Головуючий у 1 інстанції Шатілова Л.Г.

Доповідач Сорока Г.П. Категорія 30

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

05 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Ігнатоля Т.Г.,

суддів - Сороки Г.П., Мальцевої Є.Є.,

при секретарі - Велигоненко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 листопада 2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

05 квітня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до відповідачів, який в подальшому уточнив та просив стягнути з ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія») солідарно матеріальну шкоду у розмірі 16878,74 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 23.01.2012 р. приблизно об 11.00 годині з вини відповідача ОСОБА_2, який керував належним йому на праві власності автомобілем «SUBARU», державний номер НОМЕР_1, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої відповідач не впорався з керуванням, виїхав на зустрічну смугу та скоїв зіткнення з його автомобілем «CHEVROLET», реєстраційний номер НОМЕР_2. Внаслідок даної події його транспортному засобу було завдано значні пошкодження та нанесено тілесні ушкодження пасажиру його автомобіля ОСОБА_4 У зв'язку з тим, що відповідальність відповідача ОСОБА_2 за ризики, пов'язані з експлуатацією автомобіля, застрахована та відповідач ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» здійснило страхові витрати на його користь, тому вважає, що різниця невідшкодованих збитків в розмірі 16 878,74 грн. разом з сумою моральної шкоди, яка виражається у душевних стражданнях, викликаних пошкодженням його майна внаслідок ДТП, підлягає відшкодуванню відповідачами солідарно.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 23 листопада 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 16878,74 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 400 грн., судовий збір у розмірі 244,92 грн. та витрати ІТЗ 107,30 грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою цього ж суду від 03 грудня 2012 року виправлено помилку в мотивувальній частині рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 23 листопада 2012 року абзац двадцять другий мотивувальної частини рішення викладено в такій редакції: «У відповідності з вимогами ст.88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню на користь позивача з відповідача ОСОБА_2 сплачений судовий збір за подання позовної заяви , що має майновий характер у розмірі 214,6 грн. та судовий збір за подання позовної заяви, що має немайновий характер у розмірі 107,30 грн.».

Також даною ухвалою виправлено помилку в резолютивній частині рішення та викладено резолютивну частину в такій редакції: « Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 16878,74 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 400 грн., судовий збір за подання позовної заяви, що має майновий характер, у розмірі 214,6 грн. та судовий збір за подання позовної заяви, що має немайновий характер, у розмірі 107,30 грн. У іншій частині у задоволенні позову відмовити».

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до нього задовольнити частково, стягнути з нього на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 500 грн., моральну шкоду у розмірі 400 грн., у задоволенні іншої частини позову відмовити. При цьому посилається на необґрунтованість рішення, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_5, які доводи апеляційної скарги підтримали, просили скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції змінити, стягнути на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 500 грн., моральну шкоду у розмірі 400 грн., у задоволенні іншої частини позову відмовити, заперечення відповідача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_6, які просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, заперечення представника ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» ОСОБА_7, яка просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивач є власником автомобіля марки «CHEVROLET», реєстраційний номер НОМЕР_2, який був технічно пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної події, що відбулася 23.01.2012 року, з вини відповідача ОСОБА_2, який керував належним йому автомобілем марки «SUBARU», державний номер НОМЕР_1, та у порушення Правил дорожнього руху допустив зіткнення транспортних засобів.

ОСОБА_2 застрахував свою цивільно-правову відповідальність за ризики, пов'язані з експлуатацією автомобіля, яким він керував, в ПрАТ ««Українська пожежно-страхова компанія», про що свідчить договір № АА/7067144 від 13.09.2011 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно звіту автотоварознавчого дослідження № 247/12 від 26.02.2012 року, позивачу завдана матеріальна шкода, яка складається із вартості відновлювального ремонту автомобіля «CHEVROLET», реєстраційний номер НОМЕР_2, у розмірі 45681,88грн. Враховуючи те, що автомобіль позивача був технічно пошкоджений винними діями відповідача ОСОБА_2, та що ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» здійснило ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 28 803,14 грн., суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач ОСОБА_2 зобов'язаний відшкодувати позивачу матеріальну шкоду у розмірі 16 878,74 грн. (різницю між вартістю відновлювального ремонту та виплаченим страховою компанією відшкодуванням (45 681,88грн.-28 803,14грн.).

