Справа № 2-1511

                                                                                                                                            2008 рік

                                                                  Р І Ш Е Н Н Я

                                                            ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

14 жовтня 2008 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Озерянської Ж.М.,

при секретарі Волинець Т.І.,

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в сел. Ювілейне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до  Волоської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Дніпропетровська державна нотаріальна контора Дніпропетровського району Дніпропетровської області про визнання права власності на ½ частину будинку в порядку спадкування за заповітом та визнання недійсними Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та рішення № 47 від 17.10.1996 року виконкому Волоської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області,

                                                                   в с т а н о в и в :

          Позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом, вказавши, що вона мала батьків: батька ОСОБА_5, що помер в 1933 р. і мати ОСОБА_6, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Крім неї, у їх батьків був син, її брат ОСОБА_7, що помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідачі по даному позові ОСОБА_2є дружиною ОСОБА_7, а ОСОБА_4 і ОСОБА_3. - його діти. З 1976 року позивачка разом  з матір'ю, тобто ОСОБА_6, проживала в її квартирі АДРЕСА_1, м. Єнакієве Донецької області, де мати й померла ІНФОРМАЦІЯ_1. 20.04.1984 року ОСОБА_6. склала заповіт, яким все своє майно, яке до дня її смерті буде їй належати, у чому б таке не полягало й де б воно не перебувало, у тому числі, будинок в АДРЕСА_2 вона заповіла ОСОБА_1. і її братові ОСОБА_7 Після смерті матері у встановлений законом шестимісячний строк позивачка будучи спадкоємцем за заповітом (ст. 534 ГК України в редакції 1963 року) подала в Дніпропетровську райдержнотконтору  заяву про прийняття спадщини (ст. 549 ГК України в редакції 1963 року).

      У спадковому будинку ніхто на момент смерті спадкодавця не проживав й у цей час не зареєстрований і не проживає (довідка № 548 20.06.2007 р.). Її брат, ОСОБА_7 заяву про прийняття спадщини в райдержнотконтору після смерті матері ОСОБА_6 не подавав, однак він фактично вступив у керування наслідуваним майном, займаючи город і доглядаючи за будинком. Але дотепер   ні позивачка ні брат не одержали свідоцтва про право на спадщину. Проте, ОСОБА_7 27.01.1997 р. був виданий Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку розмірами 0, 2339 га, що перебуває за адресою: АДРЕСА_2 - серія ДП ДН № 012180 на підставі рішення за №47 від 17.10.1997 року виконкому Волоської сільської Ради. Даний державний акт зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 07. Про те, що на ім'я ОСОБА_7 був виданий даний державний акт на земельну ділянку, позивачу стало відомо тільки 16.05.2007 року. Спадщину прийняла позивачка й її брат, а по цьому кожному з них повинно перейти по праву спадкування по 1\2 частині будинку на думку позивачки. На підставі ст. 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будинок  переходить до нового власника й право користування земельною ділянкою, на якому даний будинок розташований, пропорційно належної йому частини будинку, тому їм повинно було перейти по 1/2 частині будинку та земельної ділянки, а оскільки земельна ділянка приватизована тільки на ім'я ОСОБА_7, то державний акт на право власності на землю , виданий на його є незаконним і таким, який не відповідає дійсності. 

     На підставі викладеного, позивачка просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на 1/2 частину будинку за АДРЕСА_2 та визнати незаконним рішення за № 47 від 17.10.1996 року виконкому Волоської сільської Ради Дніпропетровського району про передачу в приватну власність ОСОБА_7 земельної ділянки розмірами 0.2339 га по АДРЕСА_2, а також виданий 27.01.1997 на підставі цього рішення Волоською сільською Радою державний акт на право приватної власності на землю (серія ДП ДН 012180), зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за         № 07.

Представник відповідача виконкому Волоської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, надав заяву про можливість розгляду справи у його відсутність,  проти задоволення позову не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_2. в судове засідання не з`явилась, надала заяву про можливість розгляду справи у її відсутність,  проти задоволення позову не заперечує. 

Відповідачка ОСОБА_3. до суду не з`явилась, про причини неявки до суду не повідомила.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги визнав та не заперечував проти задоволення позову.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник третьої особи Дніпропетровської районної державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, надав суду заяву в якій просив справу розглянути без участі їх представника. Проти задоволення позову не заперечував. 

Суд, вислухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помела мати позивачки ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданого виконкомом Булавинської селищної ради м. Єнакієве Донецької області.  Після її смерті відкрилась спадщина на домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_2. Дане домоволодіння належало ОСОБА_6 на праві власності, що підтверджується випискою з рішення виконкому Волоської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області № 49 від 17.10.1990 року. 1984 року ОСОБА_6. склала заповіт, яким все своє майно, яке до дня її смерті буде їй належати, у чому б таке не полягало й де б воно не знаходилось, у тому числі, будинок розташований в АДРЕСА_2,вона заповіла своїм дітям ОСОБА_1 - позивачці по справі та ОСОБА_7.

 Після смерті ОСОБА_6, позивачка ОСОБА_1. в установлений законом строк звернулась до Дніпропетровської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. ОСОБА_7 із заявою про прийняття спадщини після смерті матері не звертався, однак фактично вступив в управління та користування  спадковим майном разом із позивачкою, що підтверджується самою позивачкою, оскільки здійснював догляд за городом та будинком, тому відповідно до ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року), є таким що прийняв спадщину.

 Відповідно до довідки наданої Волоською сільською радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області № 86 від 16.05.2007 року, вбачається, що згідно запису в по господарській книзі під № 9 за 1986 - 1990 роки і в подальшому значиться господарствоАДРЕСА_2 за ОСОБА_7 та ОСОБА_1. Записи проведені зі слів членів сім`ї.  Таким чином, позивачка ОСОБА_1. та її брат ОСОБА_7 мають право кожен по ½ частині вказаного спадкового домоволодіння.

Отже, ОСОБА_1, є спадкоємицею за заповітом після смерті своєї матері ОСОБА_6 у відповідності ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року), оскільки подала заяву до райдержнотконтори про прийняття спадщини.

Відповідно до довідки наданої Волоською сільською радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області № 08 від 22.01.2008 року, вбачається,  що в 1997 році земельна ділянка розміром 0,2339 га, розташована за адресою АДРЕСА_2 була надана у власність ОСОБА_7. Що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ДП ДН № 012180, зареєстрованим за № 07 від 27.01.1997 року. Виконавчому комітету Волоської сільської ради не було відомо про спадкоємця ½ частини домоволодіння - ОСОБА_1, під час винесення рішення № 47 від 17.10.1996 року про безкоштовну передачу земельної ділянки  АДРЕСА_2 у приватну власність ОСОБА_7. 

Рішення виконавчого комітету Волоської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області № 47 від 17.10.1996 року про безкоштовну передачу земельної ділянки  АДРЕСА_2 у приватну власність ОСОБА_7 приймалось без урахування того, що ½ частина вказаної земельної ділянки повинна належати другому спадкоємцю - позивачці по даній справі ОСОБА_1. Тому вказане рішення підлягає скасуванню, оскільки порушує право позивачки на користування, володіння та розпорядження ½ частиною земельної ділянки.

Також на підставі наведеного підлягає визнанню недійсним Державний акт про право власності на земельну ділянку розміром 0.2339 га вАДРЕСА_2, виданий на ім`я ОСОБА_7 виконкомом Волоської сільської ради Дніпропетровського району та області 27 січня 1997 року.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими й підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 7, 10, 11, 27, 31, 57, 60, 215, 223, 273 ЦПК України, ст.ст. 529, 549 Цивільного Кодексу України (в редакції 1963 року), ст.ст.120,152 Земельного кодексу України, суд -

                                                                      ВИРІШИВ :

 Визнати за ОСОБА_1 право власності на ½ частину домоволодіння  по  АДРЕСА_2 в порядку спадкування  за заповітом після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати незаконним рішення Волоської сільської ради Дніпропетровського району та області № 47 від 17.10.1996 року про передачу у приватну власність ОСОБА_7 земельної ділянки розміром 0.2339 га вАДРЕСА_1.

Визнати недійсним Державний акт про право власності на земельну ділянку розміром 0.2339 га вАДРЕСА_1, виданий на ім”я ОСОБА_7 виконкомом Волоської сільської ради Дніпропетровського району та області 27 січня 1997 року.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти діб з дня проголошення рішення суду, а апеляційна скарга на рішення суду протягом двадцяти діб з дня подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду через Дніпропетровський районний суд  Дніпропетровської області.

        Суддя                                                                                                Озерянська Ж.М.