АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Чернівці «10» вересня 2013р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Черновський О. К.
суддів Марчука В.Т., Струбіцької О.М.
секретаря Сабадаша Ю.С.
за участю прокурора Король Т.О.
адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляції адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2, законних представників ОСОБА_3, ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_2 та доповнення до неї на вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 травня 2013 року, -
в с т а н о в и л а :
цим вироком -
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Корсаківка Уссурійського району Приморського краю, Росія, жителя АДРЕСА_1, українця, освіта середня, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого, громадянина України, допризовника,
визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ст. 15 ч. 2 ст. 115 п.п. 2, 6 ч. 2 КК України і засуджено до покарання у виді 5 року і 6 місяців позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 залишено попередню - тримання під вартою.
Вирішено долю речових доказів.
Згідно з вироком районного суду, 7 вересня 2011 року приблизно о 17.00
год. ОСОБА_2, будучи неповнолітнім, заманив потерпілого малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, до приміщення закинутої будівлі, яка розташована на території колишньої військової частини по вул.
Справа№11/794283/13 Головуючий у І інстанції: Усатий М.В.
Категорія: ст.115 ч. 2 п.п. 2,6 КК України Доповідач: Черновський О.К.
Чернівецькій в м. Сторожинець Чернівецької області. Переконавшись, що поблизу немає сторонніх осіб, усвідомлюючи небезпечність своїх дій для життя та здоров'я малолітнього ОСОБА_5, та бажаючи безперешкодно заволодіти його майном внаслідок вбивства, ОСОБА_2 підійшовши до малолітнього ОСОБА_5 ззаду, зненацька правою рукою обхопив його шию та почав умисно стикати її, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді множинних крововиливів передньо-бокових частин шиї, петехіальних крововиливів обличчя, склер, перекриваючи тим самим можливість вільно дихати. При цьому, ОСОБА_2 утримував шию потерпілого ОСОБА_5 до тих пір, поки останній не знепритомнів та упав на землю. Після цього підсудний ОСОБА_2 в той час як потерпілий лежав і не подавав ознак життя, для впевненості в спричинені йому смерті, діючи умисно, з достатньою силою наніс йому ряд ударів ногами в життєво важливий орган - голову, спричинивши малолітньому ОСОБА_5 ряд тілесних ушкоджень у виді забійних ран, синців і саден обличчя, різних ділянок голови та крововиливів в білкову оболонку обох очей. Одразу після чого ОСОБА_2 взявши в руку фрагмент цегли, яку знайшов на місці події, додатково, діючи умисно та протиправно, з достатньою силою наніс потерпілому ОСОБА_5 даним фрагментом цегли удар в життєво-важливий орган - лобно-скроневу ділянку голови з лівого боку, спричинивши останньому тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозгової травми, лінійного перелому склепіння черепа та забою головного мозку середньої степені, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.
Упевнившись, що малолітній ОСОБА_5 не подає ознак життя, підсудний ОСОБА_2 заволодів його майном, а саме мобільним телефоном марки «Нокія С2-03» вартістю 1200 гривень, картою пам'яті на 2 Гб вартістю 60 гривень, яка знаходилася в мобільному телефоні, сім-карткою мережі МТС НОМЕР_1, вартістю 10 гривень, яка знаходилася в мобільному телефоні, шкіряним чохлом до мобільного телефону, вартістю 30 гривень, цифровою музичною колонкою марки «Music sрeaker» вартістю 175 гривень, а всього майном на загальну суму 1475 гривень, з місця вчинення злочину зник.
На вказаний вирок суду першої інстанції адвокат ОСОБА_1 в інтересах підсудного ОСОБА_2 подав апеляцію, в якій не погоджуючись з висновками суду першої інсранції, просить вирок Кіцманського районного суду від 23 травня 2013 року скасувати та постановити свій вирок, яким виправдати ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 15, п.п. 2, 6 ст. 115 КК України, перекваліфікувати дії ОСОБА_2 з ст. 187 на ст. 121 КК України та призначити покарання, не пов'язане з ізоляцією від суспільства. Свої доводи обґрунтовує тим, що підсудний ОСОБА_2 не мав умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_5 та заволодіння внаслідок цього його речами, натомість відбулася лише суперечка та бійка між обома хлопцями, які були давно знайомі і товаришували.
На даний вирок законні представники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_2 також подали апеляцію, в якій, вказуючи на однобічність висновків районного суду та обвинувальний ухил досудового та судового слідства, просять вирок суду першої інстанції скасувати та постановити свій вирок, яким виправдати ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 15, п.п. 2, 6 ст. 115 КК України, перекваліфікувати дії ОСОБА_2 з ст. 187 відповідно до КК України та призначити покарання, не пов'язане з ізоляцією від суспільства. Під час винесення вироку просять врахувати захворювання ОСОБА_2 - менінгіт вторинний гнійний, яке відповідно до п. 7.2.1. Наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань та МОЗ України від 18.01.2000 року є підставою для подання в суд матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання.
Засуджений ОСОБА_2 також подав апеляцію, в якій, вказуючи на однобічність та обвинувальний ухил судового розгляду, просить суд апеляційної інстанції вирок районного суду скасувати та постановити свій вирок, яким виправдати ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 15, п.п. 2, 6 ст. 115 КК України, а ст. 187 ч. 4 КК України перекваліфікувати, врахувавши при цьому своє захворювання - менінгіт вторинний гнійний, для лікування якого в СІЗО відсутні умови.
У доповненні до своєї апеляції ОСОБА_2 просить провести додаткові слідчі дії - витребувати та дослідити трафік телефонних дзвінків між його батьком ОСОБА_4 та свідком ОСОБА_6, перевірити факт тиску на свідка ОСОБА_6 з боку працівників міліції, ставить під сумнів об'єктивність проведених по справі експертиз.
Заслухавши доповідача, апелянтів, які підтримали апеляційні вимоги та просили скасувати вирок районного суду і постановити свій вирок, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляцій та просив залишити вирок районного суду без змін, перевіривши матеріали справи в межах поданих апеляцій та додатково допитавши в ході часткового судового слідства підсудного і дослідивши інші докази, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.
Висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_2 замаху на вбивство та розбою відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 на досудовому слідстві починаючи з дня явки з повинною - 7 вересня 2011 року - не заперечував факту нападу на ОСОБА_5 з метою заволодіння його майном - мобільним телефоном (Т. 1 а.с. 24) та давав послідовні покази про обставини їх вчинення вказуючи на конкретні деталі, які могли бути відомі тільки йому.
Зокрема вказав, що впевнившись, що нікого немає поблизу, а ОСОБА_5 знаходиться спиною до нього, він підійшов до останнього, правою рукою зловив за шию і почав душити до того часу, поки не відчув, що ОСОБА_5 падає на землю. Після цього почав наносити ногами удари по тулубу та в область голови (Т. 1 а.с. 23).
Проте в подальшому засуджений ОСОБА_2 змінив свої показання та вказав, що потерпілий сам віддав йому телефон і колонку на деякий час, а згодом у них виникла суперечка, яка переросла в бійку (Т. 2 а.с. 46).
Зміну показів підсудним ОСОБА_2 колегія суддів оцінює критично та визнає це обраним способом захисту.
Потерпілий ОСОБА_5 на судовому слідстві вказав, що під час пошуку запропонованої ОСОБА_2 «травки» в приміщенні колишньої військової частини останній підійшов до нього ззаду мовчки, схопив правою рукою за шию та став душити, а лівою рукою притискати праву. Від цього він знепритомнів, а коли прийшов до тями - то не міг піднятися на ноги через сильний головний біль в голові, шиї, очах та ногах (Т. 4 а.с. 138).
Показання потерпілого ОСОБА_5 послідовні та узгоджуються з іншими доказами по справі. Так, свідок ОСОБА_6, котрий перебуває з підсудним ОСОБА_2 в дружній відносинах вказав, що 7 вересня 2011 року приблизно о 17 год. 45 хв. під час перерви до нього підійшов ОСОБА_2 і сказав, що «напевне убив ОСОБА_5 на прізвисько «Мотор»» (Т1 а.с. 120). Далі розповів про деталі злочину, зокрема вказав, що у закинутій будівлі військової частини схопив двома руками ОСОБА_5 за шию і почав душити, ОСОБА_5 одразу впав на землю. ОСОБА_2 злякався, що задушив ОСОБА_5 і вирішив його добити цеглою, фрагмент якої знайшов на підлозі і наніс нею два удари в голову. Після чого забрав у ОСОБА_5 мобільний телефон і колонку (Т.1 а.с. 120).
