Головуючий у 1-ій інстанції Шатілова Л.Г.

Категорія 71 Суддя - доповідач Ткаченко Т.Б.

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

24 липня 2013 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі :

Головуючого - Песоцької Л.І.

Суддів - Ткаченко Т.Б. , Сорока Г.П.

При секретарі - Бєльченко Б.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за заявою комунальної лікувально-профілактичної установи «Міська психіатрична лікарня № 7», лікаря - психіатра комунальної лікувально-профілактичної установи «Міська психіатрична лікарня № 7» ОСОБА_2 про проведення психіатричного огляду ОСОБА_3 у примусовому порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 травня 2013 року,

В с т а н о в и л а :

В березні 2013 року комунальна лікувально-профілактична установа «Міська психіатрична лікарня № 7» (далі - КЛПУ) , в особі головного лікаря та лікарів - психіатрів, звернулись до суду з даною заявою, в якій зазначили, що до лікарні з заявою звернулись сусіди ОСОБА_3, в якій вказують про те, що остання на протязі багатьох років погрожує їм, ображає та звинувачує їх у знищенні майна, скоєння крадіжки. В лютому 2013 року ОСОБА_3 посварилась з сусідкою та подряпала їй обличчя, залякала дитину. Зазначали також, що ОСОБА_3 не дозволяє їздити на велосипеді дітям, бігає за ними з лопатою. 1 березня 2013 року остання за місцем свого проживання відмовилася спілкуватися з лікарем - психіатром. Посилаючись на те, що ОСОБА_3 проявляє реальні наміри скоїти дії, які мають безпосередню загрозу для оточуючих її громадян, просили надати дозвіл на проведення її психіатричного огляду у примусовому порядку.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 травня 2013 року задоволено заяву лікаря-психіатра комунальної лікувально-профілактичної установи «Міська психіатрична лікарня № 7» ОСОБА_2.

Надано дозвіл на проведення психіатричного огляду ОСОБА_3, проживаючої в АДРЕСА_1, лікарем - психіатром комунальної лікувально-профілактичної установи Маріупольської міської психіатричної лікарні № 7 у примусовому порядку.

Не погоджуючись з рішенням суду і посилаючись в апеляційній скарзі на порушення судом норм матеріального та процесуального права, заінтересована особа ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.

Зокрема зазначає, що справа розглянута без її участи та без виклику свідків, її родичів. Характеризуючи її данні не збиралися.

При зверненні з заявою лікарі - психіатри не врахували положення ст.11 Закону України «Про психіатричну допомогу», оскільки для проведення психіатричного огляду, відомості повинні бути такими, що дають підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу. Разом з тим вона є дієздатною і правоздатною особою, не страждала і не лікувалась у лікаря - психіатра, на психіатричному обліку не знаходилась Являється пенсіонеркою за віком, має ряд заохочень та нагород, протягом багато років вибиралась головою виборчої комісії, має дві вищі освіти, веде активний суспільний спосіб життя.

Суд не звернув уваги, що ОСОБА_4 проживає за іншою адресою, а з нею взаємодіє, коли приїжджає до свого сина, який є суміжним з нею землекористувачем. Між ними існує спір щодо облаштування вигрібної ями, який знаходиться на розгляді касаційної інстанції. А тому, викладені у заяві ОСОБА_4 обставини, не відповідають дійсності.

Суд розглянув справу у порушення норм цивільного процесуального права, оскільки вона не з'явилась до суду через хворобу та сподівалась, що її повторно запросять до суду.

У відповідності з вимогами ст.305 п.2 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності заявника та заінтересованої особи ОСОБА_3, які повідомлені про, час і місце розгляду справи належним чином. КЛПУ звернулось з заявою про розгляд справи у відсутності лікарів заявника.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора Кліменкову А.В., яка вважала, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими ґрунтувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні данні (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи заяву суд виходив з того, що згідно висновку лікаря -психіатра, заяви громадян, заяви комунальної лікувально - профілактичної установи Маріупольської міської психіатричної лікарні № 7, ОСОБА_3 вчиняє та виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для оточуючих. Враховуючи також, що ОСОБА_3 відмовилась від спілкування з лікарем - психіатром, суд дійшов висновку, що надано достатньо підстав для задоволення заяви про проведення психіатричного огляду ОСОБА_3 лікарем - психіатром у примусовому порядку.

З такими висновками суду колегія суддів погодитися не може, оскільки до них суд першої інстанції дійшов на неповно з'ясованих обставинах справи та не у відповідності з нормами матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 279 ЦПК України за умов, визначених Законом України «Про психіатричну допомогу», заява лікаря - психіатра про проведення психіатричного огляду особи у примусовому порядку подається до суду за місцем проживання особи.

Згідно ст.3 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року (далі - Закон) кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до ст.11 цього Закону психіатричний огляд проводиться з метою з'ясування: наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в надання їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання.

Психіатричний огляд проводиться лікарем-психіатром на прохання або за усвідомленою згодою особи.

Психіатричний огляд особи може бути проведено без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника у випадках, коли одержані відомості дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, або завдасть значної шкоди своєму здоров'ю у зв'язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги.

У разі встановлення обґрунтованості заяви про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника лікар-психіатр направляє до суду за місцем проживання цієї особи заяву про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку. До заяви додається висновок лікаря-психіатра, який містить обґрунтування про необхідність проведення такого огляду, та інші матеріали. Психіатричний огляд особи проводиться лікарем-психіатром у примусовому порядку за рішенням суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_1.

01 березня 2013 року ОСОБА_3 відвідувалася за місцем свого проживання лікарем-психіатром ОСОБА_2, від спілкування з яким ОСОБА_3 відмовилася.

З матеріалів справи вбачається, що до лікаря - психіатра 28 лютого 2013 року звернулась з заявою ОСОБА_4, в якій зазначила, що її сім'я придбала будинок по сусідству з ОСОБА_3, та веде благоустрій свого будинку та подвір'я. На протязі багатьох років ОСОБА_3 погрожує сусідам, звинувачує їх, що вони нібито побили вікна у її будинку, зламали паркан, викрали у неї гроші, ображає їх. 14 лютого 2013 року ОСОБА_3 посварилася із сусідкою, подряпала їй обличчя, залякала дитину. ОСОБА_3 не дозволяє дітям їздити на велосипеді, бігає по вулиці за дітьми з лопатою. Зазначену заяву також підписали громадяни ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 (а.с.4).

Подаючи до суду заяву, КЛПУ та лікар - психіатр ОСОБА_2 посилались на висновок, складений останньою, № 37 від 28 березня 2013 року, який відображає наведені в вищезазначеній заяві обставини, а саме, що на протязі багатьох років ОСОБА_3 погрожує сусідам, звинувачує їх, що вони нібито побили вікна у її будинку, зламали паркан, викрали у неї гроші, ображає їх. 14 лютого 2013 року ОСОБА_3 посварилася із сусідкою, подряпала їй обличчя, залякала дитину. ОСОБА_3 не дозволяє дітям їздити на велосипеді, бігає по вулиці за дітьми з лопатою.

ОСОБА_3 була 01 березня 2013 року відвідана на дому, від огляду та бесіди лікарем - психіатром відмовилась.

Враховуючи, що ОСОБА_3 проявляє реальні наміри скоїти дії, що завдають безпосередньо небезпеку для оточуючих, вона потребує примусового психіатричного огляду (а.с.8).

Отже, дійшовши висновку щодо задоволення заяви та надаючи дозвіл на проведення огляду ОСОБА_3 лікарем - психіатром в примусовому порядку, суд не звернув уваги, що відомостей, які б давали достатніх підстав для обґрунтованого припущення про наявність у ОСОБА_3 тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, матеріали справи не містять.

Висновок лікаря - психіатра від 28 березня 2013 року, у відповідності з яким суд ухвалив зазначене рішення, повторює лише обставини, наведені в заяві ОСОБА_4 і інших осіб, та не містить обґрунтування про необхідність проведення такого огляду.

Ніяких інших матеріалів, відомостей, висновків, які б давали достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у останньої тяжкого психічного розладу, внаслідок чого ОСОБА_3 вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дію, що являють собою небезпеку для неї чи оточуючих, матеріали справи не містять.

В заяві КЛПУ та лікаря - психіатра не міститься обставин, з якою метою необхідно провести психіатричний огляд ОСОБА_3

Доводи апеляційної скарги, що між рідними ОСОБА_4, яка є ініціатором складання поданої лікарю - психіатру заяви, та ОСОБА_3 виник спір щодо сумісного землекористування, який знаходиться на розгляді в суді, не спростовується матеріалами справи.

Згідно з ч.2 ст.281 ЦПК України справа за заявою про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку чи про припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги, госпіталізацію у примусовому порядку розглядається в присутності особи, щодо якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку, з обов'язковою участю прокурора, лікаря - психіатра, представника психіатричного закладу, що подав заяву, та законного представника особи, щодо якої розглядаються питання, пов'язані з наданням психіатричної допомоги.

Відповідно до ч.4 ст.22 Закону судові справи щодо надання психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються в присутності особи, щодо якої вирішується питання про надання їй такої допомоги. Участь при розгляді цих справ прокурора, лікаря - психіатра чи представника психіатричного закладу, що подав заяву, та законного представника осіб, щодо яких розглядаються питання, пов'язані з наданням їм психіатричної допомоги, є обов'язковою.

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_3 була повідомлена про розгляд справи, призначений на 16 травня 201 року, але в судове засідання не з'явилась (а.с.19, 20 -21).

Крім того, у порушення вимог п.9 ч.2,ч.4 ст.235 ЦПК України суд розглянув справу без залучення народних засідателів, включення яких у склад суду при розгляді даної категорії справи, являється обов'язковим.

Враховуючи зазначене та вимоги закону, колегія суддів вважає, що рішення суду, як таке, що не відповідає вимогам ст.ст.10,11,60,213,214 ЦПК України підлягає скасуванню.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви, колегія суддів виходить з того, що одержані відомості із заяви ОСОБА_4 та інших осіб, які підписали заяву адресовану лікарю - психіатру, не дають достатніх підстав для обґрунтованого припущення про наявність у ОСОБА_3 тяжкого психічного розладу, внаслідок чого відносно неї необхідно провести примусовий психіатричний огляд.

Керуючись ст.ст.303,309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 травня 2013 року скасувати.

У задоволенні заяви комунальної лікувально-профілактичної установи «Міська психіатрична лікарня № 7», лікаря - психіатра ОСОБА_2 про проведення психіатричного огляду ОСОБА_3 в примусовому порядку відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді