КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19.11.2008                                                                                           № 8/192

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Мартюк А.І.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Шевченко Т.Ю. – дов. №4 від 04.01.2007р.;

 від відповідача - Юрченко Ю.І. – дов. б/н від 10.01.2008р.;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Страхове товариство "Гарантія"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 28.08.2008

 у справі № 8/192  

 за позовом                               ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Білоцерківської філії "РайффайзенБанк Аваль"

 до                                                   ВАТ "Страхове товариство "Гарантія"

 про                                                  стягнення 162427,34 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №014/10-01/82/8346 від 30.03.2007р. у розмірі 162 427,34 грн., яка є страховою сумою за договором страхування позичальника на випадок смерті та стійкої втрати працездатності (інвалідності) №12-736-1.2/06 від 30.03.2007р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після настання страхового випадку за договором страхування позичальника на випадок смерті та стійкої втрати працездатності (інвалідності) №12-736-1.2/06 від 30.03.2007р., відповідач, як страховик, ухиляється від виплати суми страхового відшкодування та відсотків по кредиту у розмірі 162 427,34 грн.

Відповідач заперечував проти позовних вимог, просив суд відмовити в позові повністю, мотивуючи наступним:

- відповідно до п.16.1.1 договору № 12-736-1.2/06 страхування позичальника на випадок смерті та стійкої втрати працездатності (інвалідності) після настання страхового випадку та в разі несплати чергового платежу за кредитним договором у страховика виникає обов'язок виплатити страхове відшкодування в розмірі фактичної заборгованості (прострочених зобов'язань) за кредитним договором.

- чинне законодавство не містить визначення фактичної заборгованості, однак містить визначення прострочених зобов'язань;

- відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом;

- згідно з п.1.2 Кредитного договору № 014/10-01/82/8346 від 30.03.2007 р. кредит надається позичальнику - Вовченко Людмилі Анатоліївні на строк по 30.03.2017. Відповідно до п. ,1.3 цього договору погашення кредиту відбувається шляхом здійснення щомісячних ануїтетних' платежів протягом всього строку дії договору відповідно до додатку 2 - Графіку погашення кредиту (тобто, до 2017 року). Отже, простроченим може бути зобов'язання сплатити ануїтетний платіж, зобов'язання ж сплатити всю суму кредиту не може вважатися простроченим до настання 2017 року;

- відповідач регулярно виплачує позивачу страхове відшкодування в розмірі фактичної заборгованості (прострочених зобов'язань) за кредитним договором, при цьому відповідач наголосив, що повідомляв позивача про готовність виплатити всю суму кредиту в разі наявності відповідних правових підстав, а саме надання позивачем документів, підтверджуючих, що він скористався своїм правом вимагати дострокового повернення кредиту.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2008р. у справі №8/192 позов було задоволено, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 162 427,34 грн. основного боргу, 1 624,27 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2008р. у справі №8/192 скасувати, прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, насамперед, щодо строків сплати страхового відшкодування, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права,  зокрема, ст. 27  Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 608, 979, 980, 985, 994, 1054, 1219 Цивільного кодексу України, що призвело до неправильного вирішення спору у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2008р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.11.2008р.

В тексті апеляційної скарги відповідачем було викладено клопотання про направлення запиту до Білоцерківської державної нотаріальної контори на предмет встановлення спадкоємців Вовченко Л.А. та залучення відповідних спадкоємців до участі в розгляді справи, оскільки, на думку відповідача, вказані особи спадкують або відмовляються від усієї спадкової маси, до якої входять як права, так і обов’язки по зобов’язаннях.

В судовому засіданні 05.11.2008р. представник відповідача підтримав вказане клопотання та просив суд його задовольнити, зазначаючи про те, що залучення вказаних вище осіб до участі у справі надасть відповідачу змогу отримати право зворотної вимоги – регресу, до спадкоємців страхувальника, за яких виконано зобов’язання по кредитному договору, успадковані ними одночасно з прийняттям спадщини, згідно зі ст. 991 Цивільного кодексу України.

Представник позивача заперечував проти клопотання відповідача, зазначаючи про його необґрунтованість та просив суд відмовити в задоволенні клопотання.

Апеляційний суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача, оскільки останнім не обґрунтовано, яким чином рішення у справі №8/192 впливатиме на права або обов’язки спадкоємців Вовченко Л.А. щодо однієї із сторін. Відносно посилання відповідача на право зворотної вимоги до спадкоємців, то суд звертає увагу на те, що за наявності відповідних правових підстав право зворотної вимоги може бути реалізовано відповідачем, але в окремому провадженні, оскільки збитки (витрати), понесені відповідачем, не є предметом розгляду у справі №8/192.     

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2008р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 19.11.2008р.

В судовому засіданні 19.11.2008р. представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судових засіданнях надав суду пояснення, в яких зазначив про те, що підтримує апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити та скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2008р. у справі №8/192, прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, наведених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване Рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2008р. у справі №8/192 як таке, що прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

30 березня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» в особі Білоцерківської філії Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі – позивач, Кредитор) та Вовченко Людмилою Анатоліївною (далі – Позичальник) було укладено кредитний договір №014/10-01/82/8346 (далі за текстом – Кредитний договір) (т.с.1, а.с.48-55).

У відповідності до умов Кредитного договору (п.1.1, п.1.2) Кредитор на положеннях та на умовах даного договору надав Позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 34 680 дол. США на строк по 30.03.2017р. (включно) згідно графіку надання кредиту. При цьому, під терміном «невідновлювальна кредитна лінія» розуміється кредитна лінія, згідно з якою, при отриманні позичальником повної суми кредитних коштів і досягненні ліміту кредитування, подальша видача кредитних коштів позичальнику припиняється незалежно від фактичної суми заборгованості за кредитом на протязі дії Кредитного договору.

