Справа № 212/3400/2012
Провадження №11/772/10/2013 Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: Бернада Є.В.
Доповідач : Бурденюк С. І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В АЛ А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 червня 2013 року
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Вінницької області
в складі:
головуючого: Бурденюка С.І.
суддів: Ляліної Л.М., Паська Д.П.
за участю прокурора: Миколайчука Д.Г.
захисників : ОСОБА_2 ОСОБА_3
засудженого: ОСОБА_4
розглянула « 27» червня 2013 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальну справу за апеляціями прокурора, що приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції Соловйова О.В., захисника-адвоката ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_4 на вирок Ленінського районного суду Вінницької області від 31 липня 2012 року, яким ,-
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Ворновиця Вінницької області,
жителя АДРЕСА_1,
українця, громадянина України, раніше судимого
06.05.2004 року Немирівським районним судом Вінницької області за ст. 27 ч. 2, ст.. 186 ч. 2 КК України до 4-х років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки;
05.07.2011 року Ленінським районним судом м. Вінниці за ст.. ст.. 257, 147 ч. 2, 189 ч. 4, 187 ч. 4, 28 ч. 3, 263 ч. 1 КК України що 10-ти років позбавлення волі з конфіскацією майна
засуджений за ст. 187 ч. 3 КК України до 8-ми років позбавлення волі, На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначеного покарання та покарання за вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 05.07.2011 року остаточно призначено покарання у вигляді 11-ти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна в дохід держави.
Вирішена доля речових доказів.
Згідно вироку суду, ОСОБА_6, маючи умисел на заволодіння чужим майном , а саме: майном ОСОБА_7, який на той час проживав по АДРЕСА_2, розповів про свої наміри ОСОБА_4 В свою чергу ОСОБА_4, вислухавши пропозицію ОСОБА_6, також маючи намір на таємне викрадення чужого майна, поїхав на власному автомобілі разом з ОСОБА_6 до бу динку АДРЕСА_2 де мешкав ОСОБА_7. На пропозицію ОСОБА_4 ОСОБА_6 розповів, як краще проникнути на територію домогосподарства, в будинок, а також детально розповів про обстановку в будинку і повідомив, де можуть знаходитись цінні речі.
02.04.2010 р. біля 13.00 год. ОСОБА_4, маючи умисел на таємне викрадення майна ОСОБА_7, зателефонував до ОСОБА_6 з метою, щоб останній на власному автомобілі протягом дня стежив за пересуванням ОСОБА_7 по місту, з метою вчинення крадіжки з будинку останнього. ОСОБА_6, усвідомлюючи протиправність своїх дій, маючи умисел на таємне викрадення майна ОСОБА_7, погодився на пропозицію ОСОБА_4, однак, повідомив останньому, що у нього немає на даний час в користуванні автомобіля. ОСОБА_4 для того, щоб ОСОБА_6 стежив за пересуванням ОСОБА_7 містом, з метою таємного проникнення в житло останнього, найняв ОСОБА_8, який на той час працював водієм на службі таксі «Бліц», щоб той повозив ОСОБА_6 по місту, куди той скаже. Однак ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про свої злочинні наміри ОСОБА_8 нічого не розповіли. Скорегувавши свої дії, направлені на кінцевий результат, а саме: таємне викрадення майна ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_4, кожен виконуючи свої дії: ОСОБА_6 їздив по місту та стежив за пересуванням ОСОБА_7, а ОСОБА_4 в цей час підготував рукавички для вчинення крадіжки.
02.04.2010 р. біля 20.00 год. ОСОБА_4 зателефонував до ОСОБА_6 та дізнався від останнього, що ОСОБА_7 на даний час знаходиться в кафе «Мерінгато» по вул. Козицького в м. Вінниці, що унеможливлює викриття ОСОБА_4 при вчиненні крадіжки. Однак, така хибна думка ОСОБА_6 склалась з тих підстав, що протягом дня ОСОБА_7 користувався власним автомобілем марки «Мерседес», проте, вживши певну кількість спиртних напоїв, покинув приміщення вищевказаного кафе біля 19.30 год. та поїхав до себе додому. ОСОБА_6 так і продовжував стежити за автомобілем, вважаючи, що ОСОБА_7 додому поїде саме автомобілем.
