом.
Так, сам ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечував, що 22 січня 2005 року біля 11 години між ним і ОСОБА_2 виник конфлікт із-за того, що останній із собакою бігав по його присадибній ділянці.
Про конфлікт між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, який виник 22.01.2005 року в зазначений час, ствердили свідкиОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9.
Свідок ОСОБА_7 також підтвердив, що під час цього конфлікту ОСОБА_1, мав в руках палицю.
Свідок ОСОБА_6 показала, що через деякий час після конфлікту прийшов ОСОБА_2 і повідомив, що ОСОБА_1 перебив йому палець.
Про час, місце та обставини заподіяння ОСОБА_1 ОСОБА_2 умисного легкого тілесного ушкодження дав показання потерпілий. ОСОБА_2 ствердив, що 22 січня 2005 року після 10 години на пустирі, що розташований між вул. 40 років Перемоги і садибами його та підсудного він вигулював собаку. До нього підбіг ОСОБА_1 із палицею в руках, став кричати, висловлюючи притензії, що собака знищує його птицю та наніс удар по руці, яку він підняв вгору захищаючись від підсудного.
Аналогічні показання щодо обставин заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень дали свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11.
Крім того, свідок ОСОБА_10 показала, що після зазначеного конфлікту з ОСОБА_1 в потерпілого був синій та набрякший великий палець та лівій руці і вона перемотувала йому руку.
Як показав свідок ОСОБА_12, що влітку 2005 року він знаходився на стаціонарному лікуванні в одній палаті з підсудним. ОСОБА_1 розповідав, що вдарив палицею по пальці сусіда і останній звернувся до суду. Як пізніше йому стало відомо, що потерпілим був ОСОБА_2.
Про те, що в січні 2005 року в ОСОБА_2 був пошкоджений палець, в зв'язку з чим потерпілий відмовлявся надавати послуги, пов'язані з друкуванням тексту, підтвердив свідок ОСОБА_13.
З показань свідка ОСОБА_14 видно, що він, як участковий інспектор, 22.01.2005 року з'явився на виклик потерпілого. Палець в ОСОБА_2 був замотаний і він бачив на пальці подряпини /а.с. 95-96/.
Об'єктивність показань потерпілого та свідків в цій частині стверджується актом судово-медичної комісійної експертизи, згідно яких у ОСОБА_2 було виявлено забій палюха лівої китиці з синцем м'яких тканин основної фаланги, котрий утворився в результаті ударної дії тупого твердого предмета. Давність заподіяння не суперечить вказаному строку 22 січня 2005 року. В послідуючому вказана травма призвела до посттравматичного періартрозу міжфалангового суглобу і спричинила посттравматичну згинальну контрактуру 1-го міжфалангового зчленування палюха лівої китиці з помірно вираженим больовим синдромом та порушенням функції в помірній степені, що становить відповідно 5 відсотків постійної втрати загальної працездатності і відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили незначну стійку втрату працездатності /а.с. 2, 221-222/.
Є безпідставним також посилання ОСОБА_1 в апеляції, що акт судово-медичного освідчення та висновок комісійної експертизи є сумнівним і суперечливим, а направлення ОСОБА_2 давалось 14.01.2005 року, тобто до зазначених подій.
Як вбачається з оригіналу акту судово-медичного обстеження ОСОБА_2 направлення для проведення обстеження останньому видавалось 24.01.2005 року, що підтвердив і сам потерпілий.
Висновок комісійної експертизи не викликає сумніву в його правильності та підтверджується іншими матеріалами справи і відповідає вимогам ст.ст. 197, 200 КПК України.
При перевірці справи не виявлено порушень вимог закону при допиті свідків та застосування до свідків незаконних методів із сторони потерпілого, на що є посилання засудженого в апеляції.
Правильно судом не взято до уваги та спростовано показання свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_9, так як останні є зацікавлені у вирішенні цієї справи, оскільки відповідно являються співмешканкою та товаришем ОСОБА_1.
Крім того, їх показання спростовуються іншими доказами в справі, про що судом зазначено у вироку.
Встановлені судом конкретні обставини справи спростовують твердження ОСОБА_1 в апеляції про непричетність його до вказаного злочину.
Обставини, які б ставили під сумнів достовірність зібраних у справі доказів чи правильність висновків суду про винність ОСОБА_1 у злочині, за який його засуджено, не встановлено.
Дії ОСОБА_1 за ч.2 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило незначну втрату працездатності, кваліфіковано правильно.
Підстав для скасування вироку і закриття справи за відсутності події злочину колегія судців не вбачає.
Є безпідставною також і апеляція потерпілого ОСОБА_2, в якій він просить призначити ОСОБА_1 більш суворе покарання і стягнути моральну шкоду в сумі 5000 грн.
Суд правильно не взяв до уваги і не врахував, як обтяжуючі покарання обставини - вчинення злочину привселюдно, з порушенням спокою інших громадян, на які вказує потерпілий в апеляції, так як ці обставини не можуть бути обтяжуючими відповідно до ст.67 КК України.
Не є підставою для призначення більш суворого покарання, якщо підсудний не визнав себе винуватим чи до нього застосовувався привід.
Розмір відшкодування моральної шкоди стягнутий із ОСОБА_1 на користь потерпілого з врахуванням фізичних страждань останнього, пов'язаних із отриманням тілесного ушкодження, стану його здоров'я, вимушених змін у його житті.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не вбачає підстав для призначення ОСОБА_1 більш суворого покарання та збільшення розміру відшкодування моральної шкоди.
Разом з тим, суд першої інстанції всупереч вимогам ст.9 Закону України "Про амністію" від 31.05.2005 року, звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання по амністії, хоча останній про це заперечує. Тому вирок в цій частині підлягає скасуванню.
Крім того, призначивши ОСОБА_1 покарання у виді арешту суд хоча і послався у вироку, однак фактично не врахував стан його здоров'я, а саме те, що останній хворіє гіпертонічною хворобою П ст., недостатністю кровообігу П ст., дифузним кардіосклерозом, гіпертензивністю серця і т.д. /а.с. 186, 187, 326/, є інвалідом П групи і перебування його під арештом може погіршити , самопочуття.
Враховуючи його інвалідність, стан здоров'я та те, що він є Ветераном праці, вперше притягується до кримінальної відповідальності, дає підстави колегії суддів застосувати ст. 69 КК України та призначити покарання у виді штрафу.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Ковельського міськрайонного суду від 3 жовтня 2006 року в частині кваліфікації дій ОСОБА_1 залишити без зміни, змінивши його в частині покарання: призначити ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.125 КК України із застосуванням ст.69 КК України 550 грн. /п'ятсот п'ятдесят/ грн. штрафу.
Скасувати застосування до ОСОБА_1 Закону України "Про амністію" від 31 травня 2005 року.
В решті вирок залишити без зміни.
Головуючий Хлапук Л.І.
Судді Матвієнко Н.В., Силка Г.І.
Г.І. Силка