Головуючий у 1 інстанції Шишилін О.Г.

Доповідач Сорока Г.П. Категорія 50

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

05 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Ігнатоля Т.Г.,

суддів - Сорока Г.П., Мальцевої Є.Є.,

при секретарі - Велигоненко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради, про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки над дитиною, за апеляційною скаргою Служби у справах дітей Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 січня 2013 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

04 вересня 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та встановлення опіки над дитиною шляхом призначення її опікуном малолітнього онука ОСОБА_3

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що відповідачка є її рідною донькою, страждає на хронічне психічне захворювання - шизофренію, знаходиться на обліку в міській лікарні №7 м.Маріуполя, була визнана інвалідом 2-ої групи загального захворювання, ухиляється від регулярного лікування, не виконує рекомендації лікарів, 11.08.2011 р. не пройшла черговий огляд і з неї зняли групу інвалідності, у зв'язку з чим, вона втратила єдине джерело засобів до існування, недієздатною не визнана. Відповідачка вихованням сина не займається, його не забезпечує матеріально, не займається фізичним та розумовим розвитком дитини. Після народження хлопчика, фактично вихованням онука займалася вона, останні півтора року онук проживає з нею та знаходиться на її утриманні. Вона працює і має постійний дохід у вигляді заробітної плати та щомісячну пенсію за віком, здорова, на обліку не перебуває, позитивно характеризується за місцем роботи і проживання. Відповідачка отримує допомогу на сина як мати-одиначка, і ці кошти витрачає на свої потреби, а не на дитину. Просила позбавити відповідачку батьківських прав відносно сина та встановити опіку над дитиною і призначити її опікуном малолітнього онука.

Рішенням Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 22 січня 2013 року позов ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки над дитиною задоволено частково. Призначено ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, третя особа - Служба у справах дітей Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. При цьому посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідачка ОСОБА_2 повторно в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суду не повідомила, заяву про відкладення розгляду справи не подала, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення судової повістки. Тому, відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи у її відсутності.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника Служби у справах дітей Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради - Савченко Т.Г., яка доводи апеляційної скарги підтримала, просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, заперечення позивачки ОСОБА_1, яка просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без зміни, думку прокурора Волоніц О.С., який доводи апеляційної скарги підтримав та просив рішення суду скасувати і в задоволенні позову відмовити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно вимог ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання рішення не тим суддею, який розглянув справу.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині вимог про позбавлення батьківських прав, суд першої інстанції, керуючись положеннями ст.ст.150,164 ч.1 СК України, пунктів 16,17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка має неповнолітнього сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та, починаючи з моменту народження дитини, належним вихованням дитини не займається, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не створює умов для отримання дитиною освіти, а, оскільки згідно довідки, наданої завідуючим Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міська психіатрична лікарня №7» №2244 від 31.10.2012 року, відповідачка ОСОБА_2 знаходиться на обліку з 2007 року з діагнозом психічного захворювання, тому суд дійшов до висновку про відсутність підстав для позбавлення її батьківських прав стосовно малолітньої дитини, оскільки в діях відповідачки відсутня вина та свідоме нехтування своїми обов'язками щодо виховання дитини та її піклування.

Задовольняючи позовні вимоги про встановлення опіки над дитиною, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з тривалою хворобою матері ОСОБА_3, останній позбавлений батьківського піклування та як особа, яка не досягла чотирнадцяті років, потребує встановлення над ним опіки, що позивачка є бабусею дитини по материнській лінії, виявила бажання бути опікуном над малолітнім онуком і відповідно до висновку служби у справах дітей Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради №12-37і від 16.01.2013 року, ОСОБА_1 може бути потенційним опікуном за умови проходження спеціальних курсів навчання. Відомості про батька дитини в актовий запис про народження внесені зі слів матері, згідно з ч.1 ст.135 Сімейного Кодексу України, яка не є біологічним батьком дитини. З урахуванням цього, керуючись положеннями ст.ст.55, 60 ч.3 ЦК України, ст.ст.243 ч.1,2, 224 СК України, ч.1. ст.1 Закону України від 13 січня 2005 p. N 2342-ІV "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", суд дійшов до висновку про призначення ОСОБА_1 опікуном над малолітнім ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який позбавлений батьківського піклування з боку матері, з метою забезпечення його особистих немайнових і майнових прав та інтересів.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції про відсутність передбачених законом підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітньої дитини, оскільки позивачкою недоведена вина відповідачки та свідоме нехтування своїми батьківськими обов'язками щодо сина ОСОБА_5, і позивачка з таким рішенням погодилась, колегія суддів не може погодитись з рішенням суду про призначення позивачки опікуном над малолітньою дитиною.

Згідно ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей.

Згідно п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року, не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка є матір'ю малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запис про батька якої внесено за заявою матері (а.с.7,30-32). Дитина проживає з позивачкою - бабкою ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 (а.с.52,11-13). Відповідачка зареєстрована в цьому ж будинку, а фактично проживає по АДРЕСА_2 з донькою ОСОБА_6, 2011 року народження, та чоловіком ОСОБА_7 (а.с.18).

Згідно довідки міської психіатричної лікарні №7 м.Маріуполя від 01.10.2012 року №2244 відповідачка з 2007 року перебуває на обліку з діагнозом - шизофренія (а.с.43).

