А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д Д О Н Е Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду

Донецької області у складі:

головуючого судді Меленчука В.С.,

суддів Бєдєлєва С.І., Преснякової А.А.

за участю прокурора Соклакова М.В.

засудженого ОСОБА_1

законного представника ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні 7 травня 2013 року в залі суду у місті Маріуполі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 12 грудня 2012 року

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 12 грудня 2012 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Маріуполя Донецької області, громадянин України, не працюючий, навчається у Маріупольському центрі професійно-технічної освіти, раніше не судимий, проживаючий у АДРЕСА_1

засуджений із застосуванням статті 102 КК України за частиною 3 статті 185 КК України до 3 років позбавлення волі, за частиною 2 статті 190 КК України до одного року позбавлення волі.

Головуючий у суді 1 інстанції Іванченко А. М.

Категорія 185 ч.3 КК України Доповідач Меленчук В.С.

На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупностю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначене покарання 3 роки 3 місяці позбавлення волі.

Вказаним вироком суду засуджений ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що у період часу з 23 годин 00 хвилин 13 березня 2012 року до 4 годин 30 хвилин14 березня 2012 року, з метою викрадання чужого майна, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_5, повторно через пошкоджену ділянку огорожі ПАТ «Азовзагальмаш», розташованої у районі стадіону «Іллічівець» Іллічівського району міста Маріуполя проникли на територію вищезгаданого підприємства, що охоронялася, де з території цеху №167, таємно викрали металеві відходи із сталі 09г2с загальною масою 235 кілограмів вартістю 542 гривні 85 копійок. Після чого, утримуючи при собі викрадені металеві відходи із сталі, пересікли територію підприємства і таким чином отримали реальну можливість розпорядитися викраденим майном.

Засуджений ОСОБА_1 21 квітня 2012 року приблизно о 01 годині 30 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, повторно, переслідуючи мету заволодіння чужим майном, шляхом обману і зловживання довірою, знаходячись біля будинку №35 по вулиці Артема Жовтневого району міста Маріуполя, під приводом здійснення дзвінків попросив у раніше незнайомого йому ОСОБА_6 мобільний телефон «Самсунг S 5660», який йому належить. Після чого, потерпілий ОСОБА_6 добровільно передав засудженому ОСОБА_1 вказаний мобільний телефон, з яким той відійшов від нього у бік і утримуючи мобільний телефон при собі, непомітно для потерпілого зник з місця вчинення злочину. Таким чином, засуджений ОСОБА_1 шахрайським шляхом заволодів мобільним телефоном «Самсунг S 5660» вартістю 1566,36 гривень, на екрані якого була наклеєна захисна плівка вартістю 39,95 гривень, з сім-картою оператора мобільного зв'язку «Київстар» вартістю 25 гривень, який належав потерпілому ОСОБА_6, заподіявши йому матеріальний шкоду на суму 1631, 31 гривні і у подальшому розпорядився викраденим на свій розсуд.

Не погоджуючись з вироком суду, засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій ставить питання про зміну вироку суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи свою апеляцію засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи фактичні обставини кримінальної справи, правильність його дій за кримінальним законом та доведеність вини, вважає, що призначене йому покарання є занадто суворим.

Засуджений ОСОБА_1 при цьому, посилається на те, що вину визнав повністю, розкаявся у вчинених злочинах, раніше не судимий, до адміністративної і кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання. Потерпілий ОСОБА_6 не має до нього претензій матеріального характеру.

З урахуванням зазначеного, засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду першої інстанції змінити, призначити йому покарання з застосуванням положень статті 75 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення і останнє слово засудженого ОСОБА_1, думку захисника ОСОБА_3, які підтримали доводи апеляції з проханням її задовольнити, міркування прокурора про безпідставність апеляційних вимог засудженого і законність вироку суду першої інстанції, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції в її межах, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до положень статті 103 КК України при призначенні покарання неповнолітньому суд, крім обставин, передбачених у статтях 65-67 цього Кодексу, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.

Як вбачається з вироку, призначаючи засудженому ОСОБА_1 міру кримінального покарання за вчинені злочини, суд першої інстанції врахував їх тяжкість, ступінь суспільної небезпеки, а також дані про його особу.

Так, суд першої інстанції врахував, що засуджений ОСОБА_1 раніше не засуджувався, вчинив злочини середньої тяжкості та тяжкий, на обліку у наркологічному та туберкульозному диспансерах не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, за місцем навчання негативно.

Врахував суд першої інстанції і обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, що відповідає положенням статей 66,67 КПК України.

Зокрема, вчинення злочину у неповнолітньому віці, повне визнання вини, щире каяття у вчиненому, відшкодування заподіяної шкоди потерпілому і відсутність з боку останнього претензій матеріального і морального характеру, суд першої інстанції врахував як обставини, що пом'якшують покарання, а вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, як обставину, що обтяжує покарання.

З урахуванням зазначених обставин, суд першої інстанції зважив за можливе призначити міру кримінального покарання у межах мінімального строку, але з його реальним відбуванням у місцях позбавлення волі, вважаючи, що менш суворе покарання не буде достатнім для виправлення та попередження нових злочинів.

На думку колегії суддів, такий висновок суду першої інстанції в частині призначення засудженому ОСОБА_1 кримінального покарання є правильним.

Як встановлено в ході перевірки матеріалів кримінальної справи, засуджений ОСОБА_1 викликався у судове засідання Іллічівського районного суду міста Маріуполя, однак, він не з'явився, призначений судом примусовий привід органом внутрішніх справ не був виконаний, оскільки засуджений за місцем проживання не проживав, зі слів матері він ховається від суду, у зв'язку з чим був оголошений розшук (а.с.202,207, 208 т.2).

Крім того, за змістом листа служби у справах дітей Іллічівськом районної адміністрації Маріупольської міської Ради неповнолітній ОСОБА_1, тобто засуджений, з 14 лютого 2011 року перебуває на профілактичному обліку у службі по категорії «систематичне самовільне залишення постійного місця проживання» (а.с.143 т.2).

Зазначені обставини, на думку колегії суддів, цілком достатньо і переконливо свідчать про неналежну поведінку засудженого ОСОБА_1, схильність до ховання, що, при призначенні покарання з випробуванням, буде перешкодою для виконання вироку і відбування ним призначеного кримінального покарання.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційних вимог засудженого ОСОБА_1, як і підстав для зміни вироку суду першої інстанції.

Вирок суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, неправильне застосування кримінального закону або порушення вимог кримінально-процесуального закону при апеляційному розгляді кримінальної справи не встановлені.

Керуючись статтями 362,365,366 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 12 грудня 2012 року щодо нього ж залишити без зміни.

С У Д Д І :

С.І. Бєдєлєв В.С. Меленчук А.А. Преснякова