В п.3.7 Кредитного договору передбачено, що страхування предмету іпотеки/застави, життя або страхування від нещасного випадку, передбачене договором, здійснюється Позичальником в страховій компанії, обраній ним самостійно із страхових компаній, які співпрацюють з Кредитором, з переліком та розміром тарифів яких Позичальник ознайомлений до укладання договору.

На виконання п.3.7 Кредитного договору між Київською міською дирекцією «філія» Відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» (далі – відповідач, Страховик), Вовченко Людмилою Анатоліївною (далі – Страхувальник) та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі – Вигодонабувач) було укладено договір страхування позичальника на випадок смерті та стійкої втрати працездатності (інвалідності) №12-736-1.2/06 (далі – Договір страхування) (т.с.1, а.с.56-57).

Предметом Договору страхування є майнові інтереси Вигодонабувача, що не суперечать чинному законодавству, пов'язані з життям та здоров'ям Страхувальника, як позичальника за кредитним договором; цей договір є засобом забезпечення виконання Страхувальником, як позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.

Об'єктом - страхування майнових інтересів Вигодонабувача, пов'язаних з ризиком отримання збитків в результаті смерті Страхувальника або втрати ним працездатності.

Згідно з умовами Договору страхування страхова сума за цим договором встановлюється на кожен рік страхування в розмірі планової заборгованості Страхувальника за кредитним договором (тіло кредиту плюс відсотки (за умови включення планових відсотків до розміру страхової суми), яка визначається на підставі графіку погашення згідно з кредитним договором та на перший рік страхування за цим договором становить 175 134,00 грн.

24.11.2007р. Вовченко Л.А. померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 26.11.2007р. (т.с.1, а.с.58).

17.12.2007р. відповідач звернувся до позивача з листом №20-96/07, в якому зазначив про те, що у нього є всі необхідні правові підстави для визнання вказаного випадку страховим, однак, просив позивача дозволити йому здійснювати погашення вказаної заборгованості згідно з графіком погашення кредиту (т.с.1, а.с.59).

Листом №07-01/13227 від 29.12.2007р. позивач відмовив відповідачу у здійсненні погашення кредиту до кінця терміну дії Кредитного договору та вимагав виплатити суму страхового відшкодування до 01.03.2008р.

Пізніше, позивач надіслав на адресу відповідача претензію, в якій пропонував сплатити заборгованість за договором №12-736-1.2/06 від 30.03.2007р. у розмірі 31 879,82 дол. США, що становить еквівалент у гривні за курсом НБУ 160 993,09 грн., в строк до 03.03.2008р.

У відповідь на претензію відповідач надіслав позивачу лист, в якому зазначив про те, зобов'язання сплатити всю суму кредиту не вважається простроченням до настання 2017р., оскільки Кредитний договір діє до 2017р.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що зобов’язання за Кредитним договором не є зобов’язанням, нерозривно пов’язаним з особою померлого. На думку відповідача, Кредитний договір, як і договір страхування не припинили свою дію у зв’язку зі смертю Вовченко Л.А., а зобов’язання за Кредитним договором переходить до спадкоємців померлої.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками, викладеними відповідачем в апеляційній скарзі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ст. 224 Господарського кодексу України).

В ст. 193 Господарського кодексу України визначені загальні умови виконання господарських зобов’язань, згідно з якими суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування).

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 988 Цивільного кодексу України, у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

В ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ст. 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з п.11 Договору страхування останній припиняє свою дію у випадках, передбачених пп.17.2 цього договору.

У відповідності до пп.17.2.2 п.17.2 Договору страхування дія даного договору страхування припиняється за згодою сторін, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством та Правилами страхування.

В ст. 608 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Таким чином, термін дії Договору страхування припинив свою дію у зв'язку зі смертю страхувальника, тобто настав страховий випадок, у зв’язку з чим відповідач, як страховик, повинен здійснити страхову виплату на користь позивача, як вигодонабувача.

Як вбачається з матеріалів справи та з апеляційної скарги, факт настання страхового випадку за Договором страхування відповідачем не заперечується, але відповідач заперечує проти здійснення виплати страхової суми одним платежем, посилаючись на те, що Договір страхування діє до закінчення терміну дії Кредитного договору і виплати повинні проводитись згідно затвердженого графіку.

Однак, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до п.15.1.3 Договору страхування в разі настання страхового випадку Страховик зобов'язаний виплатити Вигодонабувачу страхове відшкодування у відповідності до умов цього договору страхування.

Зважаючи на те, що в Договорі страхування не встановлений строк сплати страхової суми в разі настання страхового випадку, то, виходячи з приписів п.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Натомість, отримавши претензію позивача, у встановлений законодавством строк відповідач в добровільному порядку суму заборгованості не сплатив.

Згідно відомостей, наданих на вимогу суду, які були в наявності на день прийняття рішення у справі, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 162 427,34 грн.

Відповідач належних та допустимих доказів на підтвердження врегулювання між сторонами питання щодо здійснення виплати страхової суми окремими частками згідно графіку погашення кредиту за Кредитним договором суду не надав.  

Оскільки під час розгляду справи було встановлено факт порушення відповідачем договірних зобов’язань в частині виплати страхової суми у разі настання страхового випадку, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Зважаючи на вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2008р. у справі №8/192 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 27, 43, 49, 77, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія” залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2008р. у справі №8/192 – без змін.

2. Матеріали справи №8/192 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 19.11.08 (відправлено)