Згідно довідки МСЕК ОСОБА_2 14.08.2010 року була встановлена друга група інвалідності за загальним захворюванням строком до 11.08.2011 року (а.с.8).

На підтвердження своїх доводів про те, що відповідачка ухиляється від виховання та утримання дитини, позивачка суду не надала суду належних, допустимих та переконливих доказів. Сама позивачка в апеляційному суді не заперечувала, що відповідачка інколи спілкувалась з дитиною та надавала матеріальні кошти на утримання дитини, однак вважає ці кошти незначними.

Посилання позивачки на те, що відповідачка страждає психічним захворюванням, не може бути підставою для позбавлення її батьківських справ.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про відсутність передбачених законом підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно дитини.

Відповідно до ст.55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.

Згідно ч.3 ст.60 ЦК України, суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно до ст. 243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

Згідно ст.224 СК України опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" діти, позбавлені батьківського піклування є діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов'язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а також підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, та безпритульні діти.

Як вбачається зі справи, підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно сина ОСОБА_5, 2005 року народження, судом не встановлено.

Вимог про відібрання дитини у відповідачки на час її хвороби не заявлено.

Відповідачка не є інвалідом та у справі відсутній також медичний висновок про те, що у відповідачки наявна тривала хвороба, яка перешкоджає їй виконувати свої батьківські обов'язки стосовно сина ОСОБА_5. Довідка міської психіатричної лікарні №7 м.Маріуполя про те, що відповідачка з 2007 року перебуває на обліку з приводу захворювання на шизофренію, не може бути належним доказом на підтвердження доводів, що вона в силу захворювання не може виконувати свої батьківські обов'язки стосовно малолітньої дитини, оскільки такої інформації в даній довідці не зазначено. Питання щодо наявності у відповідачки захворювання, яке перешкоджає їй виконувати свої батьківські обов'язки щодо малолітньої дитини, потребує спеціальних знань. Однак, в суді першої інстанції не заявлялося клопотання про призначення щодо відповідачки експертизи для з'ясування цього питання, не наведено ніяких поважних причин щодо його не заявлення, а також в апеляційному суді ніким не було заявлено клопотання про призначення судової експертизи.

З огляду на наведене підстав вважати, що малолітній ОСОБА_3 є дитиною, позбавленою батьківського піклування, у справі не вбачається.

На дані обставини та вимоги закону суд першої інстанції належної уваги не звернув та помилково дійшов до висновку про те, що малолітня дитина позбавлена батьківського піклування і потребує встановлення над нею опіки.

Крім того, відповідно до вимог ч.4 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення батьківських прав, інших спорів щодо дітей, обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

Згідно ст.11 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчі комітети міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.

Однак, розглядаючи справу про позбавлення відповідачки батьківських прав щодо малолітньої дитини та встановлення над дитиною опіки, суд першої інстанції орган опіки та піклування до участі у справі не залучив, а залучена до участі у справі Служба у справах дітей не є органом опіки та піклування, є структурним підрозділом Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради і відповідно до Положення про службу у справах дітей спеціалісти Служби у справах дітей можуть представляти орган опіки та піклування в суді за відповідним дорученням.

Також у справі відсутній висновок органу опіки та піклування про можливість встановлення опіки над малолітньою дитиною та подання до суду про призначення позивачки опікуном над малолітньою дитиною, відповідно до вимог ч.3 ст.60 СК України. Згідно висновку органу опіки та піклування (а.с.46), висновку Служби у справах дітей, інформації Служби у справах дітей (а.с.59,67-68) підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав, встановлення над дитиною опікунства не має.

Таким чином, колегія суддів не вбачає передбачених законом підстав, для встановлення над малолітнім ОСОБА_3, 2005 року народження, опіки, оскільки у справі відсутні належні та допустимі докази, які б давали підстави вважати, що дитина набула статусу дитини, позбавленої батьківського піклування.

З урахуванням наведеного, рішення суду в частині встановлення опіки над малолітньою дитиною підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки висновки суду в цій частині рішення не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Апеляційних підстав для скасування рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав у справі не встановлено, тому в цій частині рішення суду підлягає залишенню без зміни.

З огляду на наведене апеляційна скарга Служби у справах дітей Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст..88 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» у зв'язку із скасуванням рішення суду в частині встановлення опіки та відмовою в задоволенні цього позову, судовий збір у розмірі 57,35грн., який не був сплачений Службою у справах дітей при подачі апеляційної скарги, підлягає стягненню в дохід держави з позивачки.

Керуючись ст.ст.307,309,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Служби у справах дітей Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 січня 2013 року в частині встановлення опіки над дитиною скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про призначення ОСОБА_1 опікуном стосовно малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, відмовити.

В решті частини рішення суду залишити без зміни.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5, місце проживання: АДРЕСА_1, ІНН - НОМЕР_1) в дохід держави (на розрахунковий рахунок 31212206780004, код класифікації доходів бюджету 22030001, МФО 834016, банк отримувача ГУДКС України в Донецькій області ЄДРПОУ 380949, отримувач Державний бюджет м.Донецьк Ворошиловський район, код ЄДРПОУ 02891428) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 57 (п'ятдесят сім) гривень 35 копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Ігнатоля Т.Г.

Судді : Сорока Г.П.

Мальцева Є.Є.