АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6449/13 Головуючий у 1 й інстанції - Ковальчук Т.А.

Справа №423/532/12 Доповідач - Лаченкова О.В.

Категорія 45

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Лаченкової О.В.,

суддів Варенко О.П., Григорченка Е.І.,

при секретарі Глубоченко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Магдалинівського районого суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бондарево" про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

встановила:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Бондарево" про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини, які мають значення для справи та порушено норми матеріального права.

Судом встановлено, що між сторонами 22 травня 2006 року було укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,074 га, вартістю 74454 грн. 45 коп., яка знаходиться на території Бузівської сільської ради Магдалинівського району. Земельна ділянка належить позивачеві на праві власності на підставі державного акту серії І-ДП № 025038 від 19 січня 2001р. /а. с. 10/. Строк дії договору десять років зі сплатою орендної плати за кожен календарний рік терміну дії Договору відповідно до розрахунків викладених в щорічному додатку до договору від 22 травня 2006р. /а. с. 9/.

Пунктом 2.2 Договору оренди передбачено, що розмір орендної плати визначається за домовленістю між сторонами, вказується в розрахунку (може коригуватися згідно індексації грошової оцінки землі та вимогам чинного законодавства) і не може бути меншим від розміру, встановленого чинним законодавством.

Відповідно до ст.. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за угодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ст.. 21 Закону).

Тобто, розмір та умови оплати, указані в договорі, не можуть суперечити чинному на час укладення договору законодавству.

Частиною 2 статті 23 Закону передбачено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Пунктом 1 Указу Президента № 92/2002 у редакції, чинній на момент укладення сторонами договору оренди земельної ділянки, визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема, шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 1,5 відсотка, визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступово збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Указом президента № 725/2008 внесено зміни до Указу Президента № 92/2002 та встановлено розмір орендної плати не менше 3 відсотків, визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки. Цей Указ набрав чинності з дня його опублікування. В його тексті відсутнє посилання на те, що його дія розповсюджується на договори, укладені до набрання ним чинності, а тому змінити розмір орендної плати можна лише за згодою сторін.

Враховуючи наведене, Указ Президента № 92/2002 у редакції зі змінами, внесеними Указом Президента № 725/2008, має рекомендаційний характер, він був прийнятий після укладення сторонами договору і є підставою для перегляду розміру орендної плати, установленої умовами договору, а не для автоматичної зміни умов договору оренди та підвищення розміру орендної плати до 3 відсотків.

Згідно ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною , якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір, або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимоги заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагались; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

За ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст..ст. 24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову ОСОБА_2 в задоволенні його позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Приведені в апеляційній скарзі доводи позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом.

Справа розглянута судом першої інстанції у відповідності з вимогами ч. 1 ст.11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог і на підставі доказів, що були надані суду сторонами.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б привести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, заявляючи позов, не посилався на невиконання відповідачем обов'язків орендаря, які передбачені ст. 25 Закону України «Про оренду землі», не ставив також і питання про зміну розміру орендної плати, а умови договору не зобов'язують орендаря збільшувати розмір орендної плати в односторонньому порядку; зміна умов договору можлива на вимогу однієї із сторін і за взаємною згодою.

Окрім того, договор оренди тривалий час виконувався и позивачем не оспорювався, отримувалась орендна плата.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що відповідачем порушувались умови договору в частині неповної сплати орендної плати і це підстава для розірвання договору оренди є неправомірними, оскільки відповідно до ч.1ст.141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати, а саме згідно ч.5 ст.17 Закону України «Про плату за землю» систематична несплата вважається несплата протягом півроку. В матеріалах справи відсутні докази систематичної несплати орендної плати позивачу, а є лише відомості отримання орендної плати в меншому розмір ніж в договорі ,яку позивач отримував щомісяця на протязі спірного періоду.

Доводи позивача в апеляційній скарзі на те, що у договорі оренди вказано кадастровий номер земельної ділянки, хоча в державному акті про право приватної власності на землю він відсутній, - не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не мають правового значення для вирішення спору щодо розірвання договору оренди.

Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвим для вирішення спірного питання та не спростовують висновки суду першої інстанції.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ч. 1 ст. 218, ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Магдалинівського районого суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: