Справа №22-9151 \06р.                                            Головуючий у 1 інстанції - Наумик О.О.

Категорія  - 21                                                           Доповідач-     Дем*яносов М.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17 листопада  2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:

гоовуючого    Рибалко Л.І.

суддів               Новікової Г.В.

Дем*яносова М.В.

При секретарі              Коваленко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу по апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області на рішення Микитівського районного суду Доненцької області від 31 липня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ   :

Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 31 липня 2006 року було частково задоволено позов ОСОБА_2 пред'явлений до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування про відшкодування моральної шкоди: на його користь з відповідача було стягнуто грошову компенсацію у розмірі    9 000 грн.

Не погодившись з рішенням суду Фонд соціального страхування приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати , в задоволенні позовнгих вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Вважають , що позивач не довів і в судовому засідані не надав належних доказів спричинення йому моральної шкоди . Крім того також вважають, що суд не взяв до уваги, що відповідно до вимог Закону України „ Про державний бюджет на 2006 рік" дії Закону України \ в частині моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей\ „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійному захворюванні, що спричинили втрату працездатності" зупинено на 2006 рік .Крім того вважають, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що Фонд споачує позивачеві страхові виплати в тому числі і одноразову допомогу, яка компенсує і моральлну шкоду і позивачем пропущено строк зверрнення до суду за захистом порушеного права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню, рішення не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав .

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами .        

Згідно зібраним доказам, позивач дійсно довгий час , з 1974 року працював на підприємствах вугільної промисловості. У зв'язку з роботою довгий час в шкідливих умовах він отрмав профеесійне захворювання- радикуліт . Згідно висновку МСЕК від 22.10. 2001року йому вперше було встановлено 25 % втрати професійної працездатності у зв'язку с професійною хворобою - радикуліт. В подальшому при переоглядах у МСЕК 9.10.2002 року та 22.01.2004 року втрата позивачем професійної працездатності були підтверджені за тих же підстав і в тому же ступені, безстроково.

Відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про загальнообов язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", при настанні страхового випадку Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому законом порядку сплатити грошову компенсацію за моральну шкоду при наявності факту її заподіяння.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з факту заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди внаслідок ушкодження його здоров'я. Про наявність моральної шкоди позивачеві є відповідні докази, яким суд дав належну правову оцінку.

Відповаідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про судовоу практику в справах про відшкодування моральної \ немайнової шкоди\ від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної \ немайнової шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступреня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілдого, тяжкість завданої травми, наслідки тілісних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Визнаючи розмір моральної шкоди, суд виходив із ступеня і глубини моральних страждань потерпілого, з врахуванням розміру втрати професійної працездатності, який не перевищує меж встановленних п.Зст. 34 названного закону.

Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи Фонду про те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди . Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого  погіршено .

Доводи скарги відповідача про те, що для встановлення факту спричинення моральної шкоди необхідно проведення МСЕК також безпідставні, оскільки висновок МСЕК необхідний для стягнення моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, яка не спричинила втрату потерпілому професійнрої працездатності, також як і доводи представника відповідача про те , що Законом України „ Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено дію Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного заїхворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідно до вимог Закону фінансування Фонду проводиться не за рахунок бюджету , кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаютьсяч до складу   Державного    бюджету, використовуються виключно за їх прямим призначенням і зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду.

Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасуваня рішення місцевого суду та відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч. 1п.1, 315 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ    :

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області   відхилити.

Рішення Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 31 липня 2006 року залишити без зміни.

Рішення суду набирає чинності з дня його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання  законної сили.