А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д Д О Н Е Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду
Донецької області у складі:
головуючого Меленчука В.С.
суддів Преснякової А.А., РибакаВ.Й.
при секретарі Уханській О.А.
за участю прокурора Максименко Н.Г.
обвинуваченого ОСОБА_1
захисника ОСОБА_2
представника потерпілого ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні 25 червня 2013 року в місті Маріуполі кримінальне провадження за апеляційною скаргою представника потерпілого адвоката ОСОБА_3, діючого в інтересах потерпілого ОСОБА_4 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 24 квітня 2013 року
В С Т А Н О В И Л А :
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 24 квітня 2013 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Маріуполя Донецької області, громадянин України, працюючий підсобником у ТОВ «Донспецремонт», раніше не судимий, проживаючий АДРЕСА_1
звільнений від кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 125 КК України у зв'язку з передачею на поруки трудовому колективу ТОВ «Донспецремонт» з закриттям провадження по справі.
Головуючий у суді 1 інстанції Ікорська Є. С.
Категорія 125 ч. 2 КК України Доповідач Меленчук В.С.
Вказаною ухвалою суду звільнений від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 24 серпня 2012 року приблизно о 23 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, у парковій зоні, розташованій у районі будинку №1 по проспекту Леніна Жовтневого району міста Маріуполя, під час сварки з раніше знайомим ОСОБА_4, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, умисно наніс останньому кілька ударів кулаками по корпусу тіла. Надалі, утримуючи у правій руці брелок з розкладним ножем, наніс їм два удари в область спини потерпілого, після чого завдав удар кулаком у ніс, у результаті чого останньому були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді синця на нижньому віку правого ока, рани на задній поверхні грудної клітини справа у проекції медіального краю правої лопатки - проекції четвертого ребра і поперечної області справа, закритий перелом кісток носа, які як окремо, так і у своїй сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень, які потягли за собою короткочасний розлад здоров'я та потребують лікування терміном понад 6-ти, але не більш 21-го дня, після чого ОСОБА_1 викинув ніж та зник з місця події.
Не погоджуючись з судовим рішенням, представник потерпілого ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції з прийняттям нової ухвали, якою відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_2 про передачу на поруки трудовому колективу обвинуваченого ОСОБА_1 Кримінальне провадження направити до суду першої інстанції для продовження судового розгляду.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги представник потерпілого послався на невідповідність висновків суду першої інстанції, викладених в ухвалі, фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
На думку представника потерпілого, прокурор, змінюючи у суді обвинувачення в обвинувальному акті у частині кваліфікації дій ОСОБА_1 з частини 4 статті 296 КК України на частину 2 статті 125 КК України, не достатньо мотивував таку зміну, що привело до неправильної кваліфікації дій ОСОБА_1 за кримінальним законом.
Крім того, представник потерпілого в апеляційній скарзі посилається на те, що, приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності з закриттям провадження і передачу на поруки трудовому колективу, суд першої інстанції допустив порушення положень частини 1 статті 47 КК України, оскільки той не вчиняв злочину відносно підприємства або його колективу, потерпілий також до підприємства будь-якого відношення не має.
На його думку, суд першої інстанції, приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, не врахував, що останній не здійснив будь-які дії, які свідчили б про його щире каяття.
Заслухавши доповідача, думку представника потерпілого ОСОБА_3, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення звільненого від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 та думку його захисника ОСОБА_2, міркування прокурора про безпідставність апеляційної скарги і законність ухвали суду першої інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження та, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
За змістом частини 1 статті 47 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням.
Відповідно до постанови про порушення кримінальної справи від 3 вересня 2012 року була порушена кримінальна справа за заявою потерпілого ОСОБА_4 по факту заподіяння йому тілесних ушкоджень за ознаками злочину, відповідальність, за яке передбачено частиною 4 статті 296 КК України.
Кримінальне провадження з обвинувальним актом, з такою кваліфікацією злочинних дій ОСОБА_1 надійшло до суду першої інстанції для судового розгляду.
В ході судового розгляду, після перевірки фактичних обставин і дослідження доказів, прокурор, призначений відповідно до положень статті 37 КПК України керівником по цьому кримінальному провадженню та відповідно до положень статті 36 КПК України, який є самостійним у своїй процесуальній діяльності, дійшов висновку про необхідність перекваліфікувати дії на той час обвинуваченого ОСОБА_1 з частини 4 статті 296 на частину 1 статті 125 КК України.
З журналу судового засідання від 24 квітня 2013 року та компакт-диску вбачається, що потерпілому були роз'яснені положення частини 3 статті 338 КПК України, після чого він погодився з новим обвинуваченням і заперечень не мав ( а.с. 176,181).
Отже, виходячи з наведеного, посилання представника потерпілого на порушення судом першої інстанції положень частини 3 статті 338 КПК України є безпідставними спростовуються вищезазначеними процесуальними документом та технічним записом.
Більш того, представник потерпілого адвокат ОСОБА_3 у судовому розгляді кримінального провадження у суді першої інстанції участь не приймав, вступив стороною кримінального провадження 27 квітня 2013 року, тобто після прийняття судом рішення, з матеріалами кримінального провадження та технічним записом не знайомився, про що свідчать угода про надання правової допомоги від 27 квітня 2013 року та його клопотання до апеляційної інстанції про надання можливості ознайомитися з матеріалами кримінального провадження і видачу йому копії технічного запису, така можливість йому надавалася, але він нею не скористався (а.с. 203, 198).
Не заслуговують на увагу твердження представника потерпілого і в частині порушення судом першої інстанції положень частини 1 статті 47 КК України.
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину визнав повністю, не намагаючись уникнути кримінальної відповідальності та покарання, що свідчить про його щире каяття.
Представник потерпілого ОСОБА_3 в апеляційній скарзі стверджує, що суд першої інстанції безпідставно передав трудовому колективу ТОВ «Донспецремонт» звільненого від кримінальної відповідальності ОСОБА_1, оскільки останній ні відносно цього підприємства, ні його колективу злочин не вчиняв, а вчинив відносно потерпілого ОСОБА_4, який не є членом вказаного колективу.
Такі твердження представника потерпілого є помилковими.
Так, кримінальний закон, а саме положення частини 1 статті 47 КК України передбачають право суду передати обвинуваченого на поруки колективу, звільнивши його від кримінальної відповідальності. При цьому, однією із умов передачі на поруки трудовому колективу є необхідність перебування особи, яка передається на поруки, членом цього трудового колективу, а не вчинення злочину відносно цього колективу чи підприємства, як стверджує представник потерпілого.
Не заслуговують на увагу і твердження представника потерпілого, як підстава для скасування ухвали суду першої інстанції, викладання в її резолютивній частині роз'яснення наслідків невиконання цієї ухвали.
На думку колегії суддів, ці твердження не свідчать про істотне порушення судом першої інстанції норм кримінального процесуального закону, яке тягло б скасування судового рішення.
В апеляційній скарзі представник потерпілого також послався на те, що звільнений від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 не відшкодував потерпілому відповідно до цивільного позову матеріальну і моральну шкоду.
Обговорюючи цю обставину, колегія суддів вважає за можливе не приймати її як обставину, що негативно впливає на рішення, оскільки вона залежить від економічного і фінансового стану у державі, платоспроможності громадян і їх матеріального стану тощо.
За таких обставин, вимоги апеляційні скарги представника потерпілого є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого на той час ОСОБА_1, суд першої інстанції врахував повне визнання ним своєї вини, його щире каяття, відсутність судимості, вчинення злочину невеликої тяжкості.
Крім того, він працює, за місцем роботи характеризується позитивно, колектив, в якому він працює звернувся до суду з клопотанням про передачу ОСОБА_1 на поруки і дав свою згоду на проведення з ним певної і необхідної роботи з метою його перевиховання та виправлення.
Колегія суддів, з таким висновком суду першої інстанції погоджується, вважаючи його законним і обґрунтованим.
Порушень вимог кримінального процесуального закону при прийнятті судом першої інстанції рішення не виявлено.
Керуючись статтями 404,405,407 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника потерпілого адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 24 квітня 2013 року щодо ОСОБА_1 про його звільнення від кримінальної відповідальності з передачею на поруки залишити без зміни.
Ухвала апеляційної інстанції може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
С У Д Д І :
А.А. Преснякова В.С. Меленчук В.Й. Рибак