Головуючий у 1 інстанції Пантелєєв Д.Г.

Категорія 42 Доповідач Баркова Л.Л.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Баркової Л.Л.

Гаврилової Г.Л., Кочегарової Л.М.

при секретарі Кузнецові А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про виселення

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17 жовтня 2012 року,

в с т а н о в и л а :

В квітні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та її виселення із квартири за адресою: АДРЕСА_1.

В липні 2012 року уточнив та доповнив свої вимоги, оскільки за рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 30.12.2010 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про звернення стягнення на зазначену квартиру вже задоволено. Просив виселити із квартири ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які продовжують проживати в квартирі та добровільно її не звільняють.

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя від 17 жовтня 2012 року провадження у даній справі в частині позовних вимог до ОСОБА_5 про виселення закрито.

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17 жовтня 2012 року у позові ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про виселення відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норми процесуального і матеріального права.

Відповідно до положень ч.2 статті 305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника ПАТ КБ «ПриватБанк» Шишелову Н.В., яка просила задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що Банком не були дотримані вимоги ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» та ст.109 ЖК УРСР щодо порядку дій Банку з примусового виселення відповідача ОСОБА_4 із заставленої квартири.

Відповідно до положень статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Не погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він відповідає встановленим обставинам справи та положенням закону.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Як встановлено судом, 27.07.2005 року за кредитним договором ОСОБА_5 отримала у ПАТ КБ «Приватбанк» 20000 доларів США зі сплатою 11,04% річних за користування, з кінцевим терміном повернення 23.07.2020 року.

У забезпечення виконання кредитного договору ОСОБА_5 була передана в іпотеку і заставу квартира за адресою: АДРЕСА_1.

За рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 30.12.2010 року за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» звернуто стягнення заборгованості за цим кредитним договором на зазначену квартиру та ОСОБА_5 виселено із цієї квартири. Судове рішення набрало законної сили 11.01.2011 року.

Дані про те, що відповідачеві ОСОБА_4 направлялась судова вимога щодо добровільного звільнення зазначеної квартири у матеріалах справи відсутні.

Посилання представника позивача на те, що така вимога направлялась на ім»я ОСОБА_5, в якій останній біло запропоновано звільнити квартиру разом з усіма членами сім»ї (а.с.11), яким є її син ОСОБА_4, не може свідчити про виконання позивачем отримання відповідачем цієї вимоги.

Останнім факт отримання вимоги про звільнення квартири заперечується, і позивачем він не доведений як в суді першої інстанції,так і в апеляційному суді.

Посилання представника позивача на розписку ОСОБА_4 (а.с.41), в якій той зобов'язався 23.12.2010 року, тобто до прийняття судового рішення про звернення стягнення, знятися з реєстрації, також не може свідчити про отримання ним вимоги банку про звільнення спірної квартири.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для виселення відповідача.

При вирішенні справи правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосований закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін та зібраним у справі доказам.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення процесуального закону, не спростовують висновків суду, обгрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

З урахуванням наведеного, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскаржуваного рішення не має.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17 жовтня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала суду набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.

Судді