КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-5150/08 Головуючий у І інстанції - Буніна О.М.
Суддя-доповідач - Василенко Я.М.
ПОСТНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2008 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Василенко Я.М.,
суддів Ситникова О.Ф.,
Бистрик Г.М.,
при секретарі Литвині О.В.,
розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 30.07.2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення, -
ВСТАНОВИВ:
30.05.2007 року ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом, в якому просив стягнути з відповідача недоплачені суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2003-2005 роки в розмірі 4296,60 гривень, посилаючись на те, що він отримав допомогу на оздоровлення в значно нижчому розмірі, ніж це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 30.07.2007 року заявлений позов задоволено частково: стягнуто з УПСЗН Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 недоплачену суму одноразової допомоги на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС II категорії за 2003 рік в розмірі 998,30 гривень, за 2004 рік- 1523,30 гривень та за 2005 рік - 1775 гривень (всього 4296,60 гривень), в задоволенні позову до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат -відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС II категорії.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС II категорії щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Зазначена допомога була виплачена позивачу у 2003 та 2004 роках - по 26,70 грн. та у 2005 році - 100 грн., тобто у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постановою Кабінету міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач, дійсно, повинен був здійснити нарахування та виплату допомоги позивачу за 2003-2005 роки виходячи з її розміру, встановленого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постановами Кабінету Міністрів України.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру допомоги на оздоровлення позивачеві застосуванню підлягають норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
При цьому, судом першої інстанції не було враховано, що на момент, коли позивач дізнався про порушення свого права в 2003 році, в 2004 році та в 2005 році питання подання скарги на рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб врегульовано положеннями глави 31-А ЦПК України 1963 року. Стаття 248-5 цього Кодексу передбачає, що скаргу може бути подано в суд у двомісячний строк, обчислюваний з дня, коли особі стало відомо або їй повинно було стати відомо про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Кодекс адміністративного судочинства України, який передбачає річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, набув чинності 01.09.2005 року, тобто після того, коли у позивача виникло права на звернення до суду за вказані періоди.
Враховуюче зазначене, колегія суддів вважає, що до даних спірних правовідносин необхідно застосувати норми права щодо застосування строків звернення до суду.
Згідно із ст. 202 КАС України невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу відповідача Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 30.07.2007 року -задовольнити.
Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 30.07.2007 року - скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Судді: