ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
06 грудня 2006 р. |
№ 11/479/05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого судді |
Кравчука Г.А., |
|
суддів : |
Данилової Т.Б., Шаргала В.І. |
|
за участю представників сторін: |
|
позивача |
не з'явився |
|
відповідачів: І-го |
ОСОБА_1 |
|
ІІ -го |
не з'явився |
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
|
касаційну скаргу |
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 |
|
на постанову |
Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2006 р. |
|
у справі |
№11/479/05 господарського суду Миколаївської області |
|
за позовом |
Приватного малого підприємства “Навігатор” |
|
до |
1. Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_12. Миколаївської міської ради |
|
про |
визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та стягнення 3 523 грн. шкоди. |
|
|
|
В С Т А Н О В И В:
Приватне мале підприємство (надалі ПМП) “Навігатор” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи (надалі СПД) ОСОБА_1та Миколаївської міської ради про визнання недійсним укладеного відповідачами 08.08.2005 року договору купівлі-продажу земельної ділянки та стягнення 3 523 грн. шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що до складу проданої за оспорюваним договором земельної ділянки увійшла земельна ділянка, на якій розміщене належне позивачеві нерухоме майно. Миколаївська міськрада всупереч вимогам земельного законодавства не провела вилучення земельної ділянки у інших Доповідач: Шаргало В.І.
землекористувачів і на момент укладення договору купівлі-продажу ПМП “Навігатор” не був позбавлений права користуватися земельною ділянкою, необхідною для обслуговування та реконструкції належної йому будівлі. В результаті проведених відповідачем СПД ОСОБА_1 дій майну позивача завдана шкода, вартість пошкодженого майна складає 3 523 грн.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 14.07.2006 року (суддя Василяка К.Л.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2006 року (судді: Колоколов С.І., Разюк Г.П., Петров М.С.), позов задоволений частково, договір купівлі-продажу земельної ділянки укладений 08.08.2005 року між Миколаївською міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_1, посвідчений нотаріусом та зареєстрований у книзі реєстру договорів купівлі-продажу міськради НОМЕР_1, визнаний недійсним. В решті позовних вимог відмовлено з огляду на їх недоведеність. З відповідачів стягнуто судові витрати.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, СПД ОСОБА_1 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення. Вимоги касаційної скарги мотивовані посиланням на недотримання судами попередніх інстанцій норм ст.ст. 203, 215 п.4 ст. 346 Цивільного кодексу України, зазначає про те, що суди залишили поза увагою ту обставину, що на придбаній нею земельній ділянці відсутні належні позивачу об'єкти нерухомості. В частині відмови в задоволенні позовних вимог прийняті у справі судові акти не оскаржуються.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення СПД ОСОБА_1, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.11.2003 року приватна особа ОСОБА_1 придбала за договором купівлі-продажу у приватної особи ОСОБА_2 нерухоме майно -АДРЕСА_1 у м. Миколаєві. Вказане приміщення на підставі клопотання ОСОБА_1 рішенням Миколаївської міськради №НОМЕР_2, дозволено перевести в нежитлове з метою переобладнання під магазин та відповідно виданий дозвіл №НОМЕР_3 на проведення реконструкції названого об'єкта нерухомості. При цьому на підставі рішення Миколаївської міськради №НОМЕР_4 громадянці ОСОБА_1 надана в оренду земельна ділянка площею 153 м. кв., що знаходиться за названою адресою. В подальшому договір оренди земельної ділянки був розірваний і на підставі рішення Миколаївської міськради№НОМЕР_5 між громадянкою ОСОБА_1 та міськрадою 08.08.2005 року укладений договір купівлі-продажу названої земельної ділянки. Проте, до придбаного громадянкою ОСОБА_1 приміщення примикає належне ПМП “Навігатор” приміщення площею 12,7 кв. м., придбане останнім на підставі договору купівлі-продажу комунального майна від 26.03.1998 року, право власності на яке зареєстроване у встановленому законом порядку. Крім того, на проданій згідно зі спірним договором земельній ділянці розміщений і інший належний позивачеві об'єкт нерухомості -дерев'яний сарай площею 20,7 кв. м., право власності на який також оформлено належним чином. Позивач обліковується в податковій інспекції як платник земельного податку.
За правилами статті 30 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року №561-ХІІ, що діяв на момент придбання позивачем належних йому об'єктів нерухомості, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди.
Відповідно до пункту 5 статті 116 чинного Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Статтею 143 цього Кодексу встановлено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:
а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів;
в) конфіскації земельної ділянки;
г) викупу (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;
ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;
д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами статті 203 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Недодержання сторонами цієї вимоги в момент вчинення правочину, за правилами статті 215 цього Кодексу , є підставою недійсності такого правочину.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що вилучення земельних ділянок, що знаходилися у користуванні позивача у визначеному законом порядку не проводилося. Крім того, не подано жодних доказів, які б свідчили про припинення права ПМП “Навігатор” користуватися земельною ділянкою за вказаною адресою, факт часткового зруйнування належних позивачеві приміщень, встановлений призначеною судом експертизою, не є підставою для припинення цього права.
Наведене спростовує доводи, викладені в касаційній скарзі.
З урахуванням наведених норм законодавства та встановлених обставин справи, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про задоволення позову в частині визнання недійсним спірного договору. В іншій частині судові рішення не оспорювались.
У зв'язку з вищезазначеним колегія суддів вважає, що під час розгляду справи господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих у справі рішень.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2006р. у справі №11/479/05 залишити без зміни.
|
Головуючий суддя |
|
Кравчук Г.А. |
|
Суддя |
|
Данилова Т.Б. |
|
Суддя |
|
Шаргало В.І. |