А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д Д О Н Е Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду
Донецької області у складі:
головуючого Меленчука В.С.
суддів Преснякової А.А., Кір'якова П.І.
при секретарі Ушаковій О.В.
за участю прокурора Дойнова М.С.
захисника ОСОБА_1
засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні 27 червня 2013 року у місті Маріуполі кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 грудня 2012 року
В С Т А Н О В И Л А :
Вироком Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 грудня 2012 року
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Маріуполя Донецької області, громадянин України, працюючий слюсарем ділянки №2 Азовжитлокомплекс, раніше не судимий, проживаючий у АДРЕСА_1
засуджений за частиною 1 статті 185 КК України до 1 року позбавлення волі, за частиною 1 статті 121 КК України до 5 років позбавлення волі.
Головуючий у суді 1 інстанції Ковтуненко О. В.
Категорія 121 ч. 1, 185 ч. 1 КК України Доповідач Меленчук В.С.
На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
На підставі статей 75, 76 КК України засуджений ОСОБА_2 звільнений від відбування покарання, якщо він протягом 2 років випробування не вчинить новий злочин та виконає покладені на нього обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та періодично з'являтися в ці органи для реєстрації.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець міста Маріуполя Донецької об- ласті, громадянин України, працюючий електромонтером в ПАТ «МК «Азовсталь», раніше не судимий, проживаючий у АДРЕСА_2
засуджений за частиною 2 статті 122 КК України до виправних робіт строком на 1 рік з утриманням у дохід держави 10 відсотків заробітку.
Вказаним вироком суду засуджені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнанні винними у тому, що 11 лютого 2012 року приблизно о 3 годині 30 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на алеї по бульвару 50 років Жовтня Орджонікідзевського району міста Маріуполя, де засуджений ОСОБА_3 умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, на ґрунті особистих неприязних стосунків, які виникли раптово, підійшов до малознайомого ОСОБА_5 та став наносити йому численні удари кулаками в область обличчя і тіла, заподіявши йому тілесні ушкодження у вигляді параорбітальних гематом з обох сторін з субконьюктивальними крововиливами обох очних яблук, забитої рани верхнього лівого ока, забоїв м'яких тканин та садна чола, лівої тім'яно-скроневої області, обломкових переломів передньо - верхньої стінки правої верхньощелепної пазухи зі зміщенням кісткового фрагменту, лінійного перелому латеральної стінки правої верхньощелепної пазухи, перелому правої виличної дуги, перелому кісток носа, які у своїй сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які не є небезпечними для життя у момент заподіяння, але потягли за собою тривалий розлад здоров'я.
У той же ж день, приблизно о 3 годині 40 хвилин, після нанесення засудженим ОСОБА_3 ударів потерпілому ОСОБА_5, засуджений ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у тому ж місці, умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, на ґрунті особистих неприязних стосунків, які виникли раптово, підійшов до малознайомого ОСОБА_5 та у ході сварки наніс останньому два удари кулаком в область голови, заподіявши йому тілесні ушкодження у вигляді синця в тім'яно-потиличній області справа з переходом на область соскоподібного відростка, лінійного перелому передньо-нижнього відділу правої тім'яної кістки з поширенням по вінцевому шву, забиття головного мозку легкого ступеню, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя у момент заподіяння, після чого з метою викрадення чужого майна, з кишені куртки потерпілого ОСОБА_5 шляхом вільного доступу таємно викрав мобільний телефон «Нокіа 5130» вартістю 850 гривень зі стартовим пакетом «Київстар» вартістю 20 гривень з грошима на рахунку у сумі 1 гривня 96 копійок, а всього на суму 871 гривня 96 копійок. Після цього з місця злочину зник, розпорядившись майном на свій розсуд.
Не погоджуючись з судовим рішенням, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та засуджений ОСОБА_2 подали апеляції.
Обґрунтовуючи свою апеляцію прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи, правильність кваліфікації дій засуджених та доведеність їх вини, вважає вирок суду першої інстанції незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону і невідповідностю призначеного покарання тяжкості злочину та даних про особу засудженого ОСОБА_2
При призначенні покарання засудженому ОСОБА_2, суд першої інстанції порушив вимоги статті 65 КК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання».
На думку прокурора, суд першої інстанції не у повному обсязі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого і обставини справи, які пом'якшують і обтяжують покарання.
Враховуючи наведене, прокурор просить вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_2 скасувати, постановити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винним та призначити покарання за частиною 1 статті 121 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі, за частиною 1 статті 185 КК України 1 рік позбавлення волі та на підставі частини 1 статті 70 шляхом повного складання покарань остаточно призначити 6 років позбавлення волі. Вирок відносно ОСОБА_3 залишити без зміни.
Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя апеляція засудженого ОСОБА_2 визнана такою, що не підлягає розгляду.
Вирок щодо засудженого ОСОБА_3 будь-ким з учасників судового розгляду кримінальної справи не оскаржений.
Заслухавши доповідача, прокурора про незаконність вироку суду першої інстанції в частині призначення засудженому ОСОБА_2 кримінального покарання, пояснення, останнє слово засудженого ОСОБА_2 та думку його захисника, які заперечували проти апеляційних доводів прокурора, вважаючи її необґрунтованими, перевіривши матеріали кримінальної справи і, обговоривши доводи апеляції прокурора в її межах, колегія суддів вважає, що його апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до положень статті 65 КК України та роз'яснень, викладених у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному конкретному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочини, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Як вбачається вироку суду першої інстанції, призначаючи засудженому ОСОБА_2 вид і розмір кримінального покарання, були враховані ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Так, враховуючи дані про особу засудженого ОСОБА_2, суд першої інстанції у вироку зазначив, що він раніше не судимий, працює, має постійне місце проживання, де проживає з матір'ю та бабусею, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, з урахуванням позитивних якостей засудженого, трудовий колектив, де він працює клопотав про передачу його на поруки, що свідчить про відсутність підвищеної суспільної небезпеки з боку засудженого.
Як обтяжуючу покарання обставину, суд першої інстанції врахував вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
При цьому, суд першої інстанції врахував обставини, які пом'якшують покарання, зокрема, сприяння встановленню істини по справі, часткове відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, принесення вибачення потерпілому.
Виходячи з наведених обставин, суд першої інстанції зважив за можливе призначити засудженому ОСОБА_2 кримінальне покарання без позбавлення волі.
Такий свій висновок суд першої інстанції достатньо мотивував, виклавши у вироку свої судження і міркування з цього приводу.
На думку колегії суддів, такий висновок суду є правильним та таким, що відповідає нормам кримінального та кримінально-процесуального законів.
Крім того, обговорюючи питання призначеного покарання, колегії суддів вважає, що сприяння встановленню істини, зараховане судом першої інстанції як пом'якшуюча обставина по справі, свідчить про сумлінну поведінку засудженого ОСОБА_2 як у ході досудового розслідування, так і в ході судового розгляду кримінальної справи, а також про відсутність з його боку намагань ухилитися від кримінальної відповідальності та покарання.
Ці обставини та молодий вік засудженого судом першої інстанції при призначенні покарання не враховані, але на думку колегії суддів, їх можна врахувати як пом'якшуючі покарання обставини.
За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляції прокурора.
При цьому, прокурор, навівши в апеляції обставини справи, роз'яснення Пленуму Верховного Суду України та норми Кримінального закону, не навів законних, обґрунтованих і переконливих суджень в чому саме полягають порушення та підстав, які свідчили б про незаконність вироку суду першої інстанції.
Керуючись статтями 362,365,366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи залишити без задоволення, а вирок Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 12 грудня 2012 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без зміни.
С У Д Д І :
А.А. Преснякова В.С. Меленчук П.І. Кір'яков