Справа № 2-18/08 р.  

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

18 лютого 2008 року                           Вінницького районного суду,

                                                             Вінницької області 

в складі: головуючого судді           Андронова В.М.

при секретарях                       Паламарчука В.В., Волощук І.О., Баранової О.М.

з участью адвоката                         ОСОБА_1.

представника відповідача по справі: ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці справу за позовом  ОСОБА_3до ОСОБА_4про визнання  заповіту недійсним та визнання права власності на спадкове майно.

ВСТАНОВИВ:

В травні  місяці 2006 року ОСОБА_3. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4. із зазначеним позовом.

В позовній заяві позивачка  вказала, що 4 жовтня 1968 року вона зареєструвала  шлюб з ОСОБА_5. На протязі  досить тривалого часу ОСОБА_5. зловживав спиртними напоями.

26 червня 2004 року він був виписаний з лікарні з діагнозом «рак печінки 4-го ступеню, 4-ої клінічної групи» та було призначено лікування на дому  з застосуванням обезболюючих препаратів.

Загальний стан здоров'я чоловіка був дуже важкий, він не міг пересуватися, постійно лежав, потребував сторонньої допомоги та догляду, постійно був пригнічений, періодично відмовлявся від їжі, іноді плутав події в своєму житті, не впізнавав рідних та близьких йому людей. Медичні працівники пояснювали таку поведінку  чоловіка тим, що він приймає обезболюючі  препарати, які після застосування можуть впливати на психіку людини. ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік помер.

У шестимісячний термін, як це передбачається законом позивачка звернулася до Вінницької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка та зазначила майно, яке було їхньою сумісною власністю та безпосередньо власністю померлого.

У заяві нею був зазначений будинок АДРЕСА_1, який зареєстрований на ім'я чоловіка та придбаний ними в період шлюбу: майновий пай члена сільськогосподарського підприємства «Батьківщина», АДРЕСА_1, в розмірі 1614 гривень гривень і земельна ділянка в розмірі 1,74га., яка розташована на території Стрижавської селищної Ради, Вінницького району.

Наявність вищезазначеного майна підтверджується :

1.Договором купівлі - продажу будинковолодіння АДРЕСА_1 від 1 грудня 1993 року, який посвідчений державним нотаріусом  Вінницької державної нотаріальної контори, про що зроблено відповідний  запис в реєстрі  за №1-3215 від 01.12.1993 року.

Після чого договір купівлі - продажу  будинку був зареєстрований в  ВООБТІ, в книзі №5, за реєстром №1025 від 12 січня 1994 року.

2. Свідоцтвом на право власності  на майновий пай НОМЕР_1від 08 листопада 2002 року.

3.Державним актом на право приватної власності на землю, про що також було зроблено відповідний запис в реєстрі за №423 у книзі  записів державних актів на право приватної власності на землю від 20 березня 2003 року.

Однак, в січні місяці 2005 року їй стало відомо, що 2 липня 2004 року за дев'ять днів до смерті, її чоловік ОСОБА_5. зробив розпорядження, відповідно якого все своє майно,  де б воно не було і з чого воно б не складалося, він  заповів ОСОБА_4.

 Про наявність заповіту  вона нічого не знала та при його підписанні  не була присутня. Однак, з урахуванням  стану здоров'я померлого в період з 26.06.2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, вважає що розпорядження зроблене її чоловіком, було підписане ним у стані коли особа  не усвідомлювала значення своїх дій та не могла адекватно керувати ними та реагувати на дії осіб, які його оточували.

Вважає, що при підписанні заповіту, чоловік знаходився під психологічним впливом, як ОСОБА_4. так і секретаря виконкому Стрижавської селищної ради, які умисно, тайно, не поставивши ні її (позивачку по справі), ні її родичів до відома, принесли вже надрукований заповіт до нього додому, і, використовуючи неможливість померлим усвідомлювати значення своїх дій та адекватно керувати ними, примусили ОСОБА_5. підписати заповіт.

Знаходячись під впливом ліків та будучи у безпорадному стані, пригніченою скорою кончиною ОСОБА_5., підписуючи заповіт, не розумів значення вчинених ним дій, а тому вважає, що заповідальне розпорядження не відображає фактичного волевиявлення померлого.

Разом з тим, померлий завжди про неї піклувався. Він знав, що вона хвора людина, страждає на психічне захворювання, періодично лікується у психіатричній лікарні, потребує сторонньої допомоги, яку постійно здійснює її сестра. А тому залишити її без майна він не міг, вважав завжди, що розпоряджатися спільним нажитим майном та особистим майном повинен той із подружжя, який пережив іншого.

З урахуванням  вищенаведених обставин, вважає, що спадкове розпорядження, зроблене її чоловіком 2 липня 2004 року на ім'я ОСОБА_4,  повинно бути визнано недійсним, так як померлий в момент його вчинення не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

Разом з тим, ознайомившись зі змістом заповіту, вважає, що він повинен бути визнаний недійсним також із урахуванням  наступних обставин, а саме:

1.   Станом  на ІНФОРМАЦІЯ_1, вона (позивачка по справі) була непрацездатною особою, перебувала на утриманні померлого, а тому вона вважає, що має право на обов'язкову частку у спадщини, незалежно від змісту  заповіту.

2.   Будинок АДРЕСА_1, був придбаний ними під час перебування у шлюбі. Томі відповідно до закону, їй належить ½ частина придбаного ними будинку і розпоряджатися належним їй майном, померлий не міг.

3.   Заповіт, посвідчений службовою особою  прирівнюється до нотаріально  посвідченого, а тому  на нього розповсюджується всі вимоги закону щодо форми, змісту та порядку складання заповіту..

А також як її чоловік був прикутий до ліжка, отже особисто з'явитись до виконкому  Стрижавської селищної ради не міг. Дану обставину підтверджують свідки та безпосередньо відповідачка по справі. Таким чином, підписати заповіт ОСОБА_5. міг лише  дома. А за таких обставин у заповіті  повинно було зазначено, за якою адресою він був складений і в зв'язку  з чим. Однак, даної інформації заповіт не містить, що є порушенням закону, щодо складання заповіту.

Крім того, в заповіті зазначено, що особу встановлено, дієздатність перевірено. Однак, відповідно до яких даних  встановлено особу та перевірено її дієздатність не зазначено.

Тому, вважає дане порушення суттєвим  і також недопустимим при підписанні заповіту.

А також вона (позивачка по справі) звертає увагу суду на той факт, що секретар  виконкому Стрижавської селищної ради прийшла посвідчити заповіт вже маючи його у надрукованому вигляді. Попередньо з ОСОБА_5. вона не розмовляла, його думки щодо змісту заповіту не з'ясовувала, а це, на її думку свідчить про  попередню змову службової особи з відповідачкою по справі і є підтвердженням того, що в заповіті не відображене  фактичне волевиявлення померлого.

Разом з тим, в ході судового дослідження доказів - ОСОБА_3. звернулася до суду з уточнюючими позовними вимогами до ОСОБА_4., - які  виклала в своїй позовній заяві від 15 лютого 2007 року, якою разом з тим доповнила свої основні позовні вимоги, які уже викладені в основній позовній заяві від 3 травня 2006 року, додатково вказавши наступне, що:

1.  Незважаючи на те, що у правоустановчих документах власником зазначений її чоловік ОСОБА_5., однак враховуючи, що зазначене нею спадкове майно набуте ним  в період шлюбу, тому у відповідності до вимог ст.ст.60,70 Сімейного Кодексу України, вона має право на 1/2 частину спільного майна.

2.  На момент смерті  чоловіка, вона перебувала в зареєстрованому  шлюбі з ним, понад 24 роки, а станом на 2004 рік, вона, як непрацездатна особа (народилася вона ІНФОРМАЦІЯ_2), перебувала на утриманні чоловіка. Померлий завжди про неї піклувався. Він знав, що вона хвора людина, страждає на психічне захворювання, періодично лікується у психлікарні та потребує сторонньої допомоги. А тому, у відповідності  до вимог ст.1241 ЦК України «Право на обов'язкову частку у спадщині», вона має право на обов'язкову  частку у спадщині, яка становить половину частки, яка належала б їй у разі спадкування за законом. А, так як вона є єдиним спадкоємцем 1-ої черги (ст.1261 ЦК України), тому обов'язкова частка складає 1/4 частину  від усього об'єму майна.

3.  Повернувшись додому з лікарні 26 червня 2006 року ОСОБА_5. знав, який йому встановлений діагноз, що жити йому залишилося недовго. Був пригнічений швидкою кончиною. Не розмовляв, погано усвідомлював, що йому говорили, здавалося що він не орієнтувався у просторі, не розумів іноді де знаходиться і хто перед ним. В цей період часу  чоловік не висловлював будь - яких заперечень та  питання, які йому задавали та ніколи нічого не відповідав, він не міг сформулювати ні питання, ні висловити свою думку... Вважає, що при підписанні заповіту, чоловік знаходився у такому психічному стані, який не дозволяв йому вірно оцінювати та розуміти  ті події, які з ним відбувалися і адекватно на них реагувати. Підписання заповіту відбулось у її відсутність, що вона вважає збільшило психологічний  вплив на хвору, безпорадну людину, яка не в повній мірі розуміла, що від неї вимагають, не може чинити опору чи зрозуміло висловлювати свою думку. Вважає, що прагнення як скоріше заволодіти їхнім майном шляхом оформлення заповіту. Тому психологічний вплив ОСОБА_4. і секретаря виконкому був настільки великим, що безпорадна людина не змогла пояснити їм, що їй, як  непрацездатній дружині  належить відповідна частка майна.       З урахуванням вищезазначених обставин, вважає, що відповідно до вимог ст.225 ЦК  України, спадкове розпорядження, зроблене її чоловіком 2 липня 2004 року на ім'я ОСОБА_4. повинно бути визнано недійсним, так як  померлий у момент його вчинення  не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, заповідальне розпорядження не відображає фактичне волевиявлення померлого і було зроблене з використанням його безпорадного стану.

4.  Окрім того, позивачка по справі вважає, що вказаний заповіт також посвідчений з порушенням «Інструкції  про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів; сільських, селищних та міських рад народних депутатів», затвердженої  наказом Міністра юстиції України від 25.08.1994 року №22/5.

Таке порушення вона вважає суттєвим і  також недопустимим  при підписанні заповіту.

Тому, з вказаних підстав позивачка по справі ОСОБА_3. просить визнати заповіт, посвідчений секретарем виконкому Стрижавської селищної ради, Вінницького району Вінницької області Гіновською І.В. 2 липня  2004 року та зареєстрований в реєстрі за №224, який спадкодавець ОСОБА_5зробив заповітне розпорядження: на усе його майно, де б воно не було і з чого воно б не складалося, у тому числі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він матиме право за законом своїй  племінниці ОСОБА_4 - недійсним.

Визнати за ОСОБА_3 право власності  на 100% будинковолодіння, яке розташоване під АДРЕСА_1, а також на: майновий пай члена сільськогосподарського підприємства «Батьківщина» АДРЕСА_1 ОСОБА_5в  розмірі 1614 гривень згідно виданого Свідоцтва серії НОМЕР_1- Стрижавською селищною радою, Вінницького району  8 листопада 2002 року і на земельну ділянку площею 1,74га. землі в межах згідно з планом вартістю 21362 гривні, яка розташована на території Стрижавської селищної ради для ведення товарного сільськогогосподарського виробництва,  яке надане спадкодавцю ОСОБА_5., згідно  Державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ВН№058235 виданого 20 березня 2002 року Стрижавською селищною радою Вінницького району, та зареєстрованого в книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за №423.

В судовому засіданні представник позивачки по справі ОСОБА_6. та адвокат позивачки по справі ОСОБА_1. позовні вимоги  ОСОБА_3. підтримали в повному обсязі  та повністю підтримали позовні вимоги, викладені в позовні заяві від 3 травня  2006 року та в уточнюючій позовній заяві від 15 лютого 2007 року, в їх резолютивній частині.

В судовому засіданні відповідачка по справі ОСОБА_4. позов ОСОБА_3. визнала частково та пояснила, що вона являється племінницею спадкодавця ОСОБА_5., який в свою чергу являється старшим братом її матері.

З 2000 року вона за згодою свого дядька ОСОБА_5. проживала в його будинку, в АДРЕСА_1, так як на той час вона працювала на 2-х роботах в м.Вінниці, тому, в робочі дні  зупинялася у свого дядька ОСОБА_5  в АДРЕСА_1, а по вихідних днях їздила до себе додому в АДРЕСА_2.

А на початку 2004 року її дядько почав хворіти і скаржився на сильну біль в області спини. Після чого, спочатку лікувався в Стрижавській дільничній лікарні, а після  того ліг на стаціонарне лікування до Вінницької районної лікарні, де лежав у неврологічному відділенні, а після того в терапевтичному відділенні.

В період його лікування в районній лікарні, вона майже кожного дня після роботи навідувала його в лікарні. А в черговий раз, коли вона після роботи відвідала свого дядька ОСОБА_5 в лікарні, той повідомив їй що він уже виписався з лікарні і тому вона його забрала з лікарні і відвезла його в смт.Стрижавку - додому.

Знаходячись у нього дома, вона бачила, як дядько ОСОБА_5. без сторонньої допомоги пересувався по хаті виходячи в туалет. А коли у нього ночувала - то добре чула як той старався піднятися з тим, щоб вийти в туалет, вона не раз допомагала йому пересуватися по хаті.

В цей період його відвідували - його троюрідна сестра ОСОБА_7., яка проживає в с.Кордилівка Калинівського району, а також його відвідала її мати, з  якою ОСОБА_5вів розмову.

А 10 липня 2004 року вона поїхала до себе додому в с.Кордилівку Калинівського району, а коли повернулася додому до дядька ОСОБА_5- то вже не застала його живим, він помер.

А про те, що ОСОБА_5заповів їй все своє спадкове майно, про той факт їй повідомила саме ОСОБА_3- дружина померлого, яка повідомила їй, що її чоловік ОСОБА_5 заповів все своє майно їй - ОСОБА_4., і що в свою чергу племінниця її також догляне.

Разом з тим, ОСОБА_3., їй повідомила, що до них додому приїжджала секретар селищної ради і вони склали заповіт на племінницю. Стверджує, що з цього приводу у неї з дядьком ОСОБА_5 ніякої розмови не було з приводу заповіту.

При цьому підтвердила, що ОСОБА_6 родинних стосунків з дядьком ОСОБА_5 не підтримувала. А за весь час його лікування в районній лікарні ОСОБА_6. навідала дядька ОСОБА_5 в лікарні один раз.

Стверджує, що до останніх хвилин свого життя, дядько ОСОБА_5 був при своєму розумі.

А так, як заповіт був складений дядьком ОСОБА_5 на все спадкове майно, -  то вона вважає, що ½ частини всього майна по закону належить саме дружині померлого - ОСОБА_3. і тому з цього приводу, вона позов визнає частково.

В судовому засіданні аналогічні пояснення дав представник відповідачки по справі ОСОБА_2., який також вважає, що відповідно до закону, ОСОБА_3. - дружина померлого має право на ½ частину спільно нажитого майна подружжя. А так як вона була прописана в спірному будинку, вона фактично вступила в управління спадковим майном померлого. Разом з тим, ОСОБА_3., як особа являється непрацездатною і досягла пенсійного віку, їй належить обов'язкова доля у спадковому майні а це на сьогоднішній день складає ½ від того, щоб їй належало за законом.

А тому позов ОСОБА_3. визнає частково.

Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, свідків, перевіривши матеріали справи  та дослідивши надані сторонами докази, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_3. зареєструвала шлюб зі спадкодавцем ОСОБА_5. 04 жовтня 1968 року, актовий запис №1868, в територіальному відділі Кіровського району міста Красноярська, Росії, про що свідчить видане повторне свідоцтво про укладення шлюбу серія НОМЕР_2 видане 20 грудня  2004 року.

За період шлюбу сторони по справі, згідно договору купівлі - продажу від 01 грудня 1993 року , посвідченого державним нотаріусом Вінницького району Надольською Т.П. та зареєстровано в реєстрі № 1-3215 від 01.12.1993 року, купили собі цілий жилий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_1, який  розташований на присадибній земельній ділянці.

Окрім того, спадкодавець ОСОБА_5. працюючи в КСП «Батьківщина» смт.Стрижавка отримав, як член колективного сільськогосподарського підприємства «Батьківщина» смт.Стрижавка Вінницького району, а саме: Свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП серія НОМЕР_1 на визначену суму 1614 гривень, виданого Стрижавської селищною радою, Вінницького району 08 листопада 2002 року, а також Державний акт на право приватної власності на землю (серія ІІ-ВН № 058235 (площею 1,74га)) вартістю 21362грн, в межах згідно з планом розташованого на території Стрижавської селищної ради, Вінницького району для ведення  товарного сільськогосподарського виробництва, яка також передана спадкодавцю ОСОБА_5. та зареєстрованої в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №423 та виданого Стрижаської селищною радою Вінницького району 20 березня 2002 року. Згідно  свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3, виданого виконкомом Стрижавської селищної Ради Вінницького району 12 липня 2004 року, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1, у віці 66 років помер ОСОБА_5.

Про що в книзі реєстрації актів про смерть 12 липня 2004 року зроблено запис за №271. Тому на момент смерті відкрилась спадщина: на житловий будинок з господарськими спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 а також на майновий пай за НОМЕР_1, виданого Стрижавської селищною радою Вінницького району 08 листопада 2002 року спадкодавцю ОСОБА_5., визначеного в розмірі 1614 гривень і на земельний пай згідно Державного акту на право приватної власності на землю (серія ІІ ВН №058235), виданого також ОСОБА_5. згідно рішення 25 сесії 3 скликання Стрижавської селищної ради Вінницького району в розмірі 1,74 га, в межах згідно з планом ведення  товарного сільськогосподарського виробництва, та  які знаходяться на території Стрижавської селищної ради, Вінницького району.

Спадкоємцем 1-ї черги за законом дійсно являється один із подружжя, який його пережив.

В даному випадку позивачка по справі ОСОБА_3, яка по закону, у відповідності до вимог ст.ст.60,70 Сімейного Кодексу України, а також ст.1261 ЦК України має законні підстави на 50% майна подружжя, а також у відповідності до вимог ст.1241 ч.1 ЦК України - має «на обов'язкову долю», як «непрацездатна» та хвора дружина на момент смерті чоловіка - на ¼ частку в спадщині.

Однак у визначений законом 6-ти місячний строк після смерті спадкодавця, позивачка по справі ОСОБА_3 до Вінницької державної нотконтори з заявою про прийняття спадщини не зверталась.

Разом з тим, у відповідності до вимог ст.1268п.3 ЦК України, вона вважається такою, що прийняла спадщину після смерті свого чоловіка. При цьому після смерті спадкодавця ОСОБА_5.  з заявою до 6-ти місяців до державної нотаріальної контори звернулася спадкоємниця за заповітом - ОСОБА_4. - племінниця спадкодавця ОСОБА_5., яка стала претендувати на спадкове майно на 50%, вважаючи при цьому, що позивачка по справі ОСОБА_3. має законне право на спадкове майно у розмірі 50% і згідна з цим майном розділитися. Так, як відповідачка по справі, так і її представник ОСОБА_2. з цих підстав  визнали позов ОСОБА_3. частково.

Однак позивачка по справі ОСОБА_3. вважає, що спадкодавець ОСОБА_5.  при складанні свого спадкового розпорядження у себе вдома по АДРЕСА_1 на ім'я своєї племінниці ОСОБА_4. - 2-го липня 2004 року за 9 (дев'ять) днів до його смерті, «не міг керувати своїми діями та заповідальне розпорядження не відображає фактичного волевиявлення померлого» та був використаний його безпорадний стан, як самою племінницею ОСОБА_4. так і секретарем Стрижавської селищної ради, Вінницького району, яка посвідчила цей заповіт. А тому вона наполягає на визнанні заповіту від 02 липня 2004 року недійсним та визнання за нею права власності на 100% будинковолодіння та на 100% майнового та земельного паю, які належать спадкодавцю ОСОБА_5..

Разом з тим, суд, дослідивши в ході судового засідання доказову базу, на якій обґрунтовувала свої позовні вимоги позивачка ОСОБА_3. та оцінивши при цьому  свідчення  всіх свідків в ході судового засідання, суд встановив слідуюче:

Із свідчення лікаря - хірурга Вінницької районної лікарні ОСОБА_8., вбачається, що ОСОБА_5. був виписаний з Вінницької районної лікарні 24 червня 2004 року за станом здоров'я середнього ступеня важкості. А враховуючи те, що ОСОБА_5. був виписаний на амбулаторне лікування по місцю проживання  - то уже лікар по місцю його проживання міг призначити своє лікування у вигляді введення в організм хворого препарат «Трамадол», в тому випадку коли у хворого спостерігається біль, так як цей препарат на той час можливо було купити за рецептом в аптеці.

Разом з тим, в Вінницькій  районній лікарні, коли ОСОБА_5. знаходився у хірургічному відділенні не зважали за необхідне призначити ОСОБА_5. «наркотичний препарат» і він їх у них не вживав та про виписку хворого ОСОБА_5.  додому вони не сповіщали Стрижавську міську лікарню.

Про те, що по місцю проживання хворий ОСОБА_5. не вживав наркотичних препаратів, підтвердив в ході судового дослідження сам лікар - терапевт Стрижавської лікарні ОСОБА_9., що він не вводив наркотичного препарату хворому ОСОБА_5., а лише призначав їх по рецепту. Стверджує, що він розмовляв з ОСОБА_5. і він в свою чергу відповідав йому на всі поставленні запитання.

А  допитана в якості свідка ОСОБА_10., яка працює старшою медсестрою в Стрижавській міській лікарні посвідчила, що саме вона в  лікарні проводить реєстрацію та видачу наркотичних і сильнодіючих препаратів, які вони отримують безпосередньо з Вінницької районної лікарні. Однак їй не відомо чи видавалися наркотичні препарати хворому ОСОБА_5. в червні - липні 2004 року.

Із свідчення секретаря Стрижавської селищної ради ОСОБА_11. вбачається, що вона уже добре не пам'ятає де саме посвідчувала заповіт зроблений ОСОБА_5.. А так як він був хворим і у нього дітей не має то «мабуть до неї з таким проханням приходила дружина ОСОБА_5.». і вона у відповідності до вимог Інструкції про порядок  вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконкомів сільських, селищних та міських рад, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25.08.1994 року №22/5 посвідчила цей заповіт. Но так як ці нотаріальні дії секретарем Стрижавської селищної ради, Вінницького району проводилися в будинку хворого ОСОБА_5. в присутності його дружини ОСОБА_3. - позивачки по даній справі і вона проводила це посвідчення у відповідності до вимог Інструкції... і цей факт неможливо спростувати ніякими доказами - то суд приходить до висновку, що секретар Стрижавської селищної  ради ОСОБА_11. саме так  і діяла, а тому у суду не має підстав сумніватися в тому, що цей заповіт був посвідчений з порушенням «правил передбачених нормами діючого законодавства України».

Більш того, сама відповідачка по справі ОСОБА_4. також підтвердила , що вона не приймала участі у посвідченні заповіту,  складеного на її ім'я,  це їй стало відомо із слів самої позивачки по справі ОСОБА_3..

Разом з тим суд не задовільнив  клопотання представника позивачки по справі ОСОБА_6. та її адвоката ОСОБА_1., в частині  призначення по справі посмертної судово - психіатричної експертизи з приводу того, чи міг при своєму житті  ОСОБА_5.  при наявності встановленого захворювання керувати своїми діями, адекватно реагувати на події, розуміти значення своїх дій в момент вчинення ним заповіту  на ім'я ОСОБА_4. , тобто 2 липня 2004 року. Саме з тих причин, що при житті ОСОБА_5. не хворів психічними захворюваннями, а таке «припущення» представником позиваки по справі ОСОБА_6», так і її адвокатом ОСОБА_1. було зроблено на підставі «суб'єктивних бачень кожного з них». Разом з тим, закон дійсно не передбачає можливості визнання недієздатності покійного.

Встановленим фактам відповідають правовідносини, які виникають: в ході відкриття спадщини, спадкування за заповітом та за законом; в ході здійснення права на спадщину, а також у відповідності  «Інструкції про порядок  вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконкомів сільських, селищних та міських рад народних депутатів» затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25.08.1994 року №22/5 та з правових наслідків недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону (ст.ст.215,225,229,1220,1225,1235,1251,1261,1268 ЦК України; Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконкомів сільських, селищних та міських рад народних депутатів затвердженої наказом Міністера юстиції України від 25.08.1994 року №22/5).

Сукупність приведених вище доказів дає суду підстави  з тим, щоб зробити висновок, що при складенні заповітного розпорядження на ім'я своєї племінниці ОСОБА_4 2 липня 2004 року, тим самим спадкодавець ОСОБА_5 відобразив своє фактичне волевиявлення при своєму житті.

А так як позивачка по справі ОСОБА_3 ставить питання  про визнання заповіту недійсним та визнання за нею права власності за законом на: 100% будинковолодіння, яке розташоване під АДРЕСА_1, який зареєстрований на її чоловіка ОСОБА_5., а також на його майновий пай члена КСП «Батьківщина» , АДРЕСА_1  в розмірі 1614 гривень, та на земельну ділянку площею 1,74га. землі в межах, згідно з планом, вартістю 21362 гривні розташованої на території Стрижавської селищної ради для ведення   товарного сільськогосподарського виробництва - то при таких обставинах суд невзмозі вийти за межі позовних вимог позивачки ОСОБА_3., а також вважає за необхідним відмовити їй в такому позові.

Керуючись ст.ст.10,11,209,212,214-215,218 ЦПК України, ст.ст.215,225, 229,1220, 1225,1235,1251,1261,1268 ЦК України; Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконкомів сільських, селищних та міських рад народних депутатів затвердженої наказом Міністера юстиції України від 25.08.1994 року №22/5., суд -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_3до ОСОБА_4про визнання заповіту засвідченого секретарем виконкому Стрижавської селищної ради, Вінницького району, Вінницької області Гіновською Іриною Вікторівною 02 липня 2004 року та зареєстрованого в реєстрі за №224 згідно якого спадкодавець ОСОБА_5 зробив  заповітне розпорядження: на усе його майно де б воно не було і з чого воно б не складалося, у тому числі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він матиме право за законом - своїй племінниці ОСОБА_4 недійсним  - відмовити.

А також відмовити позивачці по справі ОСОБА_3 у визнанні за нею права власності на 100% будинковолодіння, яке розташоване під АДРЕСА_1 та на майновий пай члена сільськогосподарського підприємства «Батьківщина» смт.Стрижавка ОСОБА_5в розмірі 1614 гривень, згідно виданого Свідоцтва, серія НОМЕР_1- Стрижавською  селищною Радою Вінницького району 08 листопада 2002 року і на земельну ділянку площею 1,74га землі в межах згідно з планом, вартістю 21362грн., яка розташована на території Стрижавської селищної ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка надана спадкодавцю ОСОБА_5 згідно Державного акту на право приватної  власності на землю  серія ІІ-ВН №058235 виданого Стрижавською селищною радою, Вінницького району та зареєстровано в книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю  №423.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення  заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку  ч.4 ст.295 ЦПК України.

Головуючий: