ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2006 р. | № 45/523-05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П.- головуючого, Владимиренко С. В., Кота О. В., за участю представників: позивача –Янишена В.П. дов. від 24.10.2006 року та відповідача –Борисенка Г. Б. дов. від 24.10.2006 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ТОВ “СЕМАГРО” на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 4 квітня 2006 року у справі господарського суду Харківської області за позовом ТОВ “СЕМАГРО” до ТОВ “Центр правових досліджень” про стягнення боргу,
У С Т А Н О В И В:
ТОВ “СЕМАГРО” звернулось до суду з позовом до ТОВ “Центр правових досліджень” про стягнення 9666 грн., одержаних відповідачем за договором про надання юридичних послуг № 1-Ю від 28 травня 2003 року.
Стягувана сума є передоплатою за надання юридичних послуг.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач не виконав взятих на себе за договором зобов’язань.
Рішенням господарського суду Харківської області від 28 листопада 2005 року позов задоволено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 4 квітня 2006 року апеляційну скаргу ТОВ “Центр правових досліджень” задоволено.
Рішення господарського суду Харківської області від 28 листопада 2005 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 4 квітня 2006 року та залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 28 листопада 2005 року.
ТОВ “СЕМАГРО” вважає, що апеляційним судом порушено положення ст. ст. 22, 35, 97 ГПК України, ст. 391 ЦК України.
Заявник стверджує, що висновки апеляційного господарського суду суперечать матеріалам справи.
Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст. 162 ЦК УРСР одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.
Судом встановлено, що 28 травня 2003 року між ТОВ “СЕМАГРО” та ТОВ “Центр правових досліджень” було укладено договір №1-Ю про надання юридичних послуг.
Відповідач зобов’язувався представляти інтереси позивача та захищати їх в господарському суді, державних органах, установах, організаціях та підприємствах всіх форм власності та виконувати для позивача згідно довіреностей-доручень всі необхідні дії для захисту його інтересів.
Пункт 4.1 договору передбачав два етапи здійснення розрахунків, які складались з виплати передоплати в розмірі, зазначеному в довіреності-дорученні, та виплати відповідачу гонорару за виконання робіт в розмірі 10% від суми стягнення згідно довіреності-доручення, в який входить вже здійснена передоплата.
Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до довіреності-доручення від 28 травня 2003 року(Додаток № 1 до договору) сума передоплати становила 9666 грн. і спрямовувалась на матеріально-технічне забезпечення процесу стягнення та була визнана сторонами такою, що поверненню не підлягає.
Платіжним дорученням № 128 від 9 липня 2003 року ТОВ “СЕМАГРО” перерахувало на поточний рахунок відповідача 9666 грн. передоплати за юридичні послуги згідно довіреності-доручення від 28 травня 2003 року.
Термін дії договору був визначений до 31 грудня 2003 року.
Позивачем 1 листопада 2003 року було направлено відповідачу повідомлення про відміну довіреності-доручення від 28 травня 2003 року та припинення чинності договору з 1 грудня 2003 року.
Дана обставина фактично свідчить про односторонню відмову позивача від виконання зобов’язань за договором.
Судом також встановлено, що відповідачем відповідно до умов договору №1-Ю від 28 травня 2003 року проводилась робота по стягненню заборгованості з ТОВ “8 Березня” на користь ТОВ “Семагро”, що свідчить про виконання останнім своїх зобов’язань за договором до моменту відмови позивача від договору.
Викладене встановлено судами та свідчить про те, що відповідач виконував взяті на себе зобов’язання за договором відповідно до вимог ст.161 ЦК УРСР.
Враховуючи наведене, суд правильно застосував норми права і прийшов до обгрунтованого висновку про відсутність підстав для повернення передоплати.
Відтак, підстави для задоволення касаційної скарги ТОВ “Семагро” відсутні, а постанова Харківського апеляційного господарського суду від 4 квітня 2006 року підставна та зміні не підлягає.
Керуючись ст. ст. 106, 1115, 1117 - 1119, 11111 ГПК України, Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 4 квітня 2006 року –без зміни.
Головуючий Т. Козир
Судді С. Владимиренко
О. Кот