АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 11кп/775/311/13 головуючий 1 інстанцій: Якубенко О.Б.

категорія: ст.121 ч.1 КК України Доповідач: Фоменко О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2013 року м. Донецьк

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Донецької області у складі:

Головуючого Фоменка О.В.

суддів Демяносова О.В., Свіягіної І.М. за участю прокурора Щурської І.Ф.

секретаря Бахрамової М.А.

потерпілої ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013050840000305 від 29.01.2013 року, за апеляційною скаргою обвинуваченого стосовно якого ухвалено обвинувальний акт - ОСОБА_3, на вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька від 22.04.2013 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Донецька, громадянина України, із професійно-технічною освітою, розлученого, не працюючого, пенсіонера, раніше не судимого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України і призначено покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Центральної міської лікарні № 17 м. Донецька 5372 грн. 85 коп.,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з вироком, 28.01.2013 року приблизно о 19 год. 30 хв. ОСОБА_3, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився в кімнаті - прихожій за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1, де також знаходилась його знайома ОСОБА_2, яка перебувала у стані алкогольного сп'яніння. Між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на спричинення умисного тілесного ушкодження і шкоди здоров'ю потерпілій ОСОБА_2 ОСОБА_3, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2, наніс останній кулаком правої руки два удари в область грудної клітини, один удар кулаком лівої руки в область лоба, два удари коліном правої ноги в область поясниці. Потім, приблизно о 19 год. 40 хв. ОСОБА_3, продовжуючи свій злочинний умисел, в кімнаті - коридорі вказаного будинку взяв в праву руку металеву кочергу, призначену для мішання золи в домашній печі, і повернувшись до кімнати - прихожої, підійшовши к потерпілій ОСОБА_2, наніс їй вказаною кочергою один удар в область лівого передпліччя. ОСОБА_2 самостійно вибігла із внутрішньої частини дому на подвір'я зазначеного будинку, при цьому ОСОБА_3, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2, побіг за останньою і, наздогнавши її на подвір'ї будинку, наніс зазначеною кочергою один удар в область голені лівої ноги, два удари в область голені правої ноги. Від вказаних ударів ОСОБА_2 втратила рівновагу і впала на спину на бетонне покриття. Коли ОСОБА_2 знаходилась на бетонному покритті, ОСОБА_3 наніс їй в область верхньої частини голови два удари вказаною кочергою і один удар в область правого передпліччя. У результаті злочинних дій ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження: відкритий перелом - вивих лівого передпліччя з вивихом променевої кістки, відкритий перелом обох кісток лівої гомілки зі зміщенням уламків, по одній рані переднє - зовнішньої поверхні та задньої поверхні правого передпліччя, дві рани лівого плеча, рана правої гомілки, лівої предпатилярної області, три рани тім'яної та потиличної областей з осадненими краями, геморрагічний шок 2-го ступеня, які в сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент спричинення.

На вирок суду обвинуваченим ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу в якій він просить вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька від 22.04.2013 року відносно нього змінити, призначити йому мінімальне покарання, передбачене санкцією статті та звільнити його від відбування такого покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Вважає вирок суду незаконним, необґрунтованим та невмотивованим у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Зазначає, що призначаючи йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, судом не було дотримано вимог ст.ст. 65, 75 КК України, постанови Пленуму Верховного Суду України № 7, оскільки судом поверхово було досліджено відомості про нього та обставини, що пом'якшують покарання і як наслідок було призначено покарання, яке є несправедливим до нього з точки зору суворості. Крім того зазначає, що судом належним чином не були прийняті до уваги документи, що знаходяться в матеріалах справи та які свідчать, що він раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем постійного мешкання характеризується з позитивної сторони, все життя займався суспільно-корисною працею до виходу на пенсію, на теперішній час є пенсіонером за віком. Звертає увагу суду на те, що судом першої інстанції при винесенні вироку не було враховано ряд пом'якшуючих покарання обставин, таких як: щире каяття у скоєному, активне сприяння розкриттю та розслідуванню злочину, відшкодування завданого збитку. Зазначає, що відповідно до положень ст. 66 КК України перелік обставин, які пом'якшують покарання не є вичерпним і суд мав можливість визнати пом'якшуючими і інші обставини не зазначені в ст. 66 КК України, такі як віктимна поведінка потерпілої, яка була у стані сильного алкогольного сп'яніння, виступила ініціатором конфлікту та спровокувала бійку, проте судом це не було враховано. Крім того зазначає, що судом в мотивувальній частині вироку взагалі не наведено жодної пом'якшуючої покарання обставини та не зазначено мотивів, за яких суд не визнає зазначені обставини такими, що пом'якшують покарання.

Заслухавши доповідача, прокурора Щурську І.Ф., яка заперечувала проти задоволення апеляції обвинуваченого, обвинуваченого ОСОБА_3, який підтримав доводи своєї апеляції та наполягав на її задоволенні, вислухавши потерпілу ОСОБА_2, яка вважала покарання ОСОБА_3 справедливим, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вироку, висновок суду першої інстанції про винність ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, був зроблений на підставі його свідчень, а справа була розглянута в порядку, передбаченому ст.349 КПК України. З урахуванням цього суд встановив фактичні обставини справи та вірно кваліфікував його дії за ч.1 ст. 121 КК України.

Тому, висновки суду стосовно фактичних обставин справи, винуватості обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, які не оскаржувались в апеляційній скарзі, згідно зі ст. 404 КПК України, - апеляційним судом не перевіряються.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд належним чином врахував обставини вчинення ним кримінального правопорушення, ступінь його тяжкості, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, дані щодо особи обвинуваченого, і обґрунтовано дійшов висновку про необхідність обрання міри покарання в межах санкції ч.1 ст. 121 КК України, у виді позбавлення волі на певний строк.

Так, міра покарання ОСОБА_3 призначена в межах санкції ч.1 ст. 121, в мінімальному розмірі, що свідчить про врахування судом ступеню тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України є тяжким, конкретних обставин його вчинення, даних про особу обвинуваченого, раніше не судимий, є пенсіонером, за місцем проживання характеризується задовільно. В якості обставини, що обтяжує покарання суд обґрунтовано визнав вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння, а в якості обставини, що пом'якшує покарання - щире каяття у вчиненому.

Колегією суддів в судовому засіданні досліджені додаткові матеріали, надані ОСОБА_3, які, на його думку, не були взяті судом до уваги, а саме те, що він надав матеріальну допомогу на лікування потерпілої.

Колегія суддів вважає, що ця обставина, як і ті, що судом першої інстанції враховані при призначенні покарання, дають підстави вважати правильність висновків суду, що необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження нових злочинів буде саме мінімальне, передбачене ч.1 ст.121 КК України покарання, - обґрунтованими. А та обставина, що ОСОБА_3 заподіяв потерпілій численні тілесні ушкодження, що потерпіла до цього часу продовжує лікування, перенесла численні операції і до цього часу позбавлена можливості вести нормальний спосіб життя, вільно пересуватись, свідчить про правильність висновків суду про неможливість виправлення ОСОБА_3 шляхом покарання з іспитовим строком в порядку ст..75 КК України.

Тому, призначене ОСОБА_3 покарання у виді 5 років позбавлення волі відповідає вимогам ст.ст. 65-67 КК України, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги про надмірну суворість призначеного ОСОБА_3 покарання не можуть бути визнані обґрунтованими.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для скасування вироку, у даній справі не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 418 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого стосовно якого ухвалено обвинувальний акт - ОСОБА_3 на вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька від 22.04.2013 року - залишити без задоволення.

Вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька від 22.04.2013 року у відношенні ОСОБА_3 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців.

Колегія суддів Апеляційного суду

Донецької області