Справа № 212/3400/2012

Провадження №11/772/644/2013 Категорія: 18

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бернада Є.В.

Доповідач :Бурденюк С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 року

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Апеляційного суду Вінницької області

в складі:

головуючого: Бурденюка С.І.

суддів: Ващук В.П., Рибчинського В.П.

при секретарі: Діденко В.В.

за участю прокурора: Миколайчука Д.Г.

захисника: ОСОБА_2

засудженого: ОСОБА_3

розглянула « 19» вересня 2013 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальну справу за апеляціями прокурора, що приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції Соловйова О.В. на вирок Ленінського районного суду Вінницької області від 31 липня 2012 року, яким ,-

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Козятин Вінницької області,

житель АДРЕСА_1

українець, громадянин України, раніше не судимий

засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до 3-х років позбавлення волі. Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Вирішена доля речових доказів.

Згідно вироку суду, ОСОБА_3, маючи умисел на заволодіння чужим майном, а саме: майном ОСОБА_5, який на той час проживав по АДРЕСА_2 розповів про свої наміри ОСОБА_6.У свою чергу ОСОБА_6, вислухавши пропозицію ОСОБА_3, також маючи намір на таємне викрадення чужого майна, поїхав на власному автомобілі разом з ОСОБА_3 до будинку АДРЕСА_2 де мешкав ОСОБА_5. На пропозицію ОСОБА_6 ОСОБА_3 розповів, як краще проникнути на територію домогосподарства, в будинок, а також детально розповів про обстановку в будинку і повідомив, де можуть знаходитись цінні речі.

02.04.2010 р. біля 13.00 год. ОСОБА_6, маючи умисел на таємне викрадення майна ОСОБА_5, зателефонував до ОСОБА_3 з метою, щоб останній на власному автомобілі протягом дня стежив за пересуванням ОСОБА_5 по місту, з метою вчинення крадіжки з будинку останнього. ОСОБА_3, усвідомлюючи протиправність своїх дій, маючи умисел на таємне викрадення майна ОСОБА_5, погодився на пропозицію ОСОБА_6, однак, повідомив останньому, що у нього немає на даний час в користуванні автомобіля. ОСОБА_6 для того, щоб ОСОБА_3 стежив за пересуванням ОСОБА_5 містом, з метою таємного проникнення в житло останнього, найняв ОСОБА_7, який на той час працював водієм на службі таксі «Бліц», щоб той повозив ОСОБА_3 по місту, куди той скаже. Однак ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про свої злочинні наміри ОСОБА_7 нічого не розповіли. Скорегувавши свої дії, направлені на кінцевий результат, а саме: таємне викрадення майна ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6, кожен виконуючи свої дії: ОСОБА_3 їздив по місту та стежив за пересуванням ОСОБА_5, а ОСОБА_6 в цей час підготував рукавички для вчинення крадіжки.

02.04.2010 р. біля 20.00 год. ОСОБА_6 зателефонував до ОСОБА_3 та дізнався від останнього, що ОСОБА_5 на даний час знаходиться в кафе «Мерінгато» по вул. Козицького в м. Вінниці, що унеможливлює викриття ОСОБА_6 при вчиненні крадіжки. Однак, така хибна думка ОСОБА_3 склалась з тих підстав, що протягом дня ОСОБА_5 користувався власним автомобілем марки «Мерседес», проте, вживши певну кількість спиртних напоїв, покинув приміщення вищевказаного кафе біля 19.30 год. та поїхав до себе додому. ОСОБА_3 так і продовжував стежити за автомобілем, вважаючи, що ОСОБА_5 додому поїде саме власним автомобілем.

ОСОБА_6, будучи впевненим, що ОСОБА_5 на даний час в будинку немає, 02.04.2010 р. ,біля 20.00 год. на своєму автомобілі марки «Мазда» прибув на вул. Пирогова в м. Вінниці, де залишив свій автомобіль та пішки дістався до будинку АДРЕСА_2 де через незачинену хвіртку проник на територію домогосподарства вказаного будинку. В подальшому через вікно проник до вказаного будинку, одягнувши перед цим матерчаті рукавички з метою незалишення слідів пальців рук. ОСОБА_6 пересувався по будинку, де був помічений ОСОБА_5, який на той час проживав у вищезазначеному будинку на договірних умовах. ОСОБА_6, зрозумівши, що він помічений ОСОБА_5, не відмовився від вчинення злочину, а навпаки, усвідомлюючи протиправність своїх дій, вирішив вчинити відкрите викрадення майна ОСОБА_5. Після чого ОСОБА_6 схопив однією рукою ОСОБА_5 за шию та пройшов з ним до іншої кімнати, де знайшов кухонний ніж та приставив його до горла потерпілого і наказав мовчати. ОСОБА_5, візуально побачивши ніж, злякався, оскільки сприйняв погрозу ножем, як загрозу своєму життю та здоров'ю. Після цього ОСОБА_6, продовжуючи свої злочинні дії, зв'язав руки ОСОБА_5 поясом від банного халату з метою, щоб останній не чинив опору, надів його светр йому на голову, щоб потерпілий не бачив його обличчя. ОСОБА_6, реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на відкрите викрадення особистого майна ОСОБА_5, в кімнаті знайшов та незаконно заволодів ноутбуком «НР» вартістю 7471 грн.; сумкою чорного кольору вартістю 533 грн.; 2000 Євро, які знадились в сумці й на момент вчинення злочину були еквівалентними 21340 грн.; мобільним телефоном марки «LG» вартістю 1493 грн. з сім-картою; мобільним телефоном марки «Samsung» вартіс-746 грн. з сім-картою вартістю 25 грн.; шкіряним гаманцем вартістю 100 грн., в якому знаходились грошові кошти в сумі 300 Євро, які на момент вчинення злочину були еквівалентними 3201 грн., та 1000 грн., завдавши таким чином ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 36442 грн. Після цього ОСОБА_6 з викраденим з місця вчинення злочину втік, гроші витратив на власті потреби, а викраденими речами розпорядився на власний розсуд, передавши частину викрадених грошей ОСОБА_3

В своїй апеляції державний обвинувач, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції Соловйов О.В. ставить питання про скасування вироку Ленінського районного суду Вінницької області від 31 липня 2012 року у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого ОСОБА_3 Просить постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_3 ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі. Свої вимоги мотивує тим. що при обранні виду та міри покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину особу підсудного обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, не в повній мірі дотримався вимог ст.. 65 КК України. Судом не в повній мірі враховано, що ОСОБА_3 вчинено тяжкий, шкода потерпілому, за виключенням повернутих органами внутрішніх справ речей, не відшкодована.

Заслухавши доповідача, прокурора Миколайчука Д.Г., який підтримав апеляцію прокурора, захисника ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_3, які заперечували проти апеляцій прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція державного обвинувача підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 323 КПК України 1960 року - вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 324 КПК України 1960 року - вирок суду має бути мотивованим.

Відповідно ст. 365 КПК України 1960 року - вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що судом по даній справі дотримано вимог кримінально-процесуального законодавства, спрямованих на встановлення в справі об'єктивної істини.

Районний суд, дослідивши докази, надавши їм належну оцінку та навівши відповідні доводи, дійшов обгрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України. Викладені у вироку висновки суду про винність ОСОБА_3 у вчиненні вказаного злочину відповідають фактичним обставинам справи. Свій висновок щодо правильності кваліфікації дій ОСОБА_3 суд переконливо мотивував у вироку.

Разом з тим колегія судів вважає, та приходить до висновку, що в апеляції прокурора обґрунтовано ставиться питання про недотримання судом вимог ст. 65 КК України та безпідставне призначення засудженому покарання у виді 3-х(трьох) років позбавлення волі з застосуванням положень ст. 75 КК України і доводи прокурора в апеляції є переконливими та послідовними.

Так, судом не в повній мірі враховано тяжкість вчиненого засудженим злочину , його особливу суспільну небезпечність, оскільки об'єктом вчиненого ОСОБА_3 злочину є власність, саме власність громадянина іншої держави , що шкода потерпілому, за виключенням повернутих органами внутрішніх справ речей, не відшкодована та інші обставини, що впливають на призначення покарання.

Колегія суддів не вбачає з боку ОСОБА_3 щиросердного каяття та критичного ставлення до вчиненого,та бажання виправлення , що в свою чергу підвищує суспільну небезпечність особи останнього та вчиненого ним діяння, оскільки ОСОБА_3 багаторазово, системно ,жодного разу , не з'являвся на виклики суду, правоохоронні органи були не в змозі виконати ухвалу суду про привід через відсутність ОСОБА_3 за місцями проживання, які він особисто повідомляв правоохоронним органам та суд , у зв'язку з чим був оголошений у розшук із зміною йому запобіжного заходу на утримання, під вартою ,оскільки така поведінка засудженого не дозволяла , до певної міри прогнозувати поведінку та дії засудженого в майбутньому.

Крім того , колегія суддів звертає увагу і на ту обставину , що фактично ОСОБА_3 , запропонував ОСОБА_6 вчинити крадіжку з будинку ОСОБА_5, перебуваючи з ним в неприязних стосунках, добре та досконало знаючи особливості помешкання потерпілого та відомості про його майно. Все наведене вище дає суду підстави вважати ОСОБА_3 особою підвищеної кримінальної спрямованості та небезпечності для суспільства..

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, судом має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і буде гарантією призначення справедливого покарання і передумовою досягнення мети , яка перед ним поставлена.

Обираючи засудженому покарання, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України його мети - кари, виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що покарання, призначене ОСОБА_3 є не справедливим і занадто м'яким, а тому вирок підлягає скасуванню в цій частині, у відповідності до ст. ст. 372,378 ч.1 п. 2 КПК України, з постановленням нового вироку.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року колегія суддів , -

З А С У Д И ЛА :

Апеляцію прокурора, що приймав участь у справі інстанції Соловйова О.В., - задовольнити повністю.

Вирок Ленінського районного суду Вінницької області від 31 липня 2012 року відносно

ОСОБА_3 - скасувати в частині призначення покарання.

Призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3-х (трьох) років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити без змін - утримання під вартою.

Термін відбування покарання рахувати з дня затримання, згідно постанови суду , тобто з 16.08.2013 року.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ через апеляційний суд Вінницької області протягом одного

місяця з моменту його проголошення.

Судді:

Ващук В.П. Бурденюк С.І. Рибчинський В.П.

З оригіналом вірно.