Під час проведення очної ставки між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 останній частково змінив свої показання, вказавши, зокрема, що «ОСОБА_2 тоді в школі мені не казав, що він злякався, що задушив на території колишньої військової частини ОСОБА_5 і вирішив його добити цеглою, яку там знайшов на підлозі, а також, що цеглою він наніс два удари ОСОБА_5 по голові» (Т.1 а.с. 123).
Зміну своїх показань свідок ОСОБА_6 підтвердив і на судовому слідстві в суді першої інстанції (Т.3 а.с. 50-53).
Зміну показань свідком ОСОБА_6 колегія суддів оцінює критично, оскільки вона відбулася після розмови батька засудженого ОСОБА_2 - ОСОБА_4 з свідком ОСОБА_6 (Т.3 а.с. 57)., тому бере до уваги його первинні показання.
Експерт ОСОБА_7 під час допиту пояснила, що тілесні ушкодження у вигляді перелому склепіння черепа ОСОБА_5 цілком могли виникнути від дії цегли, на що вказує наявність в лобно-скроневій ділянці синця з множинними саднами на його фоні. Експерт піддала сумніву можливість виникнення вказаного перелому із забоєм головного мозку в результаті нанесення удару кулаком в цю ділянку чи одномоментного падіння з висоти власного зросту (Т. 1 а.с. 54-55).
Дані показання обєктивно підтверджуються сукупністю інших доказів, що є у справі і були перевірені судом та наведені у вироку.
Суд першої інстанції дослідив усі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи.
Ці та інші наведені у вироку докази переконливо свідчать про те, що ОСОБА_2 вчинив розбійний напад на ОСОБА_5 поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень та закінчений замах на умисне вбивство з корисливих мотивів.
Колегія суддів прийшла до переконливого висновку про правильну кваліфікацію дій ОСОБА_2 як за ч. 2 ст. 15 пп. 2,6 ч. 2 ст. 115 КК України, так і за ч. 4 ст. 187 КК України.
При цьому колегія виходить з того, що наявними в матеріалах справи та перевіреними судами першої та апеляційної інстанцій доказами доведено, що ОСОБА_2 напавши на потерпілого ОСОБА_5 ззаду та схопивши його за шию правою рукою і, таким чином, стискаючи шию, діяв з прямим умислом, направленим на позбавлення життя потерпілого шляхом удушення, оскільки усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки та бажав їх настання.
Про направленість умислу ОСОБА_2 на вбивство потерпілого ОСОБА_5 свідчить і те, що після знепритомнення потерпілого внаслідок удушення, ОСОБА_2 з метою доведення до кінця свого умислу продовжував наносити удари по голові та інших життєво важливих органах потерпілого, причинивши йому тяжку тілесні ушкодження, після чого заволодів його майном і, усвідомлюючи спричинення смерті потерпілому, з місця вчинення злочину зник, залишивши потерпілого в приміщенні закинутої будівлі без свідомості.
Вказаний злочин не був доведений ОСОБА_2до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки потерпілий в його уже відсутність прийшов до тями та у важкому стані при наявності тяжких тілесних ушкоджень вибрався з приміщення закинутої будівлі та покликав на допомогу ОСОБА_8, якій зміг коротко розповісти про обставини вчинення ОСОБА_2 по відношенню до нього злочинів.
Таким чином, кваліфікація дій ОСОБА_2 ч. 2 ст.15, пп.2, 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України є правильною, а призначена йому міра покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Викладені в апеляційних скаргах доводи апелянтів щодо недоведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні закінченого замаху на вбивство та розбою спростовуються дослідженими судами та наведеними у вироку суду першої інстанції доказами і не дають підстав для зміни чи скасування вироку суду.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляції адвоката ОСОБА_1 та законних представників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в інтересах підсудного ОСОБА_2, ОСОБА_2 та доповнень до неї залишити без задоволення, а вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 травня 2013 року - без змін.
Копія вірна:
суддя О.К. Черновський