Категорія 57 Головуючий у 1 інстанції - Курова О.І.
Доповідач - Агєєв О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2013 року м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Санікової О.С., суддів Новосьолової Г.Г., Агєєва О.В.,
при секретарі Стефановій Я.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Совєтського районного суду м.Макіївки від 08 квітня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Макіївський Інформаційний Центр Нерухомості «Асархаддон», Совєтського відділу Державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності та зняття арешту, -
ВСТАНОВИВ:
Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Макіївський Інформаційний Центр Нерухомості «Асархаддон», Совєтського відділу Державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності та зняття арешту задоволено частково.
Зобов`язано Совєтський відділ державної виконавчої служби Макіївського міського Управління юстиції зняти арешт на нерухоме майно - квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, накладений 20.08.12р. постановою заступника начальника Совєтського ВДВС Войчук Н.І. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Совєтського районного суду м.Макіївки від 20.05.13р. вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання за нею права власності на нерухоме майно та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в цій частині, через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що нею (апелянтом) сплачено повну вартість спірного майна, що не заперечувалось відповідачем ПП «Макіївський Інформаційний Центр Нерухомості «Асархаддон», вона фактично є власницею житла, оскільки зареєстрована у ньому та сплачує комунальні послуги, проте не має можливості оформити право власності на спірне майно через те, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Між тим, суд не надав оцінку даним обставинам, не врахував вимоги ч.1 ст.60 ЗУ «Про виконавче провадження», яка передбачає право особи, яка вважає, що майно належить їй, а не боржнику, звернутися до суду з позовом про зняття з нього арешту та визнання права власності, та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову в частині визнання за нею права власної на спірне майно.
Позивач в судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Представник відповідача ПП «Макіївський Інформаційний Центр Нерухомості «Асархаддон» в судовому засіданні апеляційного суду погодився з апеляційною скаргою, просив її задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, представник Совєтського відділу Державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 29.09.11р. між ОСОБА_5, з яким позивачка перебуває у фактичних шлюбних стосунках та ПП «Макіївський Інформаційний Центр Нерухомості «Асархаддон» укладено договір про попередній найм житлового приміщення з забезпеченням виконання, відповідно до якого сторони зобов`язалися укласти договір комерційного найму житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, під час підписання якого ОСОБА_5 передав, а друга сторона в особі директора Кулагіна А.І. прийняла 40000грн. в якості забезпечення виконання зобов`язання укласти договір найму.
27.04.12р. між ОСОБА_1 та ПП «Макіївський Інформаційний центр нерухомості «Асархаддон», в інтересах якого діяв директор Кулагін А.І., укладено попередній договір купівлі-продажу спірної квартири, посвідчений нотаріально 28.04.12р. та зареєстрований в реєстрі за №1190, відповідно до умов якого сторони зобов`язались в майбутньому, а саме: 10.04.14р. укласти договір купівлі-продажу спірної квартири та погодили ціну купівлі-продажу квартири - 80 000грн. Відповідно до п.5.1 даного договору в рахунок належних за основним договором платежів на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання, з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо купівлі-продажу квартири та своєї платіжної спроможності, покупець передав, а продавець отримав суму у розмірі 60 000грн. (а.с.9-10).
01.06.12р. між сторонами була укладена Додаткова угода до попереднього договору купівлі-продажу від 27.04.12р., згідно якої у зв`язку з достроковим виконання ОСОБА_1 платіжних зобов`язань перед ПП «Макіївський Інформаційний Центр Нерухомості «Асархаддон» в повному обсязі, що підтверджено відповідними квитанціями, строк підписання основного договору купівлі-продажу замінено з 10.04.14р. на 01.07.12р. (а.с. 11).
20.08.12р. постановою державного виконавця Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження про примусове виконання ухвали Совєтського районного суду м.Макіївки про накладання арешту на нерухоме майно Приватного підприємства «Макіївський Інформаційний центр нерухомості «Асархаддон», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, стягувачами за яким є ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення суду оскаржується в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно.
Відповідно до роз`яснень, викладених п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Ухвалюючи оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні вимог позивачки про визнання за нею права власності на спірне майно суд першої інстанції виходив з того, що підстави для його (права власності на нерухоме майно) набуття передбачені нормами цивільного законодавства, а спірні правовідносини випливають із примусового виконання рішень і регулюються Законом України «Про виконавче провадження».
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з наступних підстав.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Частиною 1 ст.182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (ч.4 ст.334 ЦК України).
У ч.1 ст.657 ЦК України (чинної на час виникнення спірних відносин) передбачено, що договір купівлі-продажу житлового будинку або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Тобто, недодержання сторонами вимог щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору про відчуження нерухомого майна, не тягне за собою перехід права власності на вказане майно.
Згідно ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Частиною 1 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Враховуючи те, що договір купівлі-продажу спірного майна відповідно до умов попереднього договору купівлі-продажу квартири від 27.04.12р. не було укладено та зареєстровано у встановленому законом порядку, право власності на дане майно не було набуте, а тому підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на підставі ст.392, ч.1 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» (на які позивач посилається у позові) відсутні.
Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про визнання права власності на нерухоме майно. Рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржувалось.
Доводи апеляційної скарги щодо сплати апелянтом повної вартості спірного майна, що є підставою для визнання за нею права власності є такими, що не ґрунтуються на законі , а саме вимогах ч.1 ст.182 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що апелянт є фактичним власником спірного майна через її реєстрацію у ньому та сплату комунальних послуг є безпідставними, т.я. реєстрація покупця у житловому приміщенні та сплата ним комунальних послуг до укладення основного договору була передбачена до п.3.1.4, 4.1.7 попереднього договору купівлі-продажу квартири та не може засвідчувати факт переходу права власності на нерухоме майно.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, та не дають підстав для зміни чи скасування судового рішення в частині що оскаржується.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 08 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: