ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді                    Кузьменка М.В.,

судді                                        Васищака І.М.,

судді                                        Палій В.М.,

розглянувши    касаційну скаргу Державного міського підприємства “Івано-

                       Франківськтеплокомуненерго”

на                    рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.07.2006р.

                        та постанову Львівського апеляційного господарського суду

                        від 21.09.2006р.

у справі          №19/61

за позовом     Державного міського підприємства “Івано-Франківськтеплокомуненерго”

до                      Івано-Франківського коледжу фізичного виховання

3-тя особа           Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради

про                        врегулювання розбіжностей при укладенні договору,

за участю представників:

від позивача: Білий З.Р. (довіреність від 03.01.06 №03-2/06),

від відповідача: не з’явився,

від 3-тьої особи: не з’явився,

ВСТАНОВИВ:

Державне міське підприємство “Івано-Франківськтеплокомуненерго” звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківського коледжу фізичного виховання і просило суд визнати, що договір №49 від 07.02.2006р. між ДМП “Івано-Франківськтеплокомуненерго” та Івано-Франківським коледжем фізичного виховання про постачання теплової енергії укладений у редакції, погодженій позивачем.

Відповідач, заперечуючи заявлений позов, посилається на те, що спірний договір необхідно доповнити пунктом 5.8 такого змісту: “Оплата за спожиту енергію мешканцями гуртожитку проводиться за тарифами, встановленими в м.Івано-Франківську для категорії “населення”. За енергію, використану на інших об’єктах, за тарифами, встановленими для категорії “інші споживачі”.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 12.05.2006р. (суддя Максимів Т.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2006р. (головуючий, суддя Дух Я.В., судді Зданкевич З.І., Краєвська М.В.), у задоволені позову відмовлено.

Вказані рішення та постанова мотивовані тим, що викладений у протоколі розбіжностей відповідачем спірний пункт 5.8 договору не суперечить чинному законодавству та відповідає вимогам, які регулюють цінову політику у сфері застосування тарифів на комунальні послуги, в тому числі і на послуги з постачання теплової енергії для громадян, що проживають у гуртожитках.

Одночасно судами встановлено, що договір №49 від 07.02.2006р.  не може бути укладений у редакції позивача, оскільки він, всупереч вимогам ст.26 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, не містить таких істотних умов договору, як вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг.

Окрім того, посилання позивача як на підставу своїх доводів на пункт 5 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №478 від 28.12.2004р., у редакції п.3 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №167 від 31.05.2005р., відповідно до якого позивачу надано право самостійно формувати тарифи на послуги теплопостачання та гарячого водопостачання, що надаються всім споживачам (крім населення) з врахуванням рівня рентабельності, встановленого до економічного обґрунтованих витрат на надання послуг у розмірі 50%, судами двох інстанцій відхилено, оскільки вказані рішення органу місцевого самоврядування не відповідають законодавству України, а тому не підлягають застосуванню судом.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права,  та ухвалити нове рішення про задоволення позову.  

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права  при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає  задоволенню з таких підстав.

Предметом даного спору є вимога позивача до відповідача укласти договір №49 від 07.02.2006р. про постачання теплової енергії у редакції, запропонованій позивачем.

В обґрунтування позову позивач посилається на пункт 5 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №478 від 28.12.2004р., у редакції пункту 3 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №167 від 31.05.2005р., відповідно до якого позивачу надано право самостійно формувати тарифи на послуги теплопостачання та гарячого водопостачання, що надаються всім споживачам (крім населення) з врахуванням рівня рентабельності, встановленого до економічного обґрунтованих витрат на надання послуг у розмірі 50%.

При укладанні  спірного договору сторонами не досягнуто згоди по одному пункту договору, який відповідач запропонував включити до умов договору, а саме пункту 5.8. у такій редакції:  “Оплата за спожиту енергію мешканцями гуртожитку проводиться за тарифами, встановленими в м.Івано-Франківську для категорії “населення”. За енергію, використану на інших об’єктах, за тарифами, встановленими для категорії “інші споживачі”. Ця пропозиція відповідача обґрунтована тим, що за спірним договором теплоенергію споживають мешканці гуртожитку (категорія “населення”, а також використовують навчально-спортивні і господарські об’єкти  (категорія “інші споживачі”). Відповідач запропонував позивачу застосувати для різних категорій споживачів різні тарифи, які встановлені у м.Івано-Франківську.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що викладений у протоколі розбіжностей спірний пункт 5.8. договору не суперечить законодавству та відповідає вимогам, які регулюють цінову політику у сфері застосування тарифів на комунальні послуги, в тому числі і на послуги з постачання теплової енергії для громадян, що проживають у гуртожитках.

Так, відповідно до пункту 38 розділу VI Примірного положення про гуртожитки громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вносять плату за користування жилою площею і за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду.

Таким чином, громадяни, що проживають в гуртожитках, прирівнюються до населення, що мешкає в багатоквартирних будинках. Відпуск теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання цих будинків забезпечується підприємствами комунальної теплоенергетики. Тому, відпуск теплової енергії юридичним особам, на балансі яких знаходяться гуртожитки, відбувається за ціною як для населення (громадянам, що проживають у гуртожитку), а на всі інші потреби –як для інших категорій споживачів.

Також підставно відхилені судами двох інстанцій доводи позивача про те, що названий вище пункт 5.8. договору суперечить пункту 5 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №478 від 28.12.2004р. у редакції пункту 3 рішення ради №167 від 31.05.2005р.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 28.12.2004р. №478 “Про впорядкування житлово-комунальних послуг” тимчасово на 2005 рік визначено виконавцем послуг в житловому фонді міської ради з теплопостачання та гарячого водопостачання ДМП “Івано-Франківськтеплокомуненерго”.

Пунктом 3 цього рішення встановлено, що з 01.01.2005р. виконавчим комітетом міської ради затверджуються тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, а згідно пункту 5 рішення, надано право ДМП “Івано-Франківськтеплокомуненерго” самостійно формувати тарифи на послуги теплопостачання та гарячого водопостачання, що надаються всім споживачам (крім населення), з урахуванням рівня рентабельності, встановленого до економічно обґрунтованих витрат на надання послуг, зокрема, іншим споживачам –50%.

Пунктом 3 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 31.05.2005р. №167 пункт 5 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №478 від 28.12.2004р. викладено у такій редакції: “Надати право ДМП “Івано-Франківськтеплокомуненерго” самостійно формувати тарифи на послуги теплопостачання та гарячого водопостачання, що надаються всім споживачам (крім населення) з врахуванням рівня рентабельності, встановленого до економічного обґрунтованих витрат на надання послуг у розмірі 50%.

Так, правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності визначені Законом України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”, відповідно до ст.1 якого, регуляторним актом є прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий   акт,   який   або   окремі  положення  якого спрямовані  на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних  відносин  між  регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання. Регуляторним органом є, зокрема, органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.12 названого Закону, регуляторні акти,  прийняті  органами  та  посадовими особами місцевого самоврядування,  офіційно  оприлюднюються  в  друкованих засобах   масової   інформації   відповідних  рад,  а  у  разі  їх відсутності - у місцевих друкованих  засобах  масової  інформації, визначених  цими  органами  та посадовими особами,  не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

В силу п.11 ст.59 Закону України “Про місцеве самоврядування”  акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення.

Згідно ст.57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути  доведені  до  відома  населення  у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до  відома  населення  у  порядку, встановленому законом, є нечинними.

Судами двох інстанцій встановлено, що рішення виконавчого комітету Івано-Франківської області оприлюднені не були, про що зазначено у листі Державної інспекції з контролю за цінами в Івано-Франківській області №8/371-в від 10.04.2006р. (а.с.30).

Судами також встановлено, що в порушення вимог ст.ст.9, 13, 35 Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради не погоджував проекти своїх рішень з відповідними територіальними органами спеціально уповноваженого органу та не оприлюднював їх.

Відповідно до ст.36 названого Закону, регуляторний акт не може бути  прийнятий  або  схвалений уповноваженим  на  це  органом  чи  посадовою   особою   місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів двох інстанцій про те, що рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, на які посилається позивач в обґрунтування свого позову, не підлягає застосуванню в   силу  ч.2 ст.4 ГПК України, якою передбачено, що господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами двох інстанцій на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для зміни або скасування  оскаржуваних рішення та постанови немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державного міського підприємства “Івано-Фрнаківськтеплокомуненерго” залишити без задоволення, а  постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2006р. у справі №19/61  - без змін.

Головуючий, суддя                                                            М.В.Кузьменко

Суддя                                                                                І.М.Васищак

          Суддя                                                                                В.М.Палій