Справа №22-10067/06 р. Головуючий у 1 інстанції - Папоян В.В.
Категорія - 21 Доповідач - Зінов'єва А.Г.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Бугрим Л.М.
судців: Рєзникової Л.В.
Зінов'євої А.Г.
при секретарі: Іванові В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове та ОСОБА_1 на рішення Селидівського міського суду від 8 вересня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Селидове про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Селидівського міського суду від 8 вересня 2006 року було частково задоволено позов ОСОБА_1, пред'явлений до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування про відшкодування моральної шкоди: на його користь з відповідача було стягнуто грошову компенсацію у розмірі 23000 грн.
Не погодившись з рішенням суду Фонд соціального страхування приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просили постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, визначення факту наявності якої входить до компетенції МСЕК. Судом не наведено обґрунтувань розміру суми грошової компенсації. Крім того, Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 р." дію норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди зупинено. Також вважають, що згідно вимог ст. 237-1 КЗПП України, відшкодування моральної шкоди повинно проводитися підприємством.
Позивач також не погодився з рішенням суду, приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким стягнути на його користь грошову компенсацію у розмірі 25000 грн.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилався на те, що суд дав неправильну оцінку його моральним страждань і на врахував, що у зв'язку з наявністю пошкодження здоров'я він вимушений додавати зусиль для влаштування свого життя та побуту, тоді як на його утриманні знаходиться дитина - учень четвертого класу.
Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі. За цих же підстав просив апеляційну скаргу позивача відхилити.
Позивач проти апеляційної скарги Фонду заперечував, просив її відхилити, а рішення суду за його апеляційною скаргою скасувати і стягнути на його користь 25000 грн.
Заслухавши доповідача, сторони, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що скарги задоволенню не підлягають.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, надав їм належну оцінку і обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно зібраним доказам, позивач знаходився у трудових відносинах з шахтою „Курахівська" ДП „Селидіввугілля", де працював на підземних роботах. 23 липня 2001 р. при виконанні своїх службових обов'язків з ним стався нещасний випадок. Він отримав тілесні ушкодження, в результаті яких, на підставі висновку МСЕК від 5 грудня 2001 р. йому вперше було встановлено 70% втрати професійної працездатності і другу групу інвалідності за трудовим каліцтвом. Згодом при повторному огляді, на підставі висновку МСЕК від 11 грудня 2003 p., йому було встановлено 55% втрати професійної працездатності і третю групу інвалідності за вищевказаною травмою.
Відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", при настанні страхового випадку Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому законом порядку сплатити грошову компенсацію за моральну шкоду при наявності факту її заподіяння.
Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи Фонду про те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, яка у даному випадку повинна бути підтверджена висновком МСЕК. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено. Обов'язкове ж призначення МСЕК з приводу встановлення факту спричинення моральної шкоди передбачається у випадку відсутності вищевказаних доказів.
Не можуть бути прийнятими також до уваги посилання Фонду на Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 p.", яким призупинено дію норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а кошти, які надходять до Фонду, не є бюджетними.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 В результаті нещасного випадку позивач отримав відкрите розможення правої стопи, що потягло за собою ампутацію частини стопи і в подальшому ряд операцій. На теперішній час в нього встановлений діагноз у вигляді посттравматичного дефекту ПІ-IV і V плюсневих кісток та 2-5 пальців правої стопи, значного відведення 1-го пальця, краєвої деструкції кубовидної та 3 клиновидної кісток правої стопи, нейротрофічного розладу правої стопи, великої в'ялогранулюючої рани у ділянці п'яточної кістки подошвеної поверхні стопи та зовнішнього відділу стопи зі свищем, дефекту правої стопи по зовнішній площині та значного порушення функції правого голіностопного суглобу, порушення статики та ходьби. Виходячи з викладених обставин, суд обґрунтовано дійшов висновку, що при вказаних ушкодження здоров'я позивач вимушений додавати значних зусиль для влаштування свого життя та побуту, що завдає йому моральних страждань на відшкодування яких суд правильно визначив розмір грошової компенсації. Розмір встановлено в межах діючого законодавства, з урахуванням фактичних обставин справи, розумності та достатності.
Апеляційний суд не може прийняти до уваги посилання Фонду на ст. 237-1 КЗПП України, оскільки вони безпідставні. Нещасний випадок з позивачем стався в період дії Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", яким обов'язок відшкодування моральної шкоди покладено саме на Фонди.
За вищевказаних підстав, апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, суд дуже ретельно перевірив надані докази і дав їм відповідну оцінку.
Таким чином, рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування немає, доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.1-308, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційні скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання в м. Селидове та ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Селидвіського міського суду від 8 вересня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання чинності.