ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2006 р. | № 27-1/310-06-8303 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
судді Васищака І.М.,
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Приватної судноплавної компанії “Вікторія-Д”
на ухвалу господарського суду Одеської області від 21.08.2006р. та постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 03.10.2006р.
у справі №1/310-06-8303
за позовом Приватної судноплавної компанії “Вікторія”
до Приватної судноплавної компанії “Вікторія - Д”
про відшкодування збитків у розмірі 559 200,0 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: Акименко В.М. (копія довіреності у справі),
від відповідача: не з’явився,
ВСТАНОВИВ:
Приватна судноплавна компанія “Вікторія” звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до Приватної судноплавної компанії “Вікторія-Д” і просить суд стягнути з останньої 559 200,0 грн. збитків.
Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок відмови відповідача вивезти належне йому майно, що знаходиться на території, яку орендує позивач, останній несе збитки зі збереження цього майна. Нарахований позивачем розмір оплати за зберігання вказаного майна за період з 12.05.2005р. по 21.08.2006р. складає 559 200,0 грн.
Одночасно позивач заявив клопотання про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача у розмірі 70 000,0 грн., а також на майно, що належить відповідачу, вартістю 489 200,0 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.08.2006р. (суддя Л.Л.Гарник) накладено арешт на грошові кошти відповідача у розмірі 70 000,0 грн. та на майно, яке належить відповідачу вартістю 489 200,0 грн.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.10.2006р. (головуючий, суддя Бєляновський В.В., судді Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.) ухвала суду першої інстанції скасована в частині накладання арешту на грошові кошти відповідача в розмірі 70 000,0 грн. В іншій частині ухвалу залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що господарським судом не враховано, що відповідно до ч.1 ст.67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладання арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачу. За змістом зазначеної норми накладання арешту на майно і грошові кошти може мати місце лише альтернативно, тому одночасне накладення господарським судом арешту на майно і грошові кошти, які належать відповідачу, є неправильним.
Одночасно суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав вважати, що в разі відчуження спірного майна іншим особам, в тому числі фізичним, виконання рішення господарського суду між сторонами про стягнення боргу, що виник у зв’язку з не оплатою зберігання даного майна, у випадку задоволення позову буде утруднено або ж взагалі неможливим, що призведе до порушення майнових прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати, як таку, що ухвалена з порушенням норм процесуального права, а саме ст.ст.33, 66, 67, 105 ГПК України.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. При цьому, за змістом вказаної норми, забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Інших підстав для застосування названих заходів закон не передбачає.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю тощо на момент виконання рішення.
Перелік заходів до забезпечення позову визначений ст.67 ГПК України. Зокрема, до заходів забезпечення позову, що застосовуються господарськими судами, відносяться накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.
Звертаючись до суду з даним позовом Приватна судноплавна компанія “Вікторія”, просила суд захистити її порушене суб’єктивне матеріальне право шляхом стягнення з Приватної судноплавної компанії “Вікторія-Д” грошових коштів, а не з позовом про витребування певного майна. Отже, виконання рішення щодо задоволення заявлених вимог, яке може бути ухвалено у даній справі, в частині стягнення грошових коштів не повинно забезпечуватись накладенням арешту на майно відповідача, за виключенням грошових коштів, оскільки предметом позову, що забезпечується, є спірна матеріально-правова вимога позивача до відповідача щодо оплати за зберігання майна, а саме із сплати грошових коштів.
Окрім того, за вимогами ст.66 ГПК України, обґрунтування необхідністю забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов’язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять: факти про наявність у боржника-відповідача майна (зокрема, грошових сум); ймовірність припущення, що майно (зокрема, грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент виконання рішення.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за зальними правилами відповідно до ст.33 ГПК України.
Між тим, всупереч положенням ст.66 ГПК України, заява позивача про забезпечення позову нічим не обґрунтована.
Під час вирішення питання про можливість застосування заходів до забезпечення позову та перегляді прийнятої ухвали в апеляційному порядку позивачем не надано доказів, які б свідчили про необхідність вжиття таких заходів.
В силу ст.36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, позивач не навів обставин для вжиття таких заходів, не підтвердив їх письмовими та належними доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди двох інстанцій неправильно застосували приписи ст.ст.66, 67 ГПК України, оскільки застосування визначених ст.67 ГПК України заходів, можливо лише у разі, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може у подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, що у даному випадку судами двох інстанцій не досліджувалося.
Враховуючи викладене, оскаржувані ухвала та постанова не відповідають нормам процесуального права, не ґрунтуються на матеріалах справи, а тому підлягають скасуванню.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Приватної судноплавної компанії “Вікторія-Д” задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Одеської області від 21.08.2006р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.10.2006р. у справі №1/310-06-8303 скасувати.
3. Заяву Приватної судноплавної компанії “Вікторія” про забезпечення позову залишити без задоволення.
4. Справу направити до господарського суду Одеської області.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій