Категорія 34 Головуючий у 1-ій інстанції Кір’якова Н.П.

Суддя - доповідач Ткаченко Т.Б.

У х в а л а

Іменем України

19 червня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Сорока Г.П.,

суддів - Ткаченко Т.Б., Попової С.А.,

при секретарі - Бєльченко Б.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: приватне підприємство «Комфорт Центр» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири,

В с т а н о в и л а :

В грудні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: приватне підприємство «Комфорт Центр» (далі ПП «Комфорт Центр») про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 10028 грн., моральної шкоди в розмірі 5000 грн., завданих залиттям квартири, яке мало місце 31 жовтня 2012 року.

В квітні 2013 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 Свою вимогу мотивував тим, що відповідачка має можливість на свій розсуд розпорядитись нерухомістю, що у разі відсутності у неї грошових коштів зробить неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 травня 2013 року у задоволенні заяви позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, суд виходив з того, що визначена позивачем вартість квартири - 6013 грн., вказана в договорі дарування від 15 серпня 2001 року, вочевидь не відповідає дійсній вартості нерухомого майна, тому вимоги позивача про накладення арешту на квартиру не є співмірними з позовними вимогами та можуть привести до порушення прав її власника.

Не погоджуючись з ухвалою суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, позивач в апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм процесуального права, оскільки за відсутністю будь-яких відомостей про іншу вартість нерухомого майна, суд прийшов до необґрунтованого висновку про не співмірність позовних вимог вимозі про накладення арешту на квартиру відповідачки ОСОБА_3

Судом не прийнято до уваги, що відчуження квартири ОСОБА_3, яка постійно проживає в м.Донецьку, може унеможливити виконання рішення суду.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності відповідачки ОСОБА_4 та представника третьої особи ПП «Комфорт Центр», які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи. Із заявою про відкладення розгляду справи не звертались.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача - ОСОБА_5, який просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду скасувати та задовольнити заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, заперечення представника відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_6, яка просила апеляційну скаргу відхилити, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду залишенню без змін, з таких підстав.

Відповідно до ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону; змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування; скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Як вбачається з матеріалів справи, постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладання арешту на належну відповідачці ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1, суд виходив з того, що накладення арешту на дану квартиру являється не співмірним заявленим позовним вимогам та можуть привести до порушення прав її власника.

З таким висновком суду колегія суддів не може не погодитися.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його, тощо. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, єдиними підставами для забезпечення позову, в тому числі для накладення арешту на нерухоме майно відповідача, є обґрунтоване припущення щодо неможливості або утруднення виконання судового рішення у подальшому. Водночас із матеріалів даної справи не вбачається, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Відповідно до роз'яснень, наданих у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Із пояснень представника відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_6 в апеляційному суді вбачається, що ОСОБА_3 має постійну роботу та працює на посаді лікаря-акушера, її оклад становить 2000 грн., не являється інвалідом.

Зазначені пояснення не були спростовані представником позивача.

Таким чином, колегія суддів, розглядаючи апеляційну скаргу, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачає, оскільки доказів того, що існує реальна загроза утруднення чи невиконання рішення суду про задоволення позовних вимог, а також доказів на підтвердження того, що вартість квартири відповідачки складає розмір, визначений в договорі дарування квартири від 15 серпня 2001 року, позивачем не надано, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Г.П.Сорока

Судді: Т.Б.Ткаченко

С.А.Попова