Справа № 2-132/2008 рік   

 

 

 

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

3 липня  2008 року                         Вінницького районного суду Вінницької області

в складі: головуючого судді                Андронова В.М.

при секретарях:                                            Томенко І.В., Обревській О.А.

 

 

розглянувши у відкритому чудовому засіданні в м. Вінниці справу за позовом ОСОБА_1до Турбівської селищної ради, Липовецького р-ну, Вінницької області, ОСОБА_2, ОСОБА_3про визнання поважним причину пропуску строку для звернення до суду позивачки ОСОБА_1.; про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю ім'я ОСОБА_2.: визнання частково недійсним договору купівлі - продажу від 10.11.2003 року в частині продажу земельної ділянки 0,19 га, укладеного між продавцем  ОСОБА_2. та покупцем ОСОБА_3. та визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_3. в АДРЕСА_1, а також встановлення порядку користування проїздом від АДРЕСА_2шириною 3,5 м., який визначений згідно висновку Вінницького відділення КНДІЦЕ від 14 лютого 2004 року, відповідно до її додатку № 2, з зобов'язанням відповідача ОСОБА_3. не чинити перешкоди в користуванні проїздом, а саме: не орати не засівати частину земельної ділянки загального користування,

 

В С Т А Н О В И В :

 

            24 липня 2002 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до Турбівської селищної ради, Липовецького р-ну, Вінницької обл.; ОСОБА_2. про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю; виданого 27.10.1997 року ОСОБА_2.

            Згодом ОСОБА_1. збільшила свої вимоги подавши позовні заяви, відповідно, у кквітні 2003 року - про відновлення проїзду до її будинку, з зобов'язанням ОСОБА_2. не чинити їй перешкод у користуванні проїздом, а у листопаді 2003 року - про визнання частково недійсним договору купівлі - продажу в частині земельної ділянки, укладеного 10.11.2003 року між ОСОБА_2. та ОСОБА_3.

            Свої позовні вимоги позивачка ОСОБА_1. обґрунтувала тим, що її племінниця відповідачка по справі ОСОБА_2. неправомірно захопила частину земельної ділянки розміром 0,03 га, яка була проїздом до господарства позивачки, без її згоди, як суміжного землекористувача приватизувала свою присадибну ділянку, в тому числі і спірний проїзд, позбавивши її позивачку єдиного проїзду в господарство. Згодом ОСОБА_2. продала будинковолодіння та земельну ділянку ОСОБА_3.

            Справа слухалась судами неодноразово.

            Останнім рішенням Липовецького райсуду, Вінницької області від 12 листопада 2004 року та залишеним без зміни апеляційного суду Вінницької області від 15 лютого 2005 року, в задоволені позову відмовлено.

            ОСОБА_1. звернулася з касаційною скаргою, ставлячи питання про скасування постановлених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

            Касаційна скарга розглядалася апеляційним судом Львівської області.

            Згідно ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 26 червня 2007 року, касаційна скарга ОСОБА_1. була задоволена.

Відміняючи попередні рішення, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в своїй ухвалі від 26 червня 2007 року зазначила, що : «згідно зі ст.76 ЦК України (в ред.1963 року) перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

            Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, до господарства позивачки, що знаходиться поАДРЕСА_2 , з вулиці Дзержинського існував проїзд. З 1997 року ОСОБА_2. стала чинити перешкоди позивачці у користуванні ним. У цьому ж році ОСОБА_2. приватизувала присадибну земельну ділянку, в тому числі і земельну ділянку, яка існувала проїздом, та їй був виданий Державний акт на право приватної власності на землю. Позивачка є суміжним користувачем землевласника ОСОБА_2.

            Відмовляючи у позові за пропуском строку звернення до суду за захистом порушеного права суд виходив з того, що право ОСОБА_1. на проїзд порушено у 1997 році, а відтак звернувшись до суду у 2002 році про визнання спірного акту недійсним позивачка пропустила строк позовної давності.

            В той же час, суд не взяв до уваги, що приватизація земельної ділянки ОСОБА_2. проведена з порушенням «Інструкції про порядок складання, видачі реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затверджена наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.04.1993 р. № 28), що була чинною на час складання та видачі спірного Державного акту, погодження меж з позивачкою не проводилось.

            Крім того, як вбачається з матеріалів справи та зазначає позивачка, в тому числі і в позовній заяві про визнання спірного акту недійсним, про приватизацію відповідачкою спірної земельної ділянки (проїзду) їй стало відомо у серпні 1999 року, а з матеріалами приватизації ОСОБА_2. земельної ділянки було ознайомлено позивачку лише у 2000 році.

                Зазначені доводи позивачки й письмові докази фактично не досліджувалися та не оцінювалися, хоча вони мають значення для правильного вирішення спору.

Неправильне встановлення перебігу строку позовної давності привело до неправильного застосування норм матеріального права, що в свою чергу привело до неправильного вирішення спору.

                Відповідно до ст. 202 ЦПК України (в ред. 1963 року) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

            Рішення є таким, коли суд, виконавши вимоги цивільного - процесуального законодавства та всебічно перевіривши обставини і встановивши юридичні факти, які згідно нормами права мають значення для розкриття існуючих між сторонами правовідносин, вирішить справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

                Судові рішення в справі не відповідають зазначеним вимогам.

                Оскільки суд порушив вимоги ст. 213 ЦПК України (ст. 202 у редакції 1963 року) і неправильно застосував закон, який підлягає застосуванню до розгляду правовідносин, рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

                Спочатку 17 грудня 2007 року, а після того 4 квітня 2008 року позивачка ОСОБА_1. звернулась до суду з уточненням своїх позовних вимог до Турбівської селищної ради , Липовецького р-ну, Вінницької обл.; ОСОБА_2, ОСОБА_3.

                В своїй уточненій позовній заяві вона вказала, що в липні 2002 року нею заявлений позов до Турбівської селищної ради та ОСОБА_2. про визнання недійсним Державного акту  від 27.10.1997 року на право приватної власності на земельну ділянку, на якій знаходиться  буд. АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_2. і просила поновити пропущений строк на звернення до суду. Оскільки в результаті приватизації суміжної земельної ділянки без погодження меж, її земельну ділянку зменшено до 0,03 га, яка використовувалась як єдиний проїзд до будинкуАДРЕСА_2.

            В квітні м-ці 2003 року збільшено її позовні вимоги: про усунення перешкод в землекористуванні, так як відповідачка зорала проїзд до її будинкуАДРЕСА_2.

            10 листопада 2003 року ОСОБА_2. продала будинок АДРЕСА_1- ОСОБА_3.

            Тому нею заявлено додатковий позов про визнання недійсним договору купівлі - продажу в частині продажу земельної ділянки в розмірі 0,19 га.

            Справа розглядається судами понад шість років.

            Ухвалою колегії суддів судової палати Львівського апеляційного суду від 26.06.2007 року скасовано рішення Липовецького райсуду від 12 листопада 2004 року та ухвалу апеляційного суду у Вінницькій області від 15.02.2005 року та справу направлено на новий розгляд.

            Підтримуючи свої вимоги, заявлені в 2002 - 2003 роках, уточнюючи їх з тим, щоб визначити проїзд між їхніми суміжними ділянками, відповідно висновку судової будівельно - технічної експертизи від 14.02.2003 року, проведеної Вінницьким відділенням КНДІСЕ, від вул. Дзержинського до її будинкуАДРЕСА_2...

            Позивачка по справі вважає, що найзручнішим варіантом являється проїзд, який зображений на додатку № 2.

            І. Відповідно до вимог ч. 1 ст.261 ЦК України «перебіг позовної

давності починається від дня, коли особа довідалась, або могла довідатись про

порушення свого права, або особу, яка його порушила. Позивачка стверджує, що вона могла знати про приватизацію землі ОСОБА_2., оскільки не була про це повідомлена, як сусід суміжної земельної ділянки. І не підписувала акт про узгодження меж.

            Виконком Турбівської селищної ради ознайомив її з документами про приватизацію земельної ділянки ОСОБА_2. по АДРЕСА_1- в червні 2000 року, про що свідчить довідка №02-15/70 від 16.02.2003р. (а.с.48). Після чого вона неодноразово зверталася до селищної ради, про що свідчить акт комісії селищної ради від 9.07.2002р. (а/с №5) лист держпідприємства геодезії, картографії та кадастру (а.с.№92), а також актом погодження меж земельної ділянки ОСОБА_2., в якому мого підпису немає (а/с №6).

            Вказані обставини дають їй підставу просити суд визнати поважною причину пропуску строку та задоволення її позовних вимог... Як передбачено п.5 ст.267 ЦК України - якщо суд визнає поважними причинами пропущення строку позовної давності, порушене право підлягає до захисту.

            ІІ. Відповідно до вимог ст.215 ЦК України недійсність правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч. І, ІІІ, V; VI ст.203 ЦК України, де в п.1 ст.203 ЦК України зазначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним закладам суспільства.

            Разом з тим, позивачка вважає, що Державний акт на право приватної власності Сидоренко суперечить ст.377 ЦК України, ст.120 ЗК України, а також «Інструкції про порядок скликання видачі, реєстрації і збереження Державних актів на право власності на землю, права користування землею, договорів на право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.04.1993 року. Згідно яких ОСОБА_2. має користуватися земельною ділянкою попереднього власника без встановленого проїзду, яким законно вона (позивачка по справі) користується з 1981 року. Крім того, акт про погодження меж земельної ділянки ОСОБА_2., не підписаний нею (позивачкою по справі) та іншими, землекористувачами суміжних земельних ділянок.

            ІІІ. Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою до визнання

правочину недійсним є недодержання в момент його вчинення вимог,

передбачених ч. І, ІІІ, V, VI ст.203 ЦК України.

            Позивачка вважає, що «укладений договір купівлі-продажу від 10.11.2003 року не відповідає вимогам ст.203 та ст.656 ЦК України» в частині продажу земельної ділянки, частина якої є (проїзд) - не належала продавцю ОСОБА_2. Що підтверджується наказом № 389 від 18.09.1981 року про надання ОСОБА_1. 0,03 га з земельної ділянки її матері.

            Схемою земляної ділянки при будинку АДРЕСА_2, виготовленою землевпорядником Турбівської селищної ради (а/с№13), в якій вказаний під'їзд та прохід до будинку АДРЕСА_2; розміщенням криниці на топографічному плані на межі земельної ділянки  ОСОБА_2.

            Крім того, якщо суд визнає недійсним Державний акт на право на землю, то договір купівлі-продажу в частині продажу землі підлягає визнанню його недійсним.

            ІV. Що ж стосується вимог про усунення перешкод в землекористуванні та установлення порядку користування суміжними земляними ділянками та визначення проїзду від АДРЕСА_2- то порушене її право користування проїздом розміром 0,03 га, підлягає захисту.

            Відповідно до вимог ст.ст. 106, 107 ЗК України у разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення, здійснюється за фактичним користуванням земельної ділянки.

            Разом з тим, позивачка по справі вважає, що якщо таке неможливе - то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. Оскільки проїзд встановлено з 1981 року - то експерт пропонує визначити проїзд між земельними ділянками: частину для загального користування, а частину на земельній ділянці ОСОБА_1.

            Тому, позивачка ОСОБА_1. просить: ухвалити рішення, яким задоволити її позовні вимоги.

            Визнати поважними причини пропуску строку для звернення до суду за захистом порушеного права на землекористування ОСОБА_1.

            Визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю на підставі рішення сесії Турбівської селищної ради № 7-22 від 26.01.1996 року на ім'я ОСОБА_2, який зареєстрований  в книзі записів державних актів на право в приватної власності на землю за № 250. Державний акт серія ВН №02680  виданий Турбівською селищною радою, Липовецького р-ну, 27 жовтня 1997 року.

            Визнати частково недійсним договір купівлі-продажу від 10.11.2003 року в частині продажу земельної ділянки 0,19 га по АДРЕСА_1, укладений між продавцем ОСОБА_2. та покупцем ОСОБА_3.

Встановити порядок користування проїздом від вул. Дзержинського до буд. №85, шириною 3,5м, визначивши його згідно висновку Вінницького відділення КНДІСЕ від 14.02.2004 року, відповідно до її додатку № 2 та зобов'язати відповідача ОСОБА_3. не чинити перешкод в користуванні проїзду від вул. Дзержинського до будинку АДРЕСА_2: не орати та не засівати частину земельної ділянки загального користування.

            Разом з тим, позивачка по справі ОСОБА_1. звернулася до суду про збільшення позовних вимог в частині визнання правочину недійсним по відношенню до відповідача по справі ОСОБА_3., де вказала, що Вінницьким районним судом розглядається справа за позовом ОСОБА_1. до Турбівської селищної ради, до ОСОБА_2. про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності  на землю, виданого 27.10.1997 року ОСОБА_2.; про відновлення проїзду; про усунення перешкод в користуванні проїздом; про визнання частково недійсним договору купівлі - продажу в частині земельної ділянки, укладеного 10.11.2003 року між ОСОБА_2. та ОСОБА_3.

            А 4 квітня 2008 року, в судовому засіданні їй (позивачці по справі) стало відомо, що відповідач ОСОБА_3. приватизував свою земельну ділянку по АДРЕСА_1, в тому числі і її проїзд до будинку АДРЕСА_2 в розмірі 0,03га. Про що йому було видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку.

                Позивачка вважає, що згаданий Державний акт суперечить вимогам ст.203 ЦК України та не відповідає Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і збереження Державних актів  на праві  власності  на землю...., затвердженої наказом Державного  комітету України  по  земельних ресурсах  від 15.04.1993 року.

            Тобто Державний   акт   також складено   без   погодження   меж   з   власниками   суміжних земельних ділянок, а фактично використані дані акта погодження між ОСОБА_2.12 червня 2007р.

            А тому також просить ухвалити рішення, яким визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серія ВН №163945 на ім'я ОСОБА_3 площею 0,0419га, в по АДРЕСА_1., зареєстрованого під АДРЕСА_1від  23 квітня 2004 року.

                В судовому засіданні позивачка по справі ОСОБА_1. та її адвокат - ОСОБА_4. свій позов підтримали в повному обсязі та просять повністю задовольнити їхні позовні вимоги.

                В судовому засіданні представник Турбівської селищної ради Дармограй В.П., а також відповідачі по справі ОСОБА_2., ОСОБА_3. та їхній адвокат ОСОБА_5. заперечують проти позовних вимог ОСОБА_1. та просять в її позові відмовити.

                Суд заслухавши пояснення сторін по справі, свідчення свідка, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_1. підлягає задоволенню з таких підстав:

                Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

                Судом встановлено, що сторони по справі, а саме ОСОБА_1. та ОСОБА_2., проживаючи в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. по сусідству і фактично користуються суміжними земельними ділянками та знаходяться в постійному землекористуванні.

                Ще при житті батька позивачки по справі - ОСОБА_6 , згідно наказу по Турбівському цукрокомбінату,   об'єднання «Вінницяцукропрому» за № 389, § 6 від 18 вересня 1981 року, було виділено 0,03 га землі з присадибної ділянки матері  - ОСОБА_7 для встановлення проїзду до будинкуАДРЕСА_2. І з того часу існувала дорога до будинку позивачки по справі.

                Про це свідчить складена план - схема ділянки ОСОБА_1. спеціалістом - землевпорядником Кухар Ю.В. та селищного голови Грибачова В.В. (а/с № 12-13).

                З 1997 року між сторонами по справі ОСОБА_1. та ОСОБА_2. виникли недобросусідські  відносини. Спочатку ОСОБА_2. почала не пускати ОСОБА_1. ходити по дорозі, а після того - її переорала.

                При видачі Державного акту на право приватної власності  на землю ОСОБА_2., яка розташована в АДРЕСА_1, згідно акту погодження меж земельної ділянки, який був складений 12.06.1997 року дійсно не був підписаний, як позивачкою по справі ОСОБА_1., так і іншими землекористувачами суміжних земельних ділянок (а/с № 165). Цим самим грубо порушені, як право самої позивачки по справі ОСОБА_1. так і вимогам ст. 377 ЦК України; ст. 120 ЗК України, а також вимогам «Інструкції про порядок: складання, видачі, реєстрації і збереження державних актів на право власності на землю, права користування землею, договорів на право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, затвердженої наказом Держкомітету України по земельних ресурсах від 15.04.1993 року, згідно яких відповідачка по справі - ОСОБА_2. має користуватися земельною ділянкою попереднього власника без встановленого проїзду, яким  на законних підставах користувалася ОСОБА_1. з 1981 року.

                Укладений договір купівлі - продажу жилого будинку з господарськими будівлями  за АДРЕСА_1(75) та земельної ділянки, розміром 0,19 га, яка передана для будівництва та обслуговування житлового будинку та належить продавцеві на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ВН 02680, виданого Турбівською селищною радою 21.10.1997 року на підставі рішення 7 сесії 22 скликання Турбівської селищної ради від 26.01.1996 р. та зареєстровано в книзі державних актів на право приватної власності на землю за № 250 між  подавцем - відповідачкою по справі ОСОБА_2. та покупцем ОСОБА_3., який купив належні продавцеві на праві приватної власності на цілий жилий будинок з господарськими будівлями за АДРЕСА_1(75) та земельної ділянки, розташованих по АДРЕСА_2, Він. обл., який посвідчений 10 липня 2003 року - дійсно не відповідає вимогам ст. 203 та ст. 656 ЦК України - саме в частині продажу земельної ділянки, частина якої (проїзд) не належала продавцю - відповідачці по справі ОСОБА_2.

                Тому у відповідності до вимог ст. 215 ЦК України - підставою до визнання правочину недійсним є недодержання, в момент його вчинення, вимог, передбачених ч. І, ІІІ, V, VI ст. 203 ЦК України.

                В ході судового засідання також було встановлено, що відповідач по справі ОСОБА_3. також приватизував земельну ділянку по АДРЕСА_1 в тому числі і проїзд до будинкуАДРЕСА_2, в розмірі 0,03 га... Про що йому також було виданий Державний акт на право приватної власності на землю (серія ВН № 163944), виданого Турбівською селищною радою 23 квітня 2004 року, згідно договору купівлі - продажу від 10.07.2003 року за № 1410 та посвідченого Липовецькою державною нотаріальною конторою .

                Згаданий державний акт на право приватної власності на земельну ділянку також виданий в супереч вимогам ст. 203 ЦК України, а також не відповідає вимогам  «Інструкції по порядок складення, видачі реєстрації і збереження Державних актів на право власності на землю...., затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.04.19993 року, тобто Державний акт також складено без погодження меж земельних ділянок і фактично використанні дані акту погодження меж при видачі Державного акту ОСОБА_2.

                Встановленим юридичним фактом відповідають, які виникли в ході: « Прикінцевих та перехідних положень ЦК України; загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину; загальних положень про купівлю - продаж, а також «змістом добросусідства та захистом прав на землю (ст.ст. 203, 215, 377, 256 ЦК України; п. 4 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України; ст.ст. 106, 107, 152 ЗК України ).

                Разом з тим, даючи оцінку поведеній судової будівельно - технічної експертизи Вінницьким відділенням КНДІСЕ, згідно висновку за № 388 від 14.02.2004 року з метою облаштування проїжджої частини до будинкуАДРЕСА_2, суд повністю погоджується з предложеним варіантом експерта, у відповідності до її додатку № 2, так як у цьому місці фактично уже існував проїзд з вул. Дзержанського до будинкуАДРЕСА_2, в якому проживає позивачка по справі.

                А оскільки, в ході судового засідання судом було встановлено, що позивачка по справі ОСОБА_1. фактично ознайомилася з документацією про приватизацію земельної ділянки ОСОБА_2. по вул. Дзержинського АДРЕСА_1тільки в червні м-ці 2000 року, то при таких обставинах суд приходить до висновку, що позивачка ОСОБА_1. з поважних причин пропустила строк позовної давності.

                Тому, порушене її право підлягає судовому захисту .

                Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України; ст.ст. 203, 377, 256 ЦК України, п. 4 «Перехідних та прикінцевих положень» ЦК України; ст.ст. 106, 107, 152 ЗК України, суд, -

 

В И Р І Ш И В :

 

                Позовну заяву ОСОБА_1задовільнити.

            Визнати поважними причини пропуску строку для звернення до суду за захистом пропущеного права на землекористування ОСОБА_1.

            Визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю (серія ВН № 02680 від 27 жовтня 1997 року на ім'я ОСОБА_2 розташованої поАДРЕСА_1.

            Визнати частково недійсним договір купівлі - продажу від 10.11.2003 року в частині продажу земельної ділянки 0,19 га по АДРЕСА_1 , укладеного між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_3 .

            Визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку (серія ВН № 163944 на ім'я ОСОБА_3 , площею 0,0419 га по АДРЕСА_1, зареєстрований за АДРЕСА_1від 23.04.2004 року.

            Встановити порядок користування проїздом від вул. Дзержинського до буд.АДРЕСА_2, шириною 3,5 м., визначивши його згідно висновку Вінницького відділення Київського НДІСЕ від 14.02.2004 року, у відповідності до її додатку № 2, зобов'язавши відповідача ОСОБА_3. не чинити перешкод в користуванні проїздом від вул. Дзержинського до будинкуАДРЕСА_2, а саме: не орати та не засівати частину земельної ділянки загального користування.  

            Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку  до апеляційного суду Вінницької області  ч/з  суд 1-ї інстанції шляхом подачі  в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви  про апеляційне оскарження  і подання після цього протягом  20 днів апеляційної скарги  з подачею її копії  до апеляційної інстанції або в порядку  ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

 

 

 

Головуючий: