ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  8/98

25.07.08

За позовом    Державного підприємства «Донецька залізниця»

до                    Відкритого акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг»

про                  стягнення 5481,01 грн.

Суддя   В.С. Катрич

Представники:

Від позивача   провідний юрисконсульт інформаційно-обчислювального центру Баранов А.С.               

                        (дов. №Н-01/346 від 30.01.2008р.)           

Від відповідача представник Зонтов Ю.В. (дов. №304 від 12.02.2008р.)

Обставини справи :

          Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 5481,01 грн. пені за неналежне виконання умов договору фінансового сублізингу № 26-Д/ІСЦ-071377/НЮ від 19.06.2007р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.03.2008р. розгляд справи був призначений на 16.05.2008р.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 16.05.2008р. розгляд справи був відкладений на 19.06.2008р., у зв’язку з необхідністю витребувати додаткові документи.

Ухвалою Господарського суду м.Києва віл 19.06.2008р. розгляд справи був відкладений на 25.07.2008р., у зв’язку з необхідністю витребувати додаткові документи та продовжено строк розгляду даної справи.

У судове засідання, призначене на 25.07.2008р. з’явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги,  просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача не визнає позовних вимог, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ :

19.06.2007р. між ВАТ лізингова компанія «Укртранслізинг»- «сублізингодавець»та Державним підприємством «Донецька залізниця»- «сублізингоодержувач»був укладений договір фінансового лізингу № 26-Д/ІСЦ-071377/НЮ, відповідно до п.2.1 якого «сублізингодавець»передає «сублізингоодержувачу»в тимчасове платне володіння і користування на умовах, передбачених цим договором предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором фінансового лізингу, що відповідає встановленим «сублізингоодержувачем»технічним вимогам, визначеним у додатку № 2 до цього договору.

Кількість, виробник товару, модель та термін поставки предмета лізингу в сублізинг визначаються додатками до цього договору (п.2.2 договору).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що предмет лізингу передаватиметься «сублізингодавцем»«сублізингоодержувачу»партіями в кількості, що визначено в графіках.

Графіком передачі предмету лізинга в сублізинг в 2007р.  (додаток № 2) передбачено, що протягом 3-4 тижня червня 2007р. –20 одиниць стандартних ПК з DVD/RW, 40 одиниць стандартних ПК, 50 одиниць принтерів лазерних А4Оki В4400 з кабелем; 1-2 тижня –20 одиниць стандартних ПК з DVD/RW, 200 одиниць принтерів лазерних А4Оki В4400 з кабелем.

Згідно з п.5.1 договору «сублізингоодержувач»набуває право користування майном на умовах цього договору з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі майна в сублізинг.

Відповідач не виконав власні зобов’язання належним чином, не передав у встановлені строки вищезазначену частину лізингу.

27.07.2007р. сторонами по договору була підписана додаткова угода № 1 до договору фінансового сублізингу № 26-Д/ІСЦ-071377/НЮ від 19.06.2007р., відповідно до умов якої, у зв’язку з тим, що фактично «сублізингодавцем»не було передано в фінансовий сублізинг «сублізингоодержувачу»предмет лізингу по місяцях –3-4 тиждень 2007р. недопоставлено –20 стандартних ПК з DVD/RW, 20 одиниць стандартних ПК, 50 одиниць принтерів лазерних А4Оki В4400 з кабелем; 1-2 тиждень –20 одиниць стандартних ПК з DVD/RW, 200 одиниць принтерів лазерних А4Оki В4400 з кабелем сторони домовились для розрахунку «Базового графіку сплати лізингових платежів»за фактичними поставками використовувати «остаточний графік передачі предмета лізинга в сублізинг в 2007р.»(додаток № 2а до договору), який додається до цієї додаткової угоди.

Пунктом 4 додаткової угоди № 1 від 27.07.2007р. сторони передбачили, що з дати підписання цієї угоди додатки № 2 та № 3 до договору втрачають чинність. По тексту договору всі посилання на додатки № 2 та № 3 вважати посиланнями на додатки № 2а та № 3а відповідно.

Як свідчать матеріали справи, фактично предмет лізингу був переданий за актами приймання-передачі № 20 від 31.07.2007р., № 30 від 30.08.2007р., № 61 від 28.09.2007р. (копії актів в матеріалах справи).

З огляду на викладене, відповідач прострочив виконання договірних зобов’язань на 25 днів –з 02.07.2007р. до 26.07.2007р. включно при передачі 20 стандартних ПК з DVD/RW, 40 одиниць стандартних ПК, 50 одиниць принтерів лазерних А4Оki В4400 з кабелем; на 11 днів –з 16.07.2007р. до 26.07.2007р. включно, при передачі 20 одиниць стандартних ПК з DVD/RW, 200 одиниць принтерів лазерних А4Оki В4400 з кабелем.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Відповідно до п.9.4 договору передбачено, що за несвоєчасну передачу предмета лізингу, передбаченого графіком (додаток № 2), «сублізингодавець»сплачує «сублізингоодержувачу»пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла у період на дату виникнення простроченої заборгованості, у відсотках від суми невиконаних зобов’язань за кожний день прострочення виконання зобов’язань.    

Відповідач не визнає заявлені позовні вимоги посилаючись на те, що умовами додаткової угоди сторони узгодили новий графік постачання предмету лізингу, а старий графік постачання (додаток № 3 до договору) втратив чинність, отже старе зобов’язання, як стверджує відповідач, було замінено новим зобов’язанням, відповідно до якого і відбулася поставка предмета лізингу без прострочення.

Таким чином, відповідач зазначає, що оскільки жодних застережень щодо відповідальності відповідача за неналежне виконання своїх зобов’язань в додатковій угоді №1 немає, тому не має підстав вважати, що на момент її підписання у позивача були претензії щодо строків поставки предмета лізингу, тому у задоволенні позову просить суд відмовити.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 604 передбачено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Новація –це угода про заміну первісного зобов’язання іншим між тими ж сторонами. Новацію характеризують наступні ознаки: наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов’язання та щодо умов нового зобов’язання; наявність умови про припинення попереднього зобов’язання; припинення всіх додаткових зобов’язань; виникнення між тими ж особами нового зобов’язання, яке як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання.

Метою та наслідком укладання угоди про припинення зобов’язання у новації є те, що сторони шляхом заміни предмету чи способу виконання зобов’язання припиняють його і створюють нове.

Проаналізувавши норми діючого законодавства та на підставі встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що додаткова угода № 1 від 27.07.2007р. до договору фінансового сублізингу № 26-Д/ІСЦ-071377/НЮ від 19.06.2007р. не містить ознак новації, оскільки при її укладанні воля сторін не була направлена на припинення зобов’язання за договором фінансового сублізингу № 26-Д/ІСЦ-071377/НЮ від 19.06.2007р. шляхом заміни його новим, а наслідком укладання такої угоди не є створення нової угоди з іншими умовами щодо предмету та способу її виконання.

Аналізуючи правову природу додаткової угоди № 1 від 27.07.2007р., суд виходить з того, що згідно із ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п.15.2 договору передбачено, що зміни і доповнення в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформлюється додатковими угодами до цього договору.  

Таким чином додаткова угода № 1 від 27.07.2007р. є ні чим іншим, ніж угодою про внесення змін та доповнень до основного договору фінансового сублізингу № 26-Д/ІСЦ-071377/НЮ від 19.06.2007р.  і не припиняє його дію, а тому порушення зобов'язань за основним договором є підставою для застосування господарських санкцій до винної сторони.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 5481,01 грн. пені за неналежне виконання умов договору фінансового сублізингу № 26-Д/ІСЦ-071377/НЮ від 19.06.2007р. правомірна та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.  

Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.   

Керуючись ст. ст. 530, 598, 604, 610, 612 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 33, 49, 75, 82- 85 ГПК України, суд -   

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг»(юридична адреса: 03150, м.Київ, вул. Анрі Барбюса, 40; 01103, м.Київ, вул. Драгомірова, 4, оф. 120; код ЄДРПОУ 30674235) на користь Державного підприємства «Донецька залізниця»(83001, м.Донецьк, вул. Артема, 68; код ЄДРПОУ 01074957) 5481 (п’ять тисяч чотириста вісімдесят одна) грн. 01 коп. пені, 102 (сто дві) грн. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.    

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя

В.С. Катрич

Дата підписання: 06.08.2008р.