При вирішенні позову про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції, керуючись положеннями ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ч.1 ст.1167 ЦК України, виходив з того, що правові підстави для відшкодування моральної шкоди за рахунок страхової компанії відсутні, а відповідач ОСОБА_2, з вини якого сталася дорожньо-транспортна подія, своїми діями завдав таку шкоду позивачу, тому дійшов до висновку про стягнення з нього на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 400грн.

З такими висновками суду першої інстанції колегія судів не може не погодитись, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди» (з подальшими змінами та доповненнями) володільцем джерела підвищеної небезпеки є юридична або фізична особа, яка здійснює його експлуатацію на праві власності, повного господарського володіння, оперативного управління тощо.

Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частині залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ст.1166 ЦК України шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно вимог ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно вимог ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування заподіяної нею шкоди, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Закономпорядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третіх осіб.

Згідно ст.26 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхова компанія відшкодувала витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992року №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку з заподіянням шкоди майну. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Зі справи вбачається і це не оспорюється сторонами, 23.01.2012 року з вини ОСОБА_2 відбулася дорожньо-транспортна подія - зіткнення двох забезпечених транспортних засобів, внаслідок якої був технічно пошкоджений належний позивачу автомобіль.

Згідно звіту автотоварознавчого дослідження № 247/12 від 26.02.2012 року, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля позивача, без врахування експлуатаційної зношеності деталей, становить 45681,88грн., вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 29303,14грн.

Оскільки автомобіль відповідача ОСОБА_2 був застрахований, то ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» позивачу виплатила страхове відшкодування у розмірі 28803,14грн. (за вирахуванням франшизи від суми вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (29303,14-510).

Розмір невідшкодованої суми матеріальних збитків складає 16878,74грн. (45681,88 - 28803,14).

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про часткове задоволення позову та стягнув з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача у відшкодування матеріальної шкоди 16878,74грн. Тому, доводи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення та порушення норм матеріального права є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправильно, виходячи зі звіту автотоварознавчого дослідження, прийняв до уваги суму матеріальної шкоди в розмірі 45681,88грн., оскільки повинен був врахувати розмір відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах наведених норм права, зокрема ст.1192 ЦК України та правових позицій Верховного Суду України.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд залишив поза увагою наявність у справі двох суперечливих висновків автотоварознавця одного і того ж експерта, не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Так, зі справи вбачається, що підписи оцінщика ОСОБА_8 у звіті про оцінку шкоди колісного транспортного засобу, наявного на а.с.7-20, не скріплені печаткою, до цього звіту не додано калькуляції, що свідчить про невідповідність звіту Методиці визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу.

Крім того, в судовому засіданні апеляційного суду оцінщик ОСОБА_8 пояснив, що в цьому звіті була допущена технічна помилка при проведені розрахунків та в п.2 позиції 0245 через збій в програмному забезпечені замість 2600,40грн. помилково вказано 5068,80грн., а також неправильно визначено коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу внаслідок некоректно визначеної дійсної вартості транспортного засобу. Цей висновок був відкликаний, помилки були виправлені та складено новий звіт, згідно якого вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля позивача складає 45681,88грн., а з урахуванням фізичного зносу - 29303,14грн., який надано в страхову компанію і за яким проведено відповідні страхові виплати.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник проти пояснень та розрахунків оцінщика не заперечували та від проведення судової атовтотоварознавчої експертизи в апеляційному суді відмовились, погодились з висновками авто товарознавчого дослідження «№247/12 від 08.02.2012 року з доданою до нього калькуляцією, наявними на а.с.44-61, який підписаний оцінщиком і підпис скріплено печаткою. Позивач та страхова компанія даний звіт автотоварознавчого дослідження не оспорювали.

Таким чином, виходячи з того, що кожна сторона відповідно до вимог ст..ст.10,60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача у відшкодування матеріальної шкоди 16878,74грн.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи та є безумовними для скасування чи зміни рішення, у справі не встановлено.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не випливають з обставин справи, ніякими належними, допустимими та переконливими доказами не підтвердженні, не ґрунтуються на вимогах закону та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

З огляду на наведене, переглядаючи справу відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах заявлених в суді першої інстанції позовних вимог та доводів апеляційного оскарження, на підставі наданих сторонами доказів, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим рішення суду підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.307,308,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 листопада 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Ігнатоля Т.Г.

Судді : Сорока Г.П.

Мальцева Є.Є.