ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

Вищий господарський суд України  у складі колегії суддів:

ВСТАНОВИВ:

 Касаційна скарга Селянського (фермерського) господарства “8 березня” на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2006 р. у справі №11/167  подана до Вищого господарського суду України  з порушенням вимог розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з  частиною 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України до скарги, зокрема, додаються докази сплати державного мита. Поряд з цим статтею 46 названого Кодексу визначено, що державне мито сплачується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі встановленому Законодавством.

З вимогами наведеної норми статті 46 цього Кодексу кореспондуються приписи пункту 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої Наказом  Головної державної податкової інспекції України №15 від 22.04.1993 р. та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 19.05. 1993р. за №50, відповідно до яких при перерахуванні мита з рахунку платника до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія додається останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту “Зараховано в доход бюджету ______ грн.(дата). Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Додане до касаційної скарги платіжне доручення від 17.10.2006 року №1306  не містить відповідного напису, тобто скаржником не дотримані вимоги вищенаведеного законодавства стосовно порядку сплати державного мита, що  справляється  при зверненні до касаційної інстанції, тому  вказані доручення не приймається судовою колегією як належні докази сплати державного мита.

Вказана обставина є підставою для повернення поданої касаційної скарги відповідно до пункту 4 частини першої  статті 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд із наведеним касаційна інстанція зауважує на тому, що відповідно до приписів частини 3 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4, 6 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу у загальному порядку з  урахуванням вимог статтей 53, 110 зазначеного Господарського процесуального кодексу України.

Тобто, повторно звертаючись до касаційної інстанції після виправлення недоліків зазначених у даній ухвалі та дотримавшись при цьому всіх приписів статті 111 Господарського процесуального кодексу України щодо форми і змісту скарги, скаржник повинен подати клопотання про відновлення пропущеного строку, встановленого для подання касаційного скарги, із зазначенням причин пропуску цього строку.

Керуючись статтями 86, 111, пунктом 4  частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України          

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства “8 березня” на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2006 р. у справі №11/167 повернути скаржнику без розгляду.