Справа № 33-Ц-20 Головуючий у 1 інст. Попович С.С
Категорія: 25 Суддя-доповідач Мельник Ю.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2008 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого: Собіни І.М.
суддів Василевича B.C., Мельника Ю.М., Дем»янчук С.В., Ковалевича С.П..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за касаційною скаргою ВАТ «Укртелеком» на рішення Івано-Франківського міського суду від 30 червня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 серпня 2006 року в справі за позовом прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Українського державного підприємства електрозв»язку «Укртелеком» та його відокремленого безбалансового підрозділу - Центру обслуговування споживачів та продажу послуг Івано-Франківської дирекції Українського державного підприємства електрозв»язку «Укртелеком» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надані послуги телефонного зв'язку.
встановила:
У травні 2001 року прокурор м. Івано-Франківська звернувся в суд із позовом в інтересах держави в особі УДПЕЗ «Укртелеком» та його відокремленого безбалансового підрозділу - Центру обслуговування споживачів та продажу послуг Івано-Франківської дирекції УДПЕЗ «Укртелеком» до ОСОБА_1 про стягнення 7890 грн. 24 коп. боргу за надані послуги телефонного зв'язку.
В обґрунтування позову покликався на те, що ОСОБА_1 на підставі письмового договору отримувала послуги телефонного зв»язку , однак із 1 вересня 2000 року до 1 квітня 2001 року не оплачувала надані їй послуги.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 30 червня 2006 року , залишеного без зміни ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 серпня 2006 року, в задоволені позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення обох інстанцій, вказуючи на неправильність застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню із наступних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що позивачем на підтвердження позовних вимог не було надано доказів , які б свідчили , що ним для відповідачки надавались послуги телефонного зв»язку. Окрім того , вказує, що ОСОБА_1 повідомила позивача про відчудження квартири , до якої надавались послуги телефонного зв»язку , але позивач не припинив надання їй таких послуг.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд виходив з того, що воно грунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а підстави для його скасування відсутні.
Проте з такими висновками апеляційного суду та суду першої інстанції погодитися не можна , оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України при вирішенні справи суд повинен: встановити наявність обставин (фактів), якими були обгрунтовані вимоги і заперечення ,та вивчити докази, котрими вони підтверджуються; визначитися щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, а також щодо правових норм, якими врегульовано ці правовідносини.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач наголошував на тому, що ОСОБА_1 користувалася телефоном та лефонним зв»язком на підставі договору від 18 листопада 1997 року, укладеного з позивачем (а.с. 4-5).
Зазначені обставини свідчать про наявність між позивачем та відповідачем договірних зобов'язань.
Проте на порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України суд належним чином доводів
сторін не перевірив; не встановив характер правовідносин, що виникли між сторонами, норми права,
якими вони регулюються; не дав належної правової оцінки зібраним доказам та не застосував закон ,
який підлягав застосуванню.
2
Відповідно до договору на надання послуг телефонного зв»язку від 18 листопада 1997 року підприємство зв»язку зобов»язувалось встановити та підключити телефонний пристрій споживача до телефонної мережі і забезпечити безперебійну роботу телефонного зв»язку , а ОСОБА_1 зобов»язувалася здійснити оплату за встановлення телефону та своєчасно - щомісяця до 20 числа, вносити абонементну плату та плату за надані послуги, (а.с. 4-5)
Згідно ст. 151 ЦК України (1963 р.) в силу зобов»язання одна особа (боржник) зобов»язана вчинити на користь іншої особи певну дію - виконати роботу , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.
Із наданих до суду доказів слідує, що позивачем станом на 1 березня 2001 року ОСОБА_1 були надані послуги телефонного зв»язку на суму 7698 грн. 97 коп. ( 7676 грн. 87 коп. + 22 гри. 10 коп) (а.с. 7-42)
У відповідності до вимог ст. 161 ЦК України ( 1963 року ) зобов»язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк.
Оскільки ОСОБА_1 свої зобов»язання по оплаті наданих їй позивачем послуг належним чином не виконувала , то колегія суддів прийшла до висновку , що порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення із ОСОБА_1 7698 грн. 97 коп. на користь позивача.
Одночасно колегія суддів приходить до висновку , що доводи ОСОБА_1 про те, що вона не отримувала послуги позивача , оскільки 20 грудня 1999 року продала квартиру , не заслуговують на увагу і спростовуються матеріалами справи.
Зокрема , матеріали справи вказують , що ОСОБА_1 договір про надання послуг телефонного зв»язку уклала із позивачем 18 листопада 1997 року. ОСОБА_1 20 грудня 1999 року продала належну їй квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2( а.с. 65 ) , однак залишалась проживати у цій квартирі до 7 серпня 2001 року ( а. с. 82).
Зазначене свідчить , що ОСОБА_1 не оплачувала кошти за надані їй послуги телефонного зв»язку в той час , коли вона проживала у квартирі АДРЕСА_1.
Колегія суддів вважає також твердження ОСОБА_1 про те, що вона 20 січня 2000 року повідомила позивача про продаж нею квартири ОСОБА_2 таким , що не відповідає дійсності . оскільки надана відповідачкою заява підписана від імені ОСОБА_1 ( а.с. 62 ) , в гой час як ОСОБА_1 поміняла прізвище ОСОБА_2 на ОСОБА_1 лише 25 лютого 2000 року ( а.с. 146).
Оскільки судові рішення про відмову у задоволенні позову постановлені з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, вони підлягають скасуванню з постановлениям нового рішення про задоволення позову відповідно до ст. 341 ЦПК України.
Керуючись Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ» від 22 лютого 2007 року, ст.ст.333, 335-336, 341, 343, 344, 346 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області
ухвалила:
Касаційну скаргу ВАТ «Укртелеком» задовільнити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 30 червня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 серпня 2006 року скасувати.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ВАТ «Укртелеком» в особі центру обслуговування споживачів і продажу послуг Івано-Франківської філії ВАТ «Укртелеком» 7698 грн. 97 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ВАТ «Укртелеком» в особі центру обслуговування споживачів і продажу послуг Івано-Франківської філії ВАТ «Укртелеком» 44 гри. 45 коп. судових витрат по справі.
Рішення суду оскарженню не підлягає.