РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Крантиф»

До                      Приватного підприємства «Синєвір»

Про                       стягнення 8676,40 грн.

Суддя   В.С. Катрич

Представники:

Від позивача          керівник - Пупенко Л.М.

Від відповідача      представник  Биковський О.І. (дов.№ б/н від 23.01.08)

Рішення приймається 17.07.2008р., в зв’язку з оголошенням перерви згідно зі ст. 77 ГПК України.

Обставини справи :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 8676,40 грн., що становить заборгованість за відвантажену відповідачу продукцію згідно видаткових накладних та 3500,00 грн. за послуги адвоката.  

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.12.2007р., від 24.01.2008р., від 22.02.2008р., від 06.03.2008р., від 28.03.2008р., від 06.06.2008р. слухання справи № 8/4 неодноразово відкладалось, у зв’язку з нез’явленням у судове засідання представників сторін та неподанням ними витребуваних доказів.  

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 06.06.2008р. розгляд справи був відкладений на 10.07.2008р.

У судове засідання, призначене на 10.07.2008р. з’явилися представники позивача та відповідача.

Позивач підтримав заявлені позовні вимоги, просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача зазначили, що відповідач не визнає заявлені позовні вимоги, посилаючись на те, що він виконав власні зобов’язання належним чином, перерахував позивачу кошти за отриману продукції на підставі рахунку-фактури № СФ-00-45 від 02.11.2007р. та видаткової накладної № РН-0032 від 16.11.2007р. на суму 5715,36 грн.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд –

ВСТАНОВИВ :

Позивач наголошує на тому, що ним було відвантажено відповідачу продукцію згідно видаткових накладних № РН-0030 від 16.11.2007р. на суму 14367,66 грн.; № РН-0032 від 16.11.2007р. на суму 13391,36 грн.; № РН-0040 від 21.11.2007р. на суму 1713,00 грн.; № РН-0044 від 23.11.2007р. на суму 789,84 грн. (копії в матеріалах справи).

Відповідач отримав спірну продукцію на підставі довіреності серія НАЩ № 198293 від 15.11.2007р. та № 198296 від 21.11.2007р., виданих ПП «Синєвір»на ім’я Крамарова М.В. (копії в матеріалах справи).

Нормою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дію (сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст.509 ЦК України).

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (ст. 11 ЦК України).

Матеріали справи підтверджується, що між позивачем та відповідачем існували правовідносини.     

Зі змісту вищевказаних довіреностей вбачається, що відповідач повинен був отримати продукцію згідно рахунків № СФ-0029 від 23.10.2007р., № СФ-0045 від 02.11.2007р., № СФ-0042 від 01.11.2007р., № СФ-0054 від 12.11.2007р.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 06.06.2008р. позивача було зобов’язано надати суду вищевказані рахунки-фактури, однак позивач вимоги ухвали суду не виконав, рахунків-фактур № СФ-0029 від 23.10.2007р., № СФ-0045 від 02.11.2007р., № СФ-0042 від 01.11.2007р. не надав.

Позивач зазначає, що відповідач перерахував на рахунок позивача за отриману продукцію кошти у розмірі 22585,46 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на день подання позовної заяви, як зазначає позивач, становить 8676,40 грн.  

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Відповідач не визнає заявлені позовні вимоги, посилаючись на те, що він виконав власні зобов’язання належним чином, перерахував позивачу кошти за отриману продукцію у повному обсязі, зокрема, отриманої на підставі рахунку-фактури № СФ 00-45 від 02.11.2007р. та видаткової накладної № РН-0032 від 16.11.2007р. на суму 5715,36 грн., таким чином, відповідачем була отримана продукція на суму 22585,46 грн. Вказані кошти були перераховані позивачу, що також не заперечується позивачем, тому у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем.

В матеріалах справи знаходяться два оригінали видаткових накладних № РН-0032 від 16.11.2007р. на суму 14391,36 грн. та № РН-0032 від 16.11.2007р. на суму 5715,36 грн. Вказані накладні містять печатки позивача, але різняться за сумою.

Згідно рахунку-фактури № СФ-0045 від 02.11.2007р. виставленого позивачем відповідачу, до сплати підлягає 5715,36 грн. (в матеріалах справи).

Жодних інших рахунків-фактур на суму 14391,36 грн. позивачем суду не надано.

Крім того, посилання позивача на те, що спірна продукція була отримана відповідачем, про що свідчить підпис особи, яка отримала продукцію є безпідставним, оскільки вказаний підпис не скріплений печаткою відповідача, тому підстави стверджувати про те, що продукція була отримана саме на суму 14391,36 грн. у суду відсутні.   

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем не надано жодних доказів отримання відповідачем продукції саме на суму 14391,36 грн., не надано доказів виставлення відповідачу рахунку-фактури на суму 14391,36 грн., тому суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.  

Керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526  ЦК України, ст. ст. 193 ГК України, ст.ст. 33, 49, 75, 82- 85 ГПК України, суд -   

ВИРІШИВ :

У позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.