Справа № 22ц-1491/07

Головуючий у 1-й інстанції МАРЧУК О.П.

Доповідач КОНДОР Р.Ю.

УХВАЛА

Іменем України

10 жовтня 2007 року    м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі

головуючого     судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів     КОЖУХ О.А.,  ФАЗИКОШ  Г.В.

при секретарі    БАЙЗАТ С.Ю.

за участю представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 липня 2007 р. про закриття провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3,  третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача КП „Ужгородське міське бюро технічної інвентаризації",  про поділ спільного майна,  -

встановив:

ОСОБА_2,  діючи в інтересах ОСОБА_1,  оскаржив ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 27.07.2007 p.,  якою було відмовлено в задоволені клопотання про зупинення провадження в справі та на підставі ст. 205 ч. 1 п. 2 ЦПК України це провадження було закрито. На думку апелянта,  для зупинення провадження були підстави,  оскільки була подана заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 19.02.2004 p.,  а відмова у такому перегляді оскаржена. Крім того,  у даній справі не йдеться про спір між тими ж сторонами та з тих самих підстав,  що й у справі,  в якій постановлене рішення від 19.02.2004 р. Просить ухвалу суду від 27.07.2007 р. скасувати як незаконну.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 апеляцію підтримав. Інші учасники справи про судове засідання повідомлялися,  однак,  до суду не з'явилися,  представники відповідачки та третьої особи про причини неявки не повідомили. Повістка,  надіслана відповідачці,  повернулася з відміткою про вибуття її з даного місця проживання. Апеляційний суд відповідно до ст. 305 ч. 2,  з урахуванням ст. 77 ЦПК України та за згодою представника апелянта визнав за можливе розглянути апеляцію у відсутність таких учасників справи.

Заслухавши доповідь судді,  обговоривши доводи сторони,  перевіривши матеріали справи,  суд приходить до наступного.

Як убачається з позовної заяви ОСОБА_1,  він просив суд визнати за ним право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_1,  а

2

також стягнути на його користь з відповідачки грошову компенсацію в сумі 4500, 00 грн. за половину іншого (рухомого) майна (а.с. 11-12). В той же час,  суд першої інстанції послався на рішення Ужгородського міського суду від 19.02.2004 p.,  де зазначено,  що ОСОБА_1 3вертався з позовом,  яким просив поділити спіль­не майно подружжя шляхом стягнення з ОСОБА_3 належної йому частки цього майна,  оціненого у 99750, 00 грн.,  грошима (а.с. 25-28). Цим рішенням ОСОБА_1 у позові було відмовлено,  а за зустрічним позовом ОСОБА_3 було визнано за нею право власності на 55/100 спірної квартири і за ОСОБА_4 - на 45/100 кварти­ри.

Суд першої інстанції не звернув уваги на ці обставини та належно їх,  з огляду на доводи позивача про інший предмет спору,  інший склад спірного майна та про спір фактично між іншими сторонами (а.с. 30),  не перевірив.

Суд припустився й інших порушень процесуального права.

За змістом норм ст.ст. 10,  11,  59,  60,  131,  168,  177,  179,  185,  212,  213,  п. 21 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України,  ухвала суду має ґрунтуватися лише на тих на доказах,  що належно подані сторонами,  мають значення для спра­ви,  приєднані до неї з відповідною фіксацією в протоколі судового засідання та у встановленому порядку досліджені судом. Однак,  подання копії рішення суду від 19.02.2004 p.,  як і жодного іншого письмового доказу чи документа (за винятком приєднаних до позовної заяви) у протоколах судового засідання не зафіксоване,  дослідження доказів - не відображене.

В судовому засіданні 27.07.2007 р. наслідки закриття провадження справі,  як це передбачено ст.ст. 10,  160,  206 ЦПК України,  головуючим не роз'яснювалися,  не роз'яснено їх і в ухвалі суду.

Таким чином,  суд прийшов до своїх висновків з порушенням вимог цивільного процесуального закону,  а ухвалу суду не можна визнати належно обґрунтованою,  вмотивованою та законною. Порушення судом порядку,  встановленого для вирішення даного питання,  відповідно до ст. 312 п.3 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду з передачею питання на новий розгляд до суду першої ін станції.

З урахуванням вищенаведеного,  апеляцію слід задовольнити,  ухвалу суду першої інстанції - скасувати,  питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 307,  ст. 312 п.3,  ст.ст. 314,  315 ЦПК України,  апеляційний суд-

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити,  ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 липня 2007 р. у даній справі - скасувати,  питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двох місяців з цього дня може бути оскаржена безпосередньо до Вер­ховного Суду України.