Головуючий у 1 інстанції Митрофанова Є.Г.
Категорія 6 Суддя-доповідач Баркова Л.Л.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 лютого 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Баркової Л.Л.
Гаврилової Г.Л., Кочегарової Л.М.
при секретарі Костомановій А.Є.
з участю прокурора Кліменкової А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання права власності
за апеляційною скаргою Прокурора Приморського району міста Маріуполя в інтересах Маріупольської міської ради на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 липня 2012 року,
в с т а н о в и л а :
У липні 2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. Зазначав, що йому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.11.2010 року належить житловий будинок АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 0,0475 га, що належить йому на підставі державного акту. З метою поліпшення житлових умов він самовільно переобладнав в житловому будинку кімнату 1-1, площею 9,2 кв.м. у коридор, в житловій прибудові літ. В1-1 кімнати 1-8, 1-9 у їдальню 1-6 площею 24,6 кв.м. та самовільно збудував прибудову літ.в1-1, літню кухню літ. Д-1, гараж літ. Е-1. Оскільки самочинні споруди не порушують інтереси інших осіб, просив визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, житлову прибудову літ. В1-1, прибудову в1-1, літню кухню літ. Д-1, гараж літ. Е, включивши їх до складу домоволодіння.
Рішенням Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 27 липня 2012 року позов ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання права власності задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, до складу якого входить:житловий будинок літ. В-1, прибудова літ. в-1, прибудова літ. в1-1, житлова прибудова В1-1, вбиральня-душ літ. Г-1, літня кухня Д-1, гараж літ. Е-1, тротуар 1, огорожа №1, ворота №2.
В апеляційній скарзі прокурор Приморського району м. Маріуполя просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у позові, посилаючись неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
У відповідності з вимогами ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності позивача та представника відповідача, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, про що свідчать отримання позивачем телефонограми за Р. №402 та факсу відповідачем.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення прокурора Кліменкову А.В., яка просила апеляційну скаргу задовольнити, пояснення представника позивача ОСОБА_2, який просив скаргу відхилити, обговоривши доводи скарги в межах апеляційного оскарження та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з таких підставах.
У відповідності із ч.1 статті 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Вирішуючи справу та задовольняючи позов про визнання за позивачем право власності на будинок з усіма прибудовами з посиланням на ч.5 ст.376 ЦК України, суд першої інстанції виходив з того, що представник Маріупольської міської ради не заперечував проти задоволення позову та самочинне будівництво не порушує прав інших осіб.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна.
У відповідності з положеннями ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із положеннями ч.1,2 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Як встановлено судом, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого рішенням колегії Приморської райадміністрації замість договору купівлі продажу від 09.08.2010 року №230020 січня 2008 року та зареєстрованого в державному реєстрі 04.11.2010 року за Р.№82998 в книзі №96, позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, що складається із житлового будинку літ.В-1, жилою площею 30,5 кв.м., жилої прибудови, жилою площею 26,7 кв.м., сараю літ.Б-1, вбиральні літ.Г-1, та огорожі №1 , що розташований на земельній ділянці, площею 0,0475 га, яка належить йому на підставі державного акту серії ЯМ №430995, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю 16 липня 2012 року.
За висновком експертного обстеження №249 від 20.07.2012 року,проведеним ТОВ «Донбассспецмонтаж» про технічний стан жилого приміщення та господарських прибудов на предмет якості виконаних самочинно будівельних конструкцій, коридор 1-1 у жилому будинку літ.В-1, їдальна 1-6 в жилій прибудові та прибудова літ.в1-1, - відповідають встановленим будівельним нормам, а при будівництві гаражу Е-1 допущені порушення щодо його розміщення, а взагалі самочинні переобладнання та будівельні споруди забезпечують їх надійну експлуатацію.
Відповідно до ст.30-1 Закону України від 20.04.2000 року «Про основи планування і забудову територій», будівництво об'єктів незалежно від форми власності здійснюється з дозволу відповідних рад, які можуть делегувати це право відповідним виконавчим органам; закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно з п.1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМУ від 22.09.2004 року №1243, чинного на час вирішення спору, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, зокрема, як житлово-господарського, так і виробничого призначення, інженерних мереж і споруд, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних та проектування.
Відповідно до Наказу Міністерства регіонального розвитку для будівництва України від 19 листопада 2007 року №317 діє територіальний орган Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області і саме він на підставі акту готовності об'єкта до експлуатації, виданим приймальною комісією видає свідоцтво про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил за формою, затвердженою в установленому законом порядку.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.9 постанови «Про практику застосування судами ст.376 ЦК України роз'яснив, що якщо позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття об'єкта до експлуатації, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону. За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання ( частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 ЦПК України).
У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право. Якщо позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття об'єкта до експлуатації, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону.
Представник позивача при розгляді справи не заперечував, що самочинне будівництво і переобладнання останній проводив без проекту та дозволу на виконання будівельних робіт, з питань щодо прийняття до експлуатації цих робіт до компетентного державного органу, позивач не звертався.
З урахуванням наведених, встановлених конкретних обставин справи, вимог закону та приймаючи до уваги, що порушене позивачем питання не було предметом розгляду компетентного державного органу, та позивачем не наведено обставин щодо порушення його прав, свобод чи інтересів з питань, що стосуються предмету спору, невизнання чи оспорювання їх відповідачем, колегія суддів вважає що між сторонами фактично не виникало спору, і суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо доведеності позовних вимог.
Тому оскаржуване рішення, як таке що ухвалене з порушенням норм процесуального закону та неправильним застосуванням норм матеріального права підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Прокурора Приморського району міста Маріуполя задовольнити.
Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 липня 2012 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання права власності відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді