АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
провадження № 11-кп/774/351/13 категорія ч. 2 ст. 301 КК України
головуючий в суді І інстанції суддя Шелестов К.О.
доповідач в суді ІІ інстанції суддя Кислий М.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 вересня 2013 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Кислого М.М.,
суддів Литвиненка О.О., Семопядного В.О.,
секретаря Омельницької А.Ю.,
за участю прокурора Грамма О.А.,
захисника ОСОБА_1,
обвинуваченої ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника адвоката ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2013 року у відношенні ОСОБА_2, обвинуваченої за ч. 2 ст. 301 КК України, -
В с т а н о в и л а:
цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Марганець Дніпропетровської області, громадянство України, освіта вища, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, не судима,
засуджена за ч. 2 ст. 301 КК України на 1 рік позбавлення волі з конфіскацією порнографічної відеопродукції, з застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком на 1 рік.
Вироком суду ОСОБА_2 визнано винною та засуджено за те, що вона 07 березня 2012 року прибувши літаком на територію України з аеропорту Варшава до аеропорту Бориспіль, перевезла дві копії відеофільмів порнографічного характеру, в зйомках яких вона брала участь на території держави Польща, з метою їх розповсюдження, збереження та перевезення з тією самою метою і які перевезла до м. Дніпропетровська за місцем свого мешкання, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та продовжила зберігати з метою розповсюдження.
На початку червня 2012 року у невстановлений органом досудового розслідування час, ОСОБА_2 знаходячись за місцем свого мешкання, з метою доведення своїх злочинних намірів до кінця, порушуючи основні принципи суспільної моралі у сфері статевих стосунків, завдаючи шкоди традиціям інтимного спілкування людей, зареєструвавшись в соціальній мережі «В контакте» під вигаданим ім'ям «ОСОБА_2», діючи умисно, з використанням комп'ютерної техніки, розмістила два відеофільми порнографічного характеру зі своєю участю на створеній сторінці вказаного Інтернет сайту, тобто передала їх до використання, перегляду та тиражування, внаслідок чого вони стали доступними відвідувачам сторінки «ОСОБА_2» в соціальній мережі «В контакте».
В апеляції захисник адвокат ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченої, просить вирок суду змінити у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, внаслідок суворості. Обґрунтовує свої доводи наявністю пом'якшуючих покарання обставин, а також наявністю угоди між обвинуваченою і прокурором про визнання винуватості від 30 квітня 2013 року, якою було досягнуто домовленості про призначення ОСОБА_2 покарання у виді штрафу, у зв'язку з чим просить призначити ОСОБА_2 покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 2 ст. 301 КК України (т. 2 а.п. 27-31).
Відповідно до ст. 402 КПК України заперечення на апеляційну скаргу сторонами судового провадження подані не були.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинуваченої і її захисника, які просили апеляцію задовольнити, а вирок суду змінити, вислухавши думку прокурора, який не підтримав апеляцію захисника і вважав за необхідне вирок суду залишити без змін, виступи учасників у судових дебатах та з останнім словом обвинуваченої, перевіривши матеріали справи в межах поданої апеляції, обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про скоєння ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 301 КК України за обставин, викладених у вироку та кваліфікація її дій в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому, відповідно до ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.
Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновок суду про винуватість ОСОБА_2 та на кваліфікацію її дій, не виявлено.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що під час досудового розслідування обвинувачена ОСОБА_2 повністю визнала свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 301 КК України, у зв'язку з чим між обвинуваченою та прокурором було укладено угоду про визнання винуватості в порядку ст. 468 КПК України (т. 1 а.п. 177-179).
Однак, ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2012 року відмовлено у затвердженні угоди про визнання винуватості, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 повернуто прокурору для провадження досудового розслідування (т. 1 а.п. 188-189).
Відтак, у випадку відмови суду затвердити угоду про визнання винуватості, вона не може слугувати як доказ і втрачає правові наслідки її укладення, передбачені ст. 473 КПК України.
У зв'язку з викладеним, твердження захисника в апеляційній скарзі щодо істотних порушень судом вимог кримінального процесуального закону під час призначення судом покарання ОСОБА_2 у вигляді позбавлення волі попри укладену між обвинуваченою і прокурором угоду про визнання винуватості є безпідставними, а рішення суду в цій частині не суперечать вимогам закону України про кримінальну відповідальність.
При визначенні виду та розміру покарання обвинуваченій ОСОБА_2 суд у відповідності до вимог ст. ст. 50, 65 КК України, врахував ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення та дані про особу обвинуваченої, яка позитивно характеризується, не судима, вину визнала в повному обсязі та каялась у скоєному, що суд обґрунтовано відніс до пом'якшуючих її покарання обставин, та призначив їй покарання в межах санкції ч. 2 ст. 301 КК України із застосуванням норм ст. ст. 75, 76 КК України, яке за своїм видом та розміром слід вважати справедливим.
У зв'язку з вищевикладеним, доводи захисника про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особі обвинуваченої колегія суддів також розцінює, як необґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про законність, обґрунтованість і належну вмотивованість оскаржуваного вироку, який зміні чи скасуванню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
апеляцію захисника адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2013 року у відношенні ОСОБА_2, обвинуваченої за ч. 2 ст. 301 КК України, залишити без змін.
Судді апеляційного суду: