ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2006 р. | № 7/250 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого судді | Овечкіна В.Е., |
суддів | Чернова Є.В., |
Цвігун В.Л., |
розглянув касаційну скаргу |
Державної адміністрації залізничного транспорту України “Укрзалізниця” |
на постанову | від 07.09.06 Луганського апеляційного господарського суду |
у справі | № 7/250 господарського суду Луганської області |
за позовом | Державно ї адміністрації залізничного транспорту України “Укрзалізниця” |
до | ВАТ “Холдінгова компанія “Луганськтепловоз” |
про | стягнення5870,86 грн. |
За участю представників сторін:
від позивача: Будова Н.М., довір. у справі
від відповідача: не з’явилися
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Луганської області від 10.07.06 (суддя Т.Л.Калашник), залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 07.09.06 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено порушення умов Договору відповідачем.
Державна адміністрація залізничного транспорту України “Укрзалізниця” в поданій касаційній скарзі просить скасувати прийняті судові рішення, посилаючись на те, що судами порушено норми матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що Договором передбачена гарантія 24 місяця без вимог до гарантійного наробітку. Виконавець повинен за свій рахунок усунути дефекти, виявлені в продукції в гарантійний термін експлуатації, якщо не доведе, що дефекти виникли в результаті порушення покупцем правил експлуатації продукції. В рішенні зазначено, що залізницею пропущено строк позовної давності про стягнення штрафу, проте, на думку скаржника, оскільки високовольтні ізолятори вийшли з ладу 17.04.05 та 24.05.05, а позов подано 23.05.06, то строк позовної давності не пропущено. Також скаржник вважає, що відповідач повинен відшкодувати збитки та штраф у розмірі 20 %.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Суди попередніх інстанцій встановили наступне.
Між позивачем та відповідачем був укладений договір №804/02-43-469/02 від 02.09.02 та додаткові угоди до нього на виготовлення електропоїздів змінного струму ЕПЛ-9Т у тому числі електропоїзд №005.
Згідно акту від 03.07.03 передачі-приймання, електропоїзд змінного струму ЕПЛ-9Т-005 був переданий моторвагонному депо Фастів Південно-Західної державної залізниці , а 19.07.03 був введений в експлуатацію згідно акту від 19.07.03.
Пунктом 5.1 договору №804/0-43-469/02 від 02.09.02 (додаткова угода №2 від 18.07.03, а.с.16) передбачено гарантійний термін експлуатації на електропоїзд 24 місяця з дня введення в експлуатацію.
Відповідно до п.3.1 договору (додаткова угода №2 від 18.07.03, а.с.16) якість електропоїздів змінного струму повинна відповідати ТУ У 35.2-05763797-027-2002 на електропоїзди змінного струму ЕПЛ-9Т”.
Актом-рекламацією №65 від 28.05.05, складеному позивачем в односторонньому порядку, встановлено, що 17.04.05 та 24.05.05 вийшли з ладу ізолятори на вагоні №4 електропоїзда №005, пробіг після заводського виготовлення складає 400 тис. км.
На думку позивача ця рекламація є доказом постановки відповідачем неякісної продукції, а тому позивач вважає за можливе вимагати відшкодування витрат на ремонт та сплати штрафу в розмірі 20 %.
Якість електропоїздів змінного струму повинна відповідати ТУ У 35.2-05763797-027-2002 на електропоїзди змінного струму ЕПЛ-9Т (п. 3.1. Договору). Порядок і терміни приймання електропоїздів змінного струму Замовником по якості визначається інструкціями П6, П7, "Положенням про постачання продукції виробничо-технічного призначення" від 25.07.1988 року та умовами цього Договору (п. 3.7. Договору).
Відповідно п.7.2 ТУ У 35.2-05763797-027-2002 гарантійний термін експлуатації у цілому на електропоїзд та його вузли 24 місяця з дня введення в експлуатацію, але не більше 2,5 років з дня відвантаження з підприємства-виробника при гарантійному наробітку не більше 150 тис. км.
Колегія суддів погоджується з передніми судовими інстанціями про те, що гарантійний термін обмежується не лише строком експлуатації, а й пробігом (наробіток), який встановлено у 150 тис. км. Окрім цього в п. 7.6 ТУ зазначено, що гарантія підприємства-виробника вважаться закінченою до строку при перевищенні будь-якої гарантованої величини - терміну або напрацювання, а також у випадку порушення споживачем п.7.1 цих ТУ. Оскільки пробіг було значно перевищено, гарантія закінчилася и тому вимога позивача до відповідача усунути дефекти або оплатити Замовнику витрати по усуненню дефектів та сплати штрафу є необґрунтованими.
Окрім цього, судовими інстанціями було встановлено, що акт-рекламація №65 від 28.05.05 не може бути доказом поставки продукції неналежної якості та вини відповідача, оскільки він не відповідає вимогам п.п.23,29 Інструкції П-7.
Доводи скаржника про те, що строк позовної давності не пропущено касаційною інстанцією до уваги не приймаються, оскільки судом встановлено, що немає підстав для задоволення позовних вимог, оскільки вина позивача не доведена. Окрім цього клопотань про застосування строку позовної давності відповідно до п.3 ст. 267 ЦК України до суду не надходило.
Решта доводів касаційної скарги зводяться до посилання на обставини справи та необхідності вирішення касаційною інстанцією питань про надання переваги доказів скаржника над іншими, тобто здійснення відмінної від місцевого та апеляційного суду оцінки доказів, що суперечить вимогам ст.1117 ГПК України, тому до уваги не приймаються.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України “Укрзалізниця” залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 10.07.06 та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 07.09.06 у справі № 7/250 господарського суду Луганської області –без змін.
Головуючий, суддя В. Овечкін
Судді: Є. Чернов
В. Цвігун