Справа № 2-45/2008 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

18 червня 2008 року              Вінницький районний суд, Вінницької області

в складі: головуючого судді           Андронова В.М.

при секретарі                                 Обревської О.А..

з участю адвоката                           ОСОБА_1.

         розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_3про розподіл земельної ділянки в натурі,

Встановив:

         12 грудня 2007 року ОСОБА_2 звернулась в суд до ОСОБА_3про розподіл майна подружжя.

         В своїй заяві вона вказала, що з відповідачем по справі перебувала в зареєстрованому шлюбі з 8 серпня 1998 року .

         Шлюб був розірваний згідно рішення Замостянського  райсуду м. Вінниці від 30 листопада 2004 року, а отримали свідоцтво про розірвання шлюбу в органах ЗАГСу 15 лютого 2005 року, запис № 190.

         Фактично шлюбні стосунки припинили з жовтня 2007 року із цього часу проживають порізно.

         Під час шлюбу ними було придбано земельну ділянку, площею 0,12 га, яка розташована в АДРЕСА_1, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ВА № 091294 виданий Бохоницькою сільською радою, Вінницького р-ну 2 листопада 2004 року, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 218 на ім'я ОСОБА_3.

         Позивачка по справі вважає, що спірна земельна ділянка була виділена їм для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель відповідно до рішення 16 сесії 3 скликання Бохоницької сільради, Вінницького р-ну від 25 грудня 2001 року та згідно до вимог ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної  сумісної власності. А так як згідно висновку Вінницької  експертної компанії від 7 грудня 2007 року грошова оцінка спірної земельної ділянки складає 32844 гривні - вартість належної  їй часті складає  (62844:2)= 31422 гривні.

          Однак, на даний час відповідач намагається продати  земельну ділянку і таким чином приховати її від  поділу. Тому позивачка ОСОБА_2.  звернулася до суду  про розподіл земельної ділянки, виділивши їй 100 % земельної ділянки, площею 0,12 га , яка розташована в АДРЕСА_1  та рахується на відповідачі по справі ОСОБА_3. , згідно Державного акту  на право власності на земельну ділянку, серія ВА 091294 та зареєстрована в Книзі  записів реєстрації Державних актів за № 218, стягнувши з неї  на користь відповідача грошову компенсацію, яка складається з вартості його частки.

         В ході попереднього розгляду позивачка ОСОБА_2. предмет та підставу позивних вимог, в сторону збільшення розміру позовних вимог, де вказала, що підчас спільного проживання з ОСОБА_3.  на його ім'я , на підставі рішення 16 сесії 3 скликання Бохоницької сільської ради, Вінницького р-ну від 25.12.2001 року було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1, площею 0,12 га землі на ім'я відповідача ОСОБА_3.

         Разом з тим, позивачка вважає, що згідно ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм по праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Шлюб з відповідачем по справі був розірваний, згідно рішення Замостянського райсуду м. Вінниці від 30.11.2004 року та відділом РАЦС було видано свідоцтво про розірвання шлюбу від 15 лютого 2005 року, відповідно до актового запису № 190.

         У відповідності до ст. 70 СК України:

         1. «У разі поділу майна , що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними...»

         Однак на  даний час вона з відповідачем не може досягнути добровільної згоди щодо поділу майна, відповідач погрожує продати вказану земельну ділянку, вважаючи, що вона належить виключно йому.

         Відповідно до ст. 71 СК України:

         1.»Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі...»

         Відповідно до ст. 368 ЦК України, де ч. 3 цієї статті підкреслюється, що «майно , набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом».

         Аналогічна правова позиція закріплена і в ст. 370 ЦК України.

         Відповідно до ст. 392 ЦК України:

         1.«Власник майна може пред'явити позов, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою...»

         Відповідно до ст. 89 ЗК України:

1.  Земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам.

2.  У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: а/подружжя.

4. Співвласники земельної ділянки, що перебувають у спільній сумісній власності , мають право на її поділ або на виділену з неї окремої частки.

         5.Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови  попереднього визначення розміру земельних часток, які ї рівними, якщо іншим передбачене законом або не встановлено судом.

         Відповідно до вимог ст. 158 ЗК України передбачено, що земельні спори з приводу володіння, розпорядження і користування земельними ділянками , що перебувають у  власності громадян розглядаються виключно судом.

         У відповідності до п. 3.10 «Інструкції про порядок складення, видачі, реєстрації і збереження державних актів на право приватної на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею», затвердженої наказом  Держкомзему України від 4.05.1999 року № 43 - передбачає, що у випадку припинення права власності чи користування земельною ділянкою документ, який посвідчує це право повертається до архіву Державного органу земельних ресурсів, де зберігається другий примірник цього документу.

         Враховуючи те. що у разі задоволення позовних вимог, відповідач все одно може скористатися державним актом на право власності на землю, тому доцільно відповідний державний акт повернути до архіву державного органу земельних ресурсів і замість нього, у разі виділення в натурі земельних ділянок для кожної із сторін, видати державні акти на виділені земельні ділянки.

         Тому позивачка ОСОБА_2 просить:

         Виділити в натурі (на місцевості) земельну ділянку, площею на 0,06 га   для кожної із сторін відповідно до висновку  судової будівельно-технічної експертизи.

         Визначити за ОСОБА_2. право власності на земельну ділянку, площею на 0,06 га із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; розташованої в АДРЕСА_1.

         Повернути до державного органу земельних ресурсів за місцем розташування земельної ділянки державний акт на право власності на земельну ділянку Серії № 091294 від 2,11,2004 року, зареєстрованою під № 218 та стягнувши з відповідача судові витрати в повернення.

         В судовому засіданні представник позивачки по справі ОСОБА_2. - ОСОБА_4.  позов підтримав в повному об'ємі та просить задовільнити позовні вимоги позивачки ОСОБА_2. в повному обсязі.

         В судовому засіданні відповідач по справі ОСОБА_3.  та його адвокат ОСОБА_1. позову не визнали, пояснили, що згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним    та поділ спільного майна  подружжя № 11 від 21.12.2007 року...» вирішуючи спори між подружжя про майно, необхідно встановити обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час придбання зазначеного майна.

         За змістом згаданих законодавчих норм убачається, що для визначення правового статусу майна, як спільної сумісної власності подружжя, необхідна  сукупність наступних складових: набуття майна чоловіком і дружиною в період їх спільного проживання і спільного ведення господарства та набуття  його за рахунок сімейного бюджету.

         В тім, спірна земельна ділянка набута ним (ОСОБА_3.) не за рахунок сімейного бюджету, а внаслідок приватизації, в порядку ст. 116 ч. 3 ЗК України.

         Зважаючи на те, що приватизація, як спеціальний спосіб набуття майна у власність, не передбачає проведення оплати, а навпаки здійснюється безоплатно, використання коштів тощо  із сімейного бюджету не проводиться; в процесі приватизації громадян використовує своє особисте майнове право «Дане свідчить про те, що майно, набуте особою внаслідок приватизації, є його приватною власністю і не входить до складу спільної сумісної власності подружжя.

         За таких  обставин відповідач по справі вважає, що земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1є спільним майном подружжя, відповідно, поділу не підлягає.

         Крім того, рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 30 листопада 2004 року шлюб між ним ОСОБА_3, та ОСОБА_2. розірвано.

         Позивачка звернулася до суду з позовом про поділ майна подружжя в грудні 2007 року.

         Тому, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 72 СК України «до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу застосовується також позовна давність у 3 (три) роки.

         Суд заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи вважає, що  в позові ОСОБА_2.  слід відмовити з таких підстав:

         Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини:

         Судом встановлено, що сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 8 серпня 1998 року. Від цього шлюбу у них народилася дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

         Після чого, шлюб між сторонами по справі був розірваний згідно рішення Замостянського райсуду М. Вінниці від 30 листопада 2004 року, після чого позивачка по справі ОСОБА_2. отримала свідоцтво про розірвання шлюбу в органах ГАГСу - 15 лютого 2005 року, актовий запис № 190.

         В період шлюбу відповідач по справі ОСОБА_3. дійсно отримав на своє прізвище державний акт на право власності на земельну ділянку, розміром 0,12 га у межах згідно з планом, яка розташована в АДРЕСА_1, згідно рішення 16 сесії 3 скликання Бохоницької сільської ради, Він. р-ну від 25 грудня 2001 року. Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ВА № 091294 виданий Бохоницькою сільрадою, Він. р-ну 2 листопада 2004 року, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 218.

         Згідно з вимогами ст. 60 СК України...»майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності».

         Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України  «Про застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним    та поділ спільного майна, наявного на час  припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час придбання зазначеного майна».

         Таким чином, для визначення правового статусу майна, як спільної сумісної власності подружжя, необхідна сукупність наступних складових: набуття майна чоловіком і дружиною в період їх спільного проживання і спільного ведення господарства та набуття його за рахунок сімейного бюджету.

         В тім, спірна земельна ділянка в даному випадку була набута    подружжя відповідачем не за рахунок сімейного бюджету, а внаслідок приватизації, тобто в порядку ст. 116 ч. 3 п. «а» ЗК України.

         Встановленим фактам відповідність правовідносинам, які виникли під час «Спільної сумісної власності», а також, під час набуття «права на землю громадянами» (ст. 60 СК України; ст. 89 ч. 5; 116 ч. 3 п «а» ; 118; 158 ЗК України).

          А так як спірна земельна ділянка була одержана відповідачем по справі ОСОБА_3. в приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку й господарських будівель - дійсно є його власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, а про одержання громадянином частки із земельного фонду.

         За таких обставин в позові ОСОБА_2. до ОСОБА_3. про розподіл земельної ділянки в натурі - слід відмовити.

         Керуючись ст.ст.  10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. 60 СК України; ст.ст. 89 ч. 5, 116 ч. 3 п «а»; 118; 158 ЗК України, суд

Вирішив:

         В позові ОСОБА_2до ОСОБА_3про виділ в натурі (на місцевості) земельної ділянки площею по 0,06 га та в визнанні за ОСОБА_2 права власності на вищезгадану земельну ділянку площею 0,06 га із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої в АДРЕСА_1 - відмовити.

         Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області ч/з суд І-ї інстанції, шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Головуючий: