КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-5860/08 Головуючий у І інстанції: Євпак В.В.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 жовтня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Василенка Я.М.,
Суддів: Попович О.В., Ситникова О.Ф.,
при секретарі: Литвині О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04.09.2007 року у справі за його адміністративним позовом до Житомирського обласного центру по нарахуванню і здійсненню соціальних виплат, Головного управління праці і соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості по невиплаченій разовій грошовій допомозі, -
В С Т А Н О В И Л А:
01.08.2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дії Житомирського обласного центру по нарахуванню і здійсненню соціальних виплат щодо виплати йому щорічної разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій за 2003-2007 роки у розмірі меншому ніж це визначено ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та стягнути з Житомирського обласного центру по нарахуванню і здійсненню соціальних виплат на користь ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу у сумі 5214,05 гривень.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04.09.2007 року позов задоволено в частині стягнення з Головного управління праці і соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заборгованості по виплаті одноразової грошової допомоги за 2006-2007 роки в розмірі 3315,30 гривень та відшкодування витрат на сплату судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач ОСОБА_1. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю, а також витребувати у відділу примусового виконання рішень ДВС Житомирської області оригінали протоколу робочої зустрічі спеціалістів ГУ Державного казначейства України у Житомирської області та відділу примусового виконання рішень ДВС Житомирської області від 27.03.2007 року, заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду ДВС Житомирської області до Бердичівського міського районного суду Житомирської області від 29.03.2007 року № 3212.
03.10.2008 року до Київського апеляційного адміністративного суду надійшли письмові заперечення відповідача Житомирського обласного центру по нарахуванню і здійсненню соціальних виплат на апеляційну скаргу, в яких зазначений відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю та залишити без змін постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04.09.2007 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1. є учасником бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 виданого 20.11.1999 року (а.с. 9).
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач щорічно до 5 травня повинен отримувати разову грошову допомогу у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, яку отримував у 2003-2007 роках на підставі Закону України про Державний бюджет на кожен рік відповідно, в розмірах: в 2003 році - 90 грн., в 2004 році - 120 грн., в 2005 році - 250 грн., в 2006 році - 250 грн. та 280 грн. в 2007 році, що встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами.
Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року за № 20 рп/2004 положення статей 44, 47, 78, 80 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» визнано таким, що не відповідають Конституції України.
З цього виходить, що ОСОБА_1. формально мав право на отримання разової грошової допомоги за 2004 рік у розмірі визначеному Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Однак, ч.4 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачає, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
В 2004 році, як і в 2003 році ОСОБА_1. із вказаними вимогами до органів, які здійснюють виплату вказаної допомоги не звертався. З позовними вимогами щодо виплати щорічної допомоги до 5 травня за 2004 рік він звернулася до суду лише 01.08.2007 року.
Частиною другою статті 5 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Отже, стосовно відмови в задоволені вищезазначених позовних вимог за 2003-2004 роки, суд першої інстанції правильно керувався статтями 99, 100 КАС України.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. В ч. 1 ст. 100 зазначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачі наполягали на відмові у задоволенні адміністративного позову в зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду, тому в частині позовних вимог про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду про стягнення невиплаченої щорічної грошової допомоги за 2003-2004 роки судом першої інстанції відмовлено вірно.
Положення ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не розглядалися на предмет конституційності і не втратили своєї чинності, тому позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення на свою користь разової щорічної грошової допомоги за 2005 та 2006 роки у розмірах, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є безпідставними.
Стосовно виплати разової щорічної допомоги до 5 травня за 2005 рік колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив:«Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по - різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах повинні застосовуватися положення закону з урахуванням закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що статтею 34 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2005 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку слід вважати положення ст. 34 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2005 рік, а не Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до вимог ст. 92, 96 Конституції України виключно законом встановлюється Державний бюджет України, який затверджується щорічно, і який підлягає обов'язковому виконанню на всій території України.
Крім того, відповідно до вимог ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.
Відповідно до вимог ст. 152 Конституції України закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Положення ст. 34 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» в Конституційному Суді України на предмет конституційності не розглядалися, тому вони не втратили своєї чинності.
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення на його користь разової щорічної грошової допомоги за 2005 рік у розмірах, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» безпідставними, а тому в цій частині оскаржувану постанову залишає також без змін.
Крім цього, суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги про стягнення заборгованості по невиплаченій разовій грошовій допомозі за 2006 рік, мотивуючи це тим, що ОСОБА_1. на підставі ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та ст. 22 Конституції України має право на отримання цієї допомоги за даний рік і до того ж він не пропустив річний строк подачі адміністративного позову, який в цьому випадку починається з 31 грудня 2006 року. Однак, виходячи з положень наведених вище судом апеляційної інстанції, а саме Бюджетного кодексу України, Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що статтею 30 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2006 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку слід вважати положення ст. 30 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2006 рік», а не Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Положення ст. 30 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» в Конституційному Суді України на предмет конституційності не розглядалися, тому вони не втратили своєї чинності.
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення на його користь разової щорічної грошової допомоги за 2006 рік у розмірах, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» безпідставними, а тому в цій частині оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції визначив розмір недоплаченої разової допомоги, як учаснику бойових дій до 5 травня за 2007 рік 1770,30 грн. (2050,30 грн. - 280 грн.) та стягнув її з відповідача Головного управління праці і соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації.
Як встановлено судом першої інстанції позивач ОСОБА_1. отримав щорічну разову допомогу як учаснику війни до 5 травня в 2007 році в розмірі 280 грн., відповідно до ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Рішенням Конституційного Суду України по справі № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнано неконституційною ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», за якою у 2007 році учасникам бойових дій виплата щорічної разової грошової допомоги була встановлена 280 гривень, тому суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1770,30 гривень заборгованості по невиплаченій разовій грошовій допомозі за 2007 рік.
Оскільки, позивач ОСОБА_1. звернувся до суду із вимогами про стягнення допомоги за 2007 рік 01.08.2007 року, тобто в період встановлений ст. 99 КАС України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача вказаної допомоги за 2007 рік, а тому постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 04.09.2007 року в цій частині підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04.09.2007 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення з Головного управління праці і соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації заборгованості по виплаті одноразової грошової допомоги за 2006 рік - скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 до ГУПСЗН Житомирської обласної державної адміністрації стосовно стягнення одноразової грошової допомоги за 2006 рік - відмовити.
В іншій частині постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04.09.2007 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді: