А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д Д О Н Е Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду
Донецької області у складі:
головуючого Меленчука В.С.
суддів Преснякової А.А., Кір'якова П.І.
при секретарі Царьовій М.І.
за участю прокурора Дойнова М.С.
засудженого ОСОБА_1
потерпілої ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні 9 липня 2013 року в місті Маріуполі кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Донецької області на вирок Волноваського районного суду Донецької області від 14 травня 2013 року
В С Т А Н О В И Л А :
Вироком Волноваського районного суду Донецької області від 14 травня 2013 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець селища Широкино Новоазовського району Донецької області, громадянин України, не працюючий, раніше судимий 31 травня 1972 року Новоазовським районним судом Донецької області за частиною 2 статті 206 КК України до 2 років позбавлення волі; 4 серпня 1976 року тим же ж судом за частиною 2 статті 206, частиною 1 статті 89, статтею 24 КК України до 3 років позбавлення волі; 26 вересня 1979 року тим же ж судом за частиною 2 статті 206, частиною 2 статті 188-1, статтею 42 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 22 квітня 1985 року тим же ж судом за частиною1 статті 101 КК України до 5 років позбавлення волі; 23 травня 1990 року тим же ж судом за частиною2 статті 102 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі; 15 січня 1993 року тим же ж судом за частиною 2 статті 94, частиною 2 статті 206, статтею 26 КК України до 15 років позбавлення волі; 11 квітня 2007 року тим же ж судом за частиною 1 статті 263, частиною 1 статті 71 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений у зв'язку з відбуттям покарання 13 січня 2011р., зареєстрований у АДРЕСА_1, проживаючий у АДРЕСА_2
Головуючий у суді 1 інстанції Троян Л. Г.
Категорія 121 ч. 1 КК України Доповідач Меленчук В.С.
засуджений за частиною 1 статті 121 КК України до 5 років позбавлення волі, за частиною 2 статті 125 КК України до 1 року обмеження волі, за частиною 1 статті 129 КК України до 1 року обмеження волі.
На підставі частини 1 статті 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
Вказаним вироком суду обвинувачений ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 14 січня 2013 року о 8 годині 00 хвилин, знаходячись в келії Свято-Успенського Миколо-Василевського монастиря, розташованого по вулиці К.Маркса,35 селища Микільське Волноваського району Донецької області, у ході сварки на ґрунті особистих неприязних стосунків, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, палицею і руками умисно наніс множинні удари в різні частини тіла потерпілої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка є особою похилого віку, чим заподіяв останній тілесні ушкодження у вигляді забитої рани чолової області голови, забитої рани спинки носу, синців навколо очних областей, крововиливу в сполучні оболонки обох очей, перелому лобної кістки справа, забиття головного мозку середнього ступеню тяжкості з наявністю внутрішньочерепного крововиливу, а також перелому кісток носу зі зміщенням, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння; різаної рани правого передпліччя, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень, які потягли за собою короткочасний розлад здоров'я і потребують для свого лікування термін понад 6, але не більше 21 дня.
Після нанесення потерпілій ОСОБА_4 зазначених тілесних ушкоджень, обвинувачений ОСОБА_1 на ґрунті особистих неприязних стосунків, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, умисно наніс множинні удари руками, стиснутими у кулак в різні частини тіла потерпілої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка намагалася заступитися за потерпілу ОСОБА_4, чим заподіяв тілесні ушкодження у вигляді множинних синців в області обличчя, закритого перелому кісток носа без зміщення, струсу головного мозку, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, які потягли за собою короткочасний розлад здоров'я і потребують для свого лікування термін понад 6, але не більше 21 дня; множинних синців в області шиї, множинних синців та саден в області верхніх кінцівок, а так само правої лопатки, що відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Продовжуючи свої злочинні дії, обвинувачений ОСОБА_1, з метою приховування злочину, на ґрунті особистих неприязних відносин, усвідомлюючи і, достовірно знаючи про те, що висловлені ним загрози та його дії здатні викликати побоювання за своє життя і здоров'я потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_2 і бажаючи цього, став висловлювати на їх адресу словесні погрози вбивством, а потім з метою надання реальності своїм погрозам, взяв у праву руку кухонний ніж, розмахуючи яким наблизився до потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_2, які сприйняли дії і словесні погрози вбивством з боку обвинуваченого ОСОБА_1 як реальну загрозу своєму життю і здоров'ю. При цьому, він підставив до горла потерпілої ОСОБА_2 ніж та вдарив лезом ножа по правому плечу потерпілої ОСОБА_4, які побоюючись виконання погрози вбивством намагались заспокоїти останнього та обіцяли не розповідати про скоєння ним злочину.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, заступник прокурора Донецької області подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного покарання. Постановити новий вирок, яким призначити обвинуваченому ОСОБА_1 за статтями обвинувачення остаточне покарання у вигляді 8 років позбавлення волі, а також виключити з вироку суду посилання, як на доказ у підтвердження вини обвинувачення, на протокол огляду місця дорожньо-транспортної події та фото таблицю до нього.
Прокурор вважає вирок суду першої інстанції незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особи обвинуваченого, внаслідок його м'якості.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги прокурор, посилається на те, що при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 мінімального покарання як за частиною 1 статті 121 КК України, так і за сукупністю злочинів, судом першої інстанції не було належним чином враховано особу винного, конкретні обставини та ступінь суспільної небезпеки злочинів. Як вбачається з вироку суду обвинувачений ОСОБА_1 неодноразово засуджувався за вчинення умисних злочинів, у тому числі проти життя та здоров'я особи, але навіть тривалі строки позбавлення волі не призвели до його виправлення. Також, будучи працездатною особою, він суспільно-корисною працею не займається.
Потерпілими від злочинів стали жінки, які не могли чинити опір обвинуваченому ОСОБА_1, потерпілій ОСОБА_4 на той час виповнилося 81 рік, але похилий вік не став для нього перешкодою у вчиненні кримінального правопорушення. Після вчинення злочинів, пригрозив жінкам фізичною розправою у випадку повідомлення про його протиправну поведінку правоохоронним органам.
Також, судом першої інстанції допущено істотне порушення кримінального процесуального закону. Так, відповідно до частини 2 статті 23 КПК України не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться у документах, які не були предметом їх безпосереднього дослідження суду.
Як вбачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції на підтвердження провини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених частиною 1 статті 121, частиною 2 статті 125, частиною 1 статті 129 КК України, послався на протокол з фото таблицею, в якому зафіксовано огляд місця події ДТП. Втім, такий огляд по даному кримінальному провадженню в ході досудового розслідування не проводився, судом не досліджувався. В зв'язку з цим, вказівка суду першої інстанції на вказаний доказ підлягає виключенню з вироку.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора про незаконність судового рішення, пояснення потерпілої про підтримку апеляційної скарги прокурора, пояснення і останнє слово обвинуваченого про безпідставність апеляційної скарги і законність вироку суду першої інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження та, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень частини 2 статті 23 КПК України не можуть бути визнані відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається з вироку суду першої інстанції, в основу обвинувального вироку як доказ були покладені протокол огляду місця дорожньо-транспортної події та фото таблиця до нього.
При цьому, зазначені документи судом першої інстанції при судовому розгляді матеріалів кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_1 безпосередньо у судовому засіданні не досліджувалися.
Більш того, в матеріалах кримінального провадження відсутній протокол огляду місця дорожньо-транспортної події, фото таблиці до нього і така слідча дія у ході досудового розслідування не проводилася. Не оглядалося місце дорожньо-транспортної події і судом в ході судового розгляду справи.
За таких обставин, твердження прокурора про безпідставність посилання у вироку на протокол огляду місця дорожньо-транспортної події є слушними.
Що стосується призначеного судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_1 кримінального покарання, то в цій частині апеляційні вимоги прокурора задоволенню не підлягають.
Як вбачається з вироку, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 виду і розміру кримінального покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання.
Так, суд першої інстанції врахував те, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше засуджувався, характеризується задовільно.
Як пом'якшуючу покарання обставину суд першої інстанції врахував щире каяття обвинуваченого, а як обтяжуючі рецидив кримінальних правопорушень та вчинення його відносно особи похилого віку, що не суперечить положенням статей 66,67 КК України.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції зважив за можливе призначити покарання у вигляді його остаточного розміру 5 років позбавлення волі.
Такий висновок суду першої інстанції є правильним.
Більш того, у ході апеляційного розгляду кримінального провадження встановлено, що обвинувачений вину свою визнав повністю, що свідчить про відсутність у нього намірів ухилитися від кримінальної відповідальності, а також підтвердив своє щире каяття у вчиненому, тяжких або небезпечних наслідків не настало.
Відповідно до положень статті 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та завдань кримінального закону, який має мету не тільки карати, але і невідвертість покарання за вчинене кримінальне правопорушення, покарання призначене обвинуваченому ОСОБА_1, на думку колегії суддів, є достатнім.
При цьому, посилання прокурора на те, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше засуджувався та вчинив нові кримінальні правопорушення відносно особи похилого віку не заслуговують на увагу, оскільки при призначенні йому кримінального покарання ці обставини були враховані.
Більш того, за кримінальні правопорушення, які обвинувачений вчиняв раніше, він буз засуджений та відбув покарання, тому ці обставини можуть буті враховані як дані, що його характеризують, а не підставою для посилення покарання.
Керуючись статтями 404,405,407 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу заступника прокурора Донецької області задовольнити частково.
Виключити з мотивувальної частини вироку Волноваського районного суду Донецької області від 14 травня 2013 року щодо ОСОБА_1 посилання як на доказ його вини протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та фото таблицю до нього.
В решті вирок залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців з дня його проголошення, а обвинуваченим з дня отримання копії ухвали.
С У Д Д І :
А.А. Преснякова В.С. Меленчук П.І. Кір'яков