Справа № 2-229/12 Головуючий у 1 інстанції Бєльченко Л.А.
Провадження №22ц/775/218/13 Доповідач Сорока Г.П.
Категорія 9
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
22 січня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого - Ігнатоля Т.Г.,
суддів - Сорока Г.П., Мальцевої Є.Є.,
при секретарі - Велигоненко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом прокурора Новоазовського району Донецької області в інтересах держави в особі Широкинської сільської ради Новоазовського району Донецької області до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 07 грудня 2012 року,-
В С Т А Н О В И Л А :
10 лютого 2012 року прокурор Новоазовського району Донецької області, діючи в інтересах держави в особі Широкинської сільської ради Новоазовського району Донецької області, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та просив зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,01 га із земель водного фонду Широкинської сільської ради та привести вказану ділянку у придатний для використання стан.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що під час перевірки додержання вимог земельного законодавства встановлено факт самовільного зайняття та використання ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки без встановлення її меж в натурі та отримання правовстановлюючих документів і без державної реєстрації. 16.01.2012 року Відділом Держкомзему в Новоазовському районі Донецької області було складено протокол про адміністративне правопорушення земельного законодавства та видано припис про усунення порушень, але ОСОБА_1 даний припис не виконав та добровільно не звільнив самовільно зайняту земельну ділянку.
Заочним рішенням Новоазовського районного суду Донецької області від 19 березня 2012 року позов прокурора Новоазовського району Донецької області було задоволено.
За заявою відповідача ухвалою цього ж суду від 11 липня 2012 року заочне рішення скасовано.
За результатами повторного розгляду справи, рішенням Новоазовського районного суду Донецької області від 07 грудня 2012 року позов прокурора Новоазовського району, діючого в інтересах держави в особі Широкинської сільської ради Новоазовського району Донецької області, до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки задоволено, зобов'язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0.01 га із земель водного фонду Широкинської сільської ради Новоазовського району та привести вказану земельну ділянку в придатний для використання стан. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 107,30 грн.
Не погодившись рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та винести постанову про залишення позову прокурора без розгляду на підставі п.4 ст.207 ЦПК України. При цьому посилається на необґрунтованість рішення, неправильне встановлення обставин, що мають суттєве значення для справи, невірну оцінку доказів у справі, порушення норм матеріального та процесуального права.
Широкинська сільська рада свого представника у судове засідання не направила, про час та місце судового засідання була належним чином повідомлена, подала факсимільне повідомлення про розгляд справи у відсутності її представника з проханням ухвалити рішення у відповідності з чинним законодавством.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1 та його представників ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які доводи апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, позов прокурора залишити без розгляду, заперечення прокурора Кліменкової А.В., яка просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач приступив до використання спірної земельної ділянки площею 0,01 га, на узбережжі Азовського моря в с.Бердянське під розміщення металевого гаражу, до встановлення її меж в натурі (на місцевості), без одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації. Тому, керуючись положеннями ч.3 ст.125, ст.126 Земельного кодексу України, дійшов до висновку, що відповідач самочинно зайняв земельну ділянку і зобов'язаний звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та привести її в придатний для використання стан.
З такими висновками суду першої інстанції колегія судів не може не погодитись, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права.
Відповідно до HYPERLINK "http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_93/ed_2011_12_22/T012768.html?pravo=1" \l "93" \o "Земельний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2768-III від 25.10.2001" \t "_blank" ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.
Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ч.3 ст.125 цього ж кодексу приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації, забороняється.
Згідно зі ст.126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов'язанні з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування відповідних збитків.
Згідно ст.212 ЗК України самовільно зайнятті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування витрат під час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Зі справи вбачається, що ОСОБА_1 самовільно, без правовстановлюючого документу займає земельну ділянку площею 0,01 га із земель водного фонду Широкинської сільської ради Новоазовського району в с.Бердянське без встановлення її меж в натурі, що підтверджено актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 16.01.2012 року (а.с.6). Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 16.01.2012 року ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення земельного законодавства. Відповідачу видавався припис про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки (а.с.7-9). Однак, він земельну ділянку не звільнив, що в судовому засіданні не заперечував відповідач та його представники.
За таких обставин, виходячи з наведених норм права, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про обґрунтованість позову. А доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права є безпідставними.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд на підставі п.4 ст.207 ЦПК України повинен був залишити позов без розгляду, колегія суддів вважає неспроможними .
Відповідно до вимог п.4 ст.207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді.
Зі справи не вбачається, що в провадженні іншого суду наявний спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Не надано таких даних і апеляційному суду.
Наявне у справі рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 21 травня 2008 року, яке набрало законної сили і у встановленому порядку не скасоване, по справі за позовом прокурора Новоазовського району до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, не може бути підставою для залишення позову без розгляду на підставі п.4 ст.207 ЦПК України, а також підставою для закриття провадження по справі на підставі п.2 ст.205 ЦПК України. Зі справи вбачається, що предметом спору за рішенням суду від 21.05.2008 року була земельна ділянка площею 0,0066га на узбережжі Азовського моря біля бази відпочинку «Сокіл» на території Широкинської сільської ради (а.с.69).
У цій справі предметом спору є земельна ділянка площею 0,01га, тобто земельна ділянка площею значно більшою, ніж за рішенням суду від 21.05.2008 року.
Підставами для заявлення прокурором позову в 2008 році про звільнення самочинно зайнятої земельної ділянки були матеріали перевірки дотримання земельного законодавства, проведеної в березні 2008 року.
У цій справі підставами для пред'явлення прокурором позову та ухвалення рішення про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки є акт перевірки дотримання земельного законодавства та протокол про адміністративне правопорушення від 16.01.2012 року, а також припис відділу Держкомзему, виданий ОСОБА_1 16.01.2012 року, про усунення порушень.
Крім того, в судовому засіданні в суді першої інстанції та в апеляційному суді відповідач та його представники не оспорювали того, що рішення суду від 21.05.2008 року не виконано, виконавче провадження закрито, самовільне зайняття земельної ділянки продовжується.
З огляду на наведене, підстав для залишення позову без розгляду чи закриття провадження у справі не вбачається. Та обставина, що відповідач зайняв самовільно земельну ділянку під встановлення металевого човникового гаражу ще в 2005 році і розміри гаражу не змінював, на правильність рішення суду не впливає, оскільки предметом спору у цій справі є інший розмір земельної ділянки, ніж той, за яким було постановлено рішення 21.05.2008 року, яке не виконано.
Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не випливають з обставин справи, ніякими належними, допустимими та переконливими доказами не підтвердженні, не ґрунтуються на вимогах закону та не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, дав належну оцінку наданим доказам і дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову. При цьому порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи та є безумовними для скасування чи зміни рішення, суд першої інстанції не допустив.
З урахуванням наведеного, переглядаючи справу відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційного оскарження та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції не вбачає, у зв'язку з чим рішення суду підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст.307,308,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 07 грудня 2012 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий : Ігнатоля Т.Г.
Судді : Сорока Г.П.
Мальцева Є.Є