Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

 Іменем   України

20 грудня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі: головуючого - судді Матюшенка І.В. суддів: Малахової Н.М. ,  Жизневської А.В. при секретарі судового засідання Лаговській О.О.

з участю: апелянта ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.  Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду від 15 жовтня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди,

встановила:

У квітні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь 7646 грн. 96 коп. майнової шкоди,  3000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 472 грн. 31 коп. судових витрат. На обґрунтування позову зазначав,  що 26 листопада 2006 року біля 11 години в м.  Коростишеві Житомирської області із-за порушення відповідачем Правил дорожнього руху сталася дорожньо-транспортна пригода,  внаслідок якої належний йому автомобіль ВАЗ-21065 отримав механічні ушкодження. За висновком спеціаліста вартість завданого матеріального збитку становить 7646 грн. 96 коп. Крім того,  пошкодженням особистого майна йому завдана моральна шкода.

У процесі розгляду справи в якості співвідповідача притягнуто ОСОБА_2 (а.с. 73).

Рішенням Коростишівського районного суду від 15 жовтня 2007 року позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 7646 грн. 96 коп. на відшкодування майнової шкоди; 500 грн. на відшкодування моральної шкоди; 480 грн. 81 коп. судових витрат; у решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1,  посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права,  просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову до нього та відшкодування шкоди,  завданої позивачу,  з ОСОБА_2 - власника автомобіля,  яким він керував на момент ДТП.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

2

     НОМЕР_1,  належним на праві власності ОСОБА_2,  і,  порушивши вимоги

п.п.2.1а,  2.3а та 12.1 Правил дорожнього руху,  на вул.  Більшовицькій в м.

Коростишеві скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ-21065,  власником якого є

ОСОБА_3   У  результаті  ДТП  автомобіль  позивача  зазнав  механічних

ушкоджень,  вартість матеріального збитку визначена у сумі 7646 грн. 96 коп.

     Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 в частині відшкодування майнової та моральної шкоди за рахунок відповідача ОСОБА_1 та відмовляючи в задоволенні позову до ОСОБА_2,  судом першої інстанції правильно визначено розмір,  завданої як майнової,  так і моральної шкоди,  проте,  при визначенні належного відповідача щодо відшкодування майнової шкоди,  неправильно застосовані норми матеріально права.

Так,  відповідно до положень ч. 2  ст.  1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки,  відшкодовується особою,  яка на відповідній правовій підставі (право власності,  інше правове право,  договір підряду,  оренди тощо) володіє транспортним засобом,  механізмом,  іншим об'єктом,  використання,  зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п. 2.2 Правил дорожнього руху власник транспортного засобу може передавати у своїй присутності керування транспортним засобом іншій особі,  що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Оскільки ОСОБА_2,  який є власником автомобіля ГАЗ-27071,  передав у своїй присутності керування автомобілем ОСОБА_1,  який не мав при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії,  тобто не був володільцем джерела підвищеної небезпеки,  майнову шкоду в сумі 7646 грн. 96 коп.,  та судові витрати ( 76 грн. 47 коп. державного мита,  250 грн. витрат за проведення автотоварознавчого дослідження,  15 грн. 84 коп.3а відправку телеграми,  30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи та 50 грн. витрат за надання правової допомоги) слід стягнути з відповідача ОСОБА_2

За таких обставин,  рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1  ст.  1167 ЦК України моральна шкода,  завдана фізичній особі,  діями чи бездіяльністю,  відшкодовується особою,  яка її завдала,  за наявності її вини. Оскільки винним у скоєні ДТП визнано відповідача ОСОБА_1,  рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральної шкоди в сумі 500 грн.,  8 грн. 50 коп. державного мита та 50 грн. витрат за правову допомогу слід залишити без зміни.

Керуючись  ст.   ст.  303,  307,  309,  313,  314,  316 ЦПК України,  колегія суддів,

вирішила:

3

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Коростишівського районного суду від 15 жовтня 2007 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 7646 грн. 96 коп. на відшкодування майнової шкоди,  76 грн. 49 коп. державного мита (судового збору),  30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,  250 грн. витрат за проведення автотоварознавчого дослідження,  15 грн. 84 коп.3а відправку телеграми та 50 грн. витрат за правову допомогу скасувати,  ухваливши в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Рішення Коростишівського районного суду від 15 жовтня 2007 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди скасувати,  ухваливши в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 7646 грн. 96 коп. на відшкодування майнової" шкоди,  76 грн. 47 коп. державного мита (судового збору),  30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу,  250 грн. витрат за проведення автотоварознавчого дослідження,  15 грн. 84 коп.3а відправку телеграми та 50 грн. втрат за правову допомогу.

У решті рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.