Головуючий у 1 інстанції Овчиннікова О.С.
Категорія 27 Доповідач Баркова Л.Л.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Баркової Л.Л.
Гаврилової Г.Л., Мальцевої Є.Є.
при секретарі : Макаровій О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на заочне рішення Волноваського районного суду Донецької області від 21 травня 2013 року,
в с т а н о в и л а :
Рішенням (заочним) Волноваського районного суду Донецької області від 21 травня 2013 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
У відповідності з положеннями ч.2 ст.305, ч.2 ст.197 ЦПК України, апеляційний суд розглядає справу у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час і місце судового засідання телефонограмами, зареєстрованими в журналі за Р. №№739,748 та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису.
Від представника ПАТ КБ «ПриватБанк» Кахраманова Р.Н. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Вирішуючи справу та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив матеріали справи та дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості за споживчим кредитом, незалежно від наявності заяви відповідача про застосування строку позовної давності, є підстави для відмови у задоволенні позову.
Не погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він відповідає встановленим обставинам та положенням закону.
Як встановлено судом і вбачається із матеріалів справи, 30 серпня 2006 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_4 укладений кредитний договір № DOVWRX20660055, за яким остання отримала споживчий кредит на суму 2390,03 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості на строк 18 місяців, з кінцевим терміном повернення до 29.02.2008 року.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість за цим договором у зв"язку з невиконанням умов кредитного договору, станом на 09.04.2013 року складає 32106,67 грн., із яких: 2264,81 грн.- заборгованість за кредитом, 9784,39 грн.- заборгованість за відсотками за користування кредитом, 586,38 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 17466,01 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1505,08 грн. - штраф (процентна складова).
Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін на підставі договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно із ч.2 ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладання стягнення на заставлене майно, тощо)
Пунктом 7 ч.1ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється кредитодавцю вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого мину
В апеляційній скарзі позивач не заперечує, що перебіг строку позовної давності слід відраховувати з 01.03.2008 року.
З вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду 23.04.2013 року, тобто за межами строку позовної давності.
Як вбачається із позовної заяви, позивач не посилався в ній на застосування положень статті 264 ЦК України, яка передбачає переривання перебігу строку позовної давності, та не повідомляв суд про наявність судового наказу, виданого 12.09.2007 року про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за цим кредитним договором. (а.с.1-2 )
За таких обставин, суд першої інстанції розглянув справу в межах позовних вимог і дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову та обґрунтовано відмовив позивачеві у його задоволенні за пропуском строку позовної давності.
Доводи апеляційної скарги щодо знаходження судового наказу про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором в розмірі 3873 грн.17 коп. на примусовому виконанні у ДВС до 26.07.2011 року також не спростовують висновків суду, оскільки відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Більш того, як вбачається із постанови Відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції від 25.07.2011 року про повернення виконавчого документа стягувачеві, яку позивач додав до апеляційної скарги, судовий наказ не був виконаним у зв»язку із не проживанням боржника за зазначеною адресою, що суперечить відомостям, які містяться в матеріалах справи про реєстрацію відповідачки на території Волноваського району. (а.с.41,46-47)
Доводи апеляційної скарги про наявність погодження між сторонами строку позовної давності у 50 років, які викладені у загальних Умовах та правилах надання банківських послуг( п. 1.7.31.) є неспроможними, оскільки ці Умови, пропоновані невизначеному колу осіб ПАТ КБ «ПриватБанк», діючому на підставі Лицензії НБУ №22 виданої 29.07.2009 року, а тому вони не могли бути відомі відповідачці ОСОБА_4, при укладанні кредитного договору у 2006 році.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов»язує можливість скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Рішення суду відповідає встановленим обставинам справи, положенням ст.ст.10,60,213-214 ЦПК України, ст.ст.256,266 ЦК України, п.7ч.13,ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», роз'ясненням, викладених у п.31 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», і підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ПАТ Комерційний Банк «ПриватБанк» відхилити.
Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 21 травня 2013 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.
Судді