ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

05 грудня 2006 р.

№ 33/30-05-1202

Вищий господарський  суд  України у складі колегії суддів :

головуючого судді

Овечкіна В.Е.,

суддів

Чернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційну скаргу

Одеської міської ради

на постанову

від 17.05.06 Одеського апеляційного господарського суду області

у справі

№ 33/30-05-1202 господарського суду Одеської області

за позовом

ТОВ “Жилкомунсервіс”

до	1.Таїровської селищної ради Овідіопольського району 2.Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області 3.Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради 4.ПП “К.Н.М.”

про	усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та встановлення земельного сервітуту

У справі взяли участь представники сторін:

від позивача: Костенко В.А., довір. у справі

від відповідачів: не з’явилися

від  Одеської міської ради: Кіхтенко О.С., довір. у справі

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.04.2005 позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та встановлення земельного сервітуту задоволені. Рішення мотивоване наявністю протиправної поведінки приватного підприємства “К.Н.М”  (суддя Д. Мазур).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2005 рішення місцевого суду залишено без змін з тих же підстав (колегія суддів: А. Жукова, Т. Величко, Л. Бойко).

Доповідач: суддя  Цвігун В.Л.

Одеська міська рада, що не була стороною в даній справі, в поданій касаційній скарзі просить скасувати прийняті у справі судові акти і справу направити на новий розгляд з тих підстав, що судові рішення, про існування яких їй стало відомо 05.06.2005, зачіпають її права та інтереси. Зокрема, відповідно до постанови Верховної Ради України “Про зміну меж міста Одеси, Одеської області” від 07.02.2002 № 3046-ІІІ земельна ділянка, розташована по вул. Вільямса, 80 у м. Одеса, знаходиться у межах міста Одеси, тобто Одеська міська рада є власником зазначеної ділянки. Приватне підприємство “К.Н.М” з Одеською міською радою договорів оренди спірної земельної ділянки не укладало, викуп земельної ділянки не здійснювало, а є лише орендарем будівель та споруд нежитлового фонду ЖЕО Київського району м. Одеса, що розташовані за адресою вул. А.В. Вільямса, 80 у   м. Одеса.

Судами не дотримано вимог ст. 100 Земельного кодексу України. Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду. Суди встановили сервітут в порушення порядку, передбаченого ст. 402 ЦК України, не з власником земельної ділянки, тобто Одеською міською радою, а з орендарем об’єктів нерухомості. Оскаржувані судові рішення прийняті з  порушенням процесуальних норм. ПП “К.Н.М” не може бути відповідачем по цій справі. Незважаючи на те, що Представництвом по управлінню комунальної власності Одеської  міської ради заявлялись клопотання про необхідність залучення Одеської міської ради в якості належного відповідача, про що зазначено у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі, міськрада у справу залучена не була (а..с. 63, 64, 90, 204).

Касаційна інстанція зазначає, що в судових актах не вказано та не досліджено кому та на підставі яких правовстановлюючих документів належить земельна ділянка, на якій ПП “К.Н.М” складує будівельні матеріали, ставить техніку та інше, а також земля, на якій позивач просить встановити безстроковий земельний сервітут (п.2 позовних вимог).

Крім цього, постановою Верховної Ради України “Про зміну меж міста Одеси, Одеської області” № 3064-ІІІ від 7.02.2002 змінені межі міста Одеси і за рахунок приєднання 1078 гектарів Таіровської селищної ради. Суди повинні були з’ясувати чи входить до них вул. Академіка Вільямса.

У зв’язку з викладеним є підстави вважати, що прийняті у справі судові рішення зачіпають законні права та інтереси Одеської міської ради, яка не була залучена до розгляду даної справи. Відповідно  ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування судових актів, якщо вони стосуються прав і обов’язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

Таким чином, прийняті у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд.

При повторному розгляді необхідно залучити до розгляду справи Одеську міську раду в якості третьої особи без самостійних вимог на боці відповідача та вирішити питання чи є він належним відповідачем або ні.

Скориставшись правами, наданими ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд зобов’язаний витребувати у відповідних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів відомості державного земельного кадастру відносно земельних ділянок, що вказані позивачем в позовних вимогах (ст. 193, 202, 204 ЗК України). Для з’ясування питання хто є володільцем або землекористувачем спірних земельних ділянок господарський суд  зобов’язаний керуватися вимогами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 1115 –11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

                                        ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеської міської ради задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду Одеської області від 17.05.2005 та рішення господарського суду Одеської області від 05.04.2005 у справі № 33/30-05-1202 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області

Головуючий                                                                           В. Овечкін

Судді:                                                                                      Є.Чернов          

                                                                                                В.Цвігун