Справа № 11-639/06 Головуючий в 1 інстанції Каліновська B.C.
Категорія: ст. 186 ч. 2 КК України Доповідач Матвієнко Н.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 05 грудня 2006 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Хлапук Л.І.
суддів Силки Г.І., Матвієнко Н.В.
з участю прокурора Смолюка Б.С. засудженого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Луцького міськрайонного суду від 13 жовтня 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Зазначеним вироком ОСОБА_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1, з вищою освітою, одружений, раніше судимий вироком Ківерцівського районного суду від 04.01.1994 року за ст.ст. 140 ч. З, 42 ч.З КК України 1960 року на 3 роки 6 місяців позбавлення волі; вироком Млинівського районного суду Рівненської області від 19.03.1999 року за ст. 140 ч. 2 КК України 1960 року на 2 роки виправних робіт з відрахуванням 20% від заробітку в доход держави; вироком Млинівського районного суду від 02.09.2003 року за ст.ст. 185 ч.З, 75 КК України на 4 роки позбавлення волі з випробуванням, встановлений іспитовий строк 2 роки
- засуджений за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 визначено рахувати з 13 жовтня 2066 року, зараховано в цей строк термін перебування під вартою з 09 по 18 листопада 2005 року та з 19 червня по 13 жовтня 2006 року.
Вироком вирішено долю речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 08 листопада 2005 року близько 21-00 години в під'їзді будинку АДРЕСА_2 із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя та здоров'я і полягало у відштовхуванні ОСОБА_2, відкрито викрав мобільний телефон та барсетку з речами, спричинивши потерпілому збитки на загальну суму 1013 грн.
В особистій апеляції та доповненні до неї засуджений ОСОБА_1 стверджує, що злочину він не вчиняв, а був спровокований працівниками міліції, до того ж вказує, що у нього на утриманні батько похилого віку, сам він хворіє, тому просить справу вирішити по справедливості.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку першої інстанції, повідомив ким і в якому об'ємі він оскаржений, пояснення засудженого, який підтримав свою апеляцію і просив пом'якшити йому покарання, міркування прокурора про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила, що апеляція засудженого ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.
Висновок суду про доведеність вчинення злочину засудженим відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на доказах, досліджених в судовому засіданні.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні відкритого викрадення чужого майна, поєднаного із застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, визнав повністю, ствердив, що протокол вилучення у нього викрадених речей, що належать потерпілому, відповідає фактичному перебігу даної слідчої дії (а.с.9, 70). Пояснив, що його визнавальні показання під час проведення очної ставки з потерпілим ОСОБА_2 (а.с.27,70), зі свідками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.28,29,70) вірно відображені в протоколах, зокрема щодо обставин його затримання, повністю підтвердив оголошені в судовому засіданні показання потерпілого ОСОБА_2 (а.с. 19,70-71), який вказав на засудженого, як на особу, яка із застосуванням насильства, яке полягало у відштовхуванні, заволоділа його мобільним телефоном та барсеткою з речами.
За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у відкритому заволодінні майном потерпілого ОСОБА_2, вчиненому повторно, і правильною юридичну кваліфікацію його злочинних дій за ч.2 ст. 186 КК України, а версію засудженого про провокацію злочину та наступну фальсифікацію працівниками міліції матеріалів справи надуманою.
Призначене засудженому ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_1 раніше притягувалась до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих з злочинів, в тому числі і тяжкого, відбував покарання в місцях позбавлення волі, однак на шлях виправлення він не став і знову вчинив тяжкий злочин проти власності і здоров'я особи, тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про неможливість виправлення і перевиховання засудженого без ізоляції його від суспільства.
Разом з тим, в повній мірі враховані і всі обставини, пом'якшуючі покарання, в тому числі і ті, на які посилається апелянт в своїй апеляції. Враховуючи, що ОСОБА_1 призначене судом мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 186 КК України, підстав для його пом'якшення колегія суддів не знаходить, а тому його апеляція до задоволення не підлягає.
На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -
УХВАЛ ИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 13 жовтня 2006 року щодо нього без зміни.
Головуючий: X л a пy к Л. I.
Судді: Матвієнко Н.В. СилкаГ.І.
Суддя апеляційного суду
Волинської області Н.В.Матвієнко