Головуючий у 1 інстанції Шишилін О.Г.

Категорія 55 Суддя-доповідач Ткаченко Т.Б.

У х в а л а

Іменем України

26 червня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

Головуючого Ткаченко Т.Б.,

Суддів Гаврилової Г.Л., Попової С.А.,

при секретарі Бєльченко Б.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Грандфінресурс» про визнання правочину недійсним та стягнення коштів за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Грандфінресурс» на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 квітня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом до Приватного підприємства «Грандфінресурс» (далі - ПП «Грандфінресурс»), уточнив свої вимоги , просив визнати недійсним з моменту вчинення договір від 30 жовтня 2012 року № 215154, укладений між ним та ПП «Грандфінресурс» та стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 28 249 грн.98 коп., як незаконно отримані за наслідками укладення вказаного договору.

Посилався на те, що 30 жовтня 2012 року між ним та ПП «Грандфінресурс» був укладений договір № 215154, предметом якого є надання позики для купівлі товару та нерухомості вартістю 300000 грн. Від відповідача він розраховував отримати кредит в розмірі 300000 грн. протягом кількох днів з моменту підписання договору, про що його запевнила представник відповідача. Предметом оскаржуваного договору є надання особі послуг з адміністрування програми, що умовно називається «Альянс Україна» та базується на створенні реєстрів Учасників, метою яких є придбання бажаних товарів з розстроченням платежу.

Відповідно до додатку № 1 до Договору метою укладення оспорюваного Договору є придбання товару та нерухомості, вартість якого визначена у 300000 грн.

На виконання умов договору та додатків до нього позивач сплатив одноразовий комісійний внесок в сумі 21000 грн., але відповідач через декілька днів пояснив йому про відсутність у відповідача грошей для надання позики та запропонував йому сплачувати щомісячні платежі для того, щоб гарантовано отримати обіцяну позику.

З метою отримання позики в 300000 грн. позивач здійснив 3 щомісячних платежі на суму 4 999,98 грн. та 3 платежі на адміністративні витрати сумою 2250 грн., а всього перерахував відповідачу 28249 грн.98 коп.

Вважає, що договір був укладений під впливом обману та із застосуванням нечесної підприємницької діяльності , оскільки він отримав не чітку, неправдиву інформацію стосовно оспорюваної угоди, дії відповідача є забороненими та підпадають під дію ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та не відповідає внутрішній волі позивача, а тому підлягає визнанню недійсним.

Здійснена позивачем оплата не створює для відповідача будь-яких обов'язків, а останній покладає на учасників програми придбання товарів у групах їх витрати, не включаючи при цьому власних коштів , що робить таку діяльність пірамідальною схемою, коли споживач спалачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів такої системи, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Зазначений вид нечесної підприємницької практики, що вводить споживача в оману, включено у умови самої угоди.

Крім того, ПП «Грандфінресурси» здійснювало свою діяльність як фінансова установа, а тому обов'язково повинно було отримати відповідний дозвіл (ліцензію). Проте цього зроблено не було.

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 квітня 2013 року позов ОСОБА_2 про визнання недійсним договору та стягнення суми коштів задоволено частково.

Стягнуто з ПП «Грандфінресурс» на користь ОСОБА_2 суму коштів 28249 грн.49 коп.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ПП «Грандфінресурс» на користь держави судовий збір у сумі 229 грн.40коп.

В апеляційній скарзі ПП «Грандфінресурс», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права,

просить рішення скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи телефонограмою № 1630. З заявою про відкладення розгляду справи до суду не звернувся.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, який заперечував проти доводів скарги, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом 30 жовтня 2012 року між ОСОБА_2 та ПП «Грандфінресурс» був укладений договір № 215154. Згідно статті 1 Договору, відповідач зобов'язався вчинити від імені та за рахунок учасника - позивача певні юридичні дії, спрямовані на придбання товару, або відповідної суми у позику зазначеної у Додатку № 1 на умовах діяльності програми «Альянс Україна», що міститься у Додатку № 2, в тому числі: сформувати Реєстр Учасників, забезпечити його адміністрування, організувати та проводити Захід по розподілу грошового фонду, здійснити оплату Товару на користь учасника або надати учаснику відповідну суму у позику; надавати інші послуги (а.с.7).

Відповідно до ст.2 Договору та Додатку № 1 до нього , передбачені обов'язки учасника, а саме: сплатити одноразовий комісійний внесок в сумі 21 000 грн., адміністративний платіж в сумі 21 000 грн.; щомісячно сплачувати загальний платіж в сумі 2416,66 грн., який включає чистий внесок в сумі 1666,66 грн., за рахунок якого здійснює плату вартості товару чи надає відповідні суми у позику, та адміністративні витрати в сумі 750,00 грн. - плата за послуги з організації діяльності програми; дотримуватись умов договору та інше (а.с.7-8).

Згідно зі ст.4 умов програми «Альянс Україна» Додатку № 2 до договору № 215154, передбачений порядок проведення Заходу по розподілу грошового фонду та порядок проведення заходу згідно заяви.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача та відмовляючи у задоволенні позову про визнання договору № 215154 ві 30.10.2012 року недійсним, суд дійшов висновку про те, що діяльність ПП «Грандфінресурс» вводить споживача в оману, оскільки програма «Альянс Україна» формується виключно на коштах учасників програми, без залучення коштів ПП «Грандфінресурс». Оплата товару здійснюється за кошти, внесені учасниками програми, в подальшому учасник, який отримав товар, сплачує внески , які фактично компенсують кошти іншим учасникам програми, тобто один учасник програми за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику програми. При цьому, позивач сплачував відповідачу не за одержання товару чи послуги, а фактично за можливість одержання права на отримання позики, яке надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми, право отримати товар позивачем залежить від розміру фонду і внесення коштів іншими учасниками програми.

Оскільки, відповідно до ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», ч.2 ст.215 ЦК України, правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними, а визнання правочину недійсним судом не вимагається, у разі якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), суд дійшов висновку, що оспорюваний договір є нікчемним внаслідок того, що його недійсність передбачена законом.

З такими висновками не можна не погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З огляду на положення ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" виконавець послуг не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, зокрема, встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуг обумовлене тільки власним розсудом виконавця.

За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатацію або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За змістом договору ОСОБА_2 зобов'язався оплатити послуги за вступ до програми, щомісячно сплачувати платежі, за рахунок яких, поряд з іншими учасниками, відповідач формує фонд для оплати товару або суми у позику. Право на отримання товару або грошей у позику за процедурою Заходу по розподілу грошового фонду проводиться комітетом, який утворено наказом адміністратора; за наслідками Заходу дозвіл на отримання товару або відповідних сум у позику надаються у кількості, встановленій адміністратором, з наданням переваги тому учаснику, який має найбільшу кількість сплачених загальних платежів у групі; учасник вправі знайомитись з результатами заходу, але ж в обсязі інформації, встановленої суто адміністратором, лише щодо себе, без розголошення відомостей щодо інших учасників групи (розділи 4-5 договору).

Отже, ОСОБА_2 сплачував кошти не за одержання товару чи послуги, строк отримання якого договором не обумовлений, а фактично за можливість одержання права на отримання грошей позики, яке надавалось не за рахунок відповідача. Програма "Альянс Україна" формується виключно на коштах її учасників, без залучення коштів підприємства. Оплата товару здійснюється за кошти, внесені учасниками програми, в подальшому учасник, який отримав товар, сплачує платежі, які фактично компенсують кошти іншим учасникам програми, тобто один учасник програми за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача, що не спростовано в ході судового розгляду, оплачує товар іншому учаснику програми. Право отримати товар або відповідну позику позивачем залежить від розміру фонду групи і внесення коштів іншими учасниками програми за наслідками асигнаційного акту - щомісячного заходу, на якому надається право на отримання товару або грошей позики.

В постанові Верховного Суду України від 23 травня 2012 року, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах (справа № 6-35цс12), яка є обов'язковою для всіх судів), зазначено, що сплата коштів не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, формування особою без залучення власних коштів групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи, є такою, що вводить споживача в оману.

Суд, проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, вважав доведеним несправедливість та непрозорість умов спірного договору, внаслідок чого утворюється істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків на шкоду споживачеві, і що фонди групи з придбання товару формуються виключно за рахунок внесків інших клієнтів системи, без залучення коштів ПП «Грандфінресурс», а розподіл коштів фонду групи між клієнтами являє собою реалізацію діяльності пірамідальної схеми з використанням нечесної підприємницької діяльності. Ці вірно встановлені судом обставини є підставою, з огляду на положення ч. 2 ст. 215 ЦК України і роз'яснення у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06 листопада 2009 року, констатувати як нікчемний укладений між сторонами договір, що тягне за собою застосування наслідків згідно із ст. 216 ЦК України в порядку відновлення порушених прав ОСОБА_2 у вигляді стягнення з ПП «Грандфінресурс» на користь позивача сплачених останнім коштів в сумі 28249 грн.98 коп.

З огляду на характер договірних відносин, умови укладеної угоди, що пов"язані з адмініструванням відповідачем реєстрів і здійснення заходів з придбання товару або надання відповідної позики учаснику, не є слушними доводи апеляційної скарги ПП «Грандфінресурс» про нерозповсюдження на виниклі правовідносин положень Закону "Про захист прав споживачів".

Передбачений договором скорочений термін (три дні) для розірвання договору з ініціативи учасника, як вважає колегія суддів, не є забезпеченням балансу прав і обов'язків сторін в угоді і впевнює у невідповідності оспорюваного договору вимогам закону. Тому, як довід апеляційної скарги, не приймається до уваги.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи за позовними вимогами ОСОБА_2, відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав належну оцінку. Суд правильно застосував матеріальний закон, вимоги ст.ст. 212-214 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність несправедливості умов договору і здійснення ПП «Грандфінресурс» нечесної підприємницької практики із введенням споживача в оману, що є підставою для задоволення вимог про стягнення сплачених позивачкою коштів у виконання умов цього договору.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду відповідачем до суду апеляційної інстанції не надано.

Доводи у апеляційній скарзі щодо позбавлення відповідача права на доведення заперечень проти позову, оскільки судом не досліджувались документи, які були надані відповідачем, є не обґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Відповідно до журналу судового засідання від 29 квітня 2013 року, судом досліджувались залучені до матеріалів справи заперечення відповідача на позов та надані до них заяви позивача, протоколи формування та додатки до протоколів (а.с. 111).

Порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, на підставі ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга ПП «Грандфінресурс» підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308,313,314,315 ЦПК України, колегія суддів,

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Грандфінресурс» відхилити.

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді