Справа № 22-10381/2006 Головуючий у 1 інстанції - Бабенко С.С.
Категорія- 21 Доповідач Гурова О.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2006 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючої - Гурової О.М.,
суддів - Могутової Н.Г., Осипчук О.В.,
при секретарі - Миснянко М.П.,
за участю - представника відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Дзержинську Донецької області на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 14 вересня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Дзержинську Донецької області про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИЛА:
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування звернулось до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 14 вересня 2006 року, яким з відповідача стягнуто на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 7 000 грн., в решті вимог -відмовлено.
В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду просить скасувати зазначене рішення у зв'язку з тим, що відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" на теперішній час відповідальності Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві за моральну шкоду немає, тому правових підстав для стягнення сум у відшкодування моральної шкоди згідно Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" - не існує. Судом не враховано, що професійне захворювання позивача виявлене у 1997 році та згідно висновку МСЕК вперше 19.12.2001 р. йому встановлено 25% втрати професійної працездатності, тому у зв'язку з тим, що профзахворювання у позивача було виявлено до створення Фонду соціального страхування, останній не повинен нести відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди. Також судом не враховані особливості проведення соціальних виплат, передбачених Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", згідно з яким, усі види соціальних послуг і виплат повинні бути підтверджені висновком МСЕК. Між тим, довідка МСЕК про відсоток стійкої втрати працездатності не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди. Таким чином, доказів на підтвердження своїх позовних вимог позивач не представив. Судом же при прийнятті рішення дана невірна оцінка глибини фізичних і моральних страждань позивача у зв'язку з виявленням професійного захворювання, не врахована залишкова працездатність.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково вимоги ОСОБА_1, виходив з того, що сукупність досліджених у судовому засіданні доказів дає підставу зробити висновок про те, що отриманим в наслідок шкідливих умов праці профзахворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка виражена в порушенні його нормальних життєвих зв'язків, що потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя, позбавило позивача можливості реалізації своїх звичок та бажань, виконання роботи по дому та наданню допомоги сім'ї.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював на підприємствах вугледобувної промисловості - шахтах ім.. Стаханова, „Північна" - з 1979 року і під час роботи в шкідливих умовах виробництва отримав професійне захворювання - вібраційну хворобу.
Рішенням МСЕК від 19 грудня 2001 року йому вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 25% у зв"язку з втратою професійної працездатності безстроково.
Відповідно до ст. 21 п.1 пп. „е" та ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров»я, виплачуючи йому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Частина 1 статті 9 Закону України „Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року в редакції від 21 листопада передбачає, що „відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Відповідно до абзацу 2 пункту 11 Постанови Пленуму Верховного суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" №6 від 27 березня 1992 року в редакції 24 жовтня 2003 року і рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року страхова виплата за моральну шкоду провадиться потерпілому Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань незалежно від втрати ним професійної працездатності.
Виходячи із вимог закону, суд першої інстанції правильно прийшов висновку про спричинення позивачу моральної шкоди.
При визначенні суми моральної шкоди в розмірі 7000 грн., суд врахував знаходження позивача на лікуванні, поганий стан його здоров'я, серйозні наслідки профзахворювання у вигляді постійного болю в ліктях, заніміння та судорог в руках, зниження активності, необхідність зміни засобу життя, і як наслідок, встановлення 25% втрати працездатності безстроково.
Суд першої інстанції навів обгрунтування при визначенні розміру моральної шкоди потерпілому і апеляційний суд з такими висновками погоджується.
Рішення суду відповідає вимогам процесуального і матеріального права і підстави для його скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Дзержинську про втрату позивачем права на відшкодування моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки спірні правовідносини виникли під час дії Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...», який передбачає відшкодування потерпілим на виробництві моральної шкоди і до вказаного Закону не внесені відповідні зміни. Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не скасована відповідальність відповідача перед позивачем в частині відшкодування моральної шкоди, а тому він не має зворотної сили.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, Апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дзержинську відхилити.
Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 14 вересня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.