ОСОБА_4, будучи впевненим, що ОСОБА_7 на даний час в будинку немає, 02.04.2010 р. ,біля 20.00 год. на своєму автомобілі марки «Мазда» прибув на вул. Пирогова в м. Вінниці, де залишив свій автомобіль та пішки дістався до будинку АДРЕСА_2 де через незачинену хвіртку проник на територію домогосподарства вказаного будинку. В подальшому через вікно проник до вказаного будинку, одягнувши перед цим матерчаті рукавички з метою незалишення слідів пальців рук. ОСОБА_4 пересувався по будинку, де був помічений ОСОБА_7, який на той час проживав у вищезазначеному будинку на договірних умовах. ОСОБА_4, зрозумівши, що він помічений ОСОБА_7, не відмовився від вчинення злочину, а навпаки, усвідомлюючи протиправність своїх дій, вирішив вчинити відкрите викрадення майна ОСОБА_7. Після чого ОСОБА_4 схопив однією рукою ОСОБА_7 за шию та пройшов з ним до іншої кімнати, де знайшов кухонний ніж та приставив його до горла потерпілого і наказав мовчати. ОСОБА_7, візуально побачивши ніж, злякався, оскільки сприйняв погрозу ножем, як загрозу своєму життю здоров'ю. Після цього ОСОБА_4, продовжуючи свої злочинні дії, зв'язав руки ОСОБА_7 поясом від банного халату з метою, щоб останній не чинив опору, надів його светр йому на голову, щоб потерпілий не бачив його обличчя. ОСОБА_4, реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на відкрите викрадення особистого майна ОСОБА_7, в кімнаті знайшов та незаконно заволодів ноутбуком «НР» вартістю 7471 грн.; сумкою чорного кольору вартістю 533 грн.; 2000 Євро, які знадились в сумці й на момент вчинення злочину були еквівалентними 21340 грн.; мобільним телефоном марки «LG» вартістю 1493 грн. з сім-картою; мобільним телефоном марки «Samsung» вартіс-746 грн. з сім-картою вартістю 25 грн.; шкіряним гаманцем вартістю 100 грн., в якому знаходились грошові кошти в сумі 300 Євро, які на момент вчинення злочину були еквівалентними 3201 грн., та 1000 грн., завдавши таким чином ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 36442 грн. Після цього ОСОБА_4 з викраденим з місця вчинення злочину втік, гроші витратив на власті потреби, а викраденими речами розпорядився на власний розсуд, передавши частину викрадених грошей ОСОБА_6
ОСОБА_4, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, 02.04.2010 р. біля 20.00 год. на своєму автомобілі марки «Мазда» прибув на вул. Пирогова в м. Вінниці, де залишив свій автомобіль пішки дістався до будинку АДРЕСА_2 де через незачинену хвіртку проник на територію домогосподарства вказаного будинку. В подальшому через вікно проник до вказаного будинку, одягнувши перед цим матерчаті рукавички з метою незалишення слідів пальців рук. ОСОБА_4 пересувався по будинку, де був помічений ОСОБА_7, який на той час проживав у зазначеному будинку на договірних умовах. ОСОБА_4, зрозумівши, що він помічений ОСОБА_7, не відмовився від вчинення злочину, а навпаки, усвідомлюючи протиправність своїх дій, вирішив вчинити відкрите викрадення майна ОСОБА_7. Після цього ОСОБА_4 схопив однією рукою ОСОБА_7 за шию та пройшов з ним до іншої кімнати, де знайшов кухонний ніж та приставив його до горла потерпілого і наказав мовчати. ОСОБА_7, візуально побачивши ніж, злякався, оскільки сприйняв погрозу ножем, як загрозу своєму життю та здоров'ю. Після цього ОСОБА_4, продовжуючи свої злочинні дії, зв'язав руки ОСОБА_7 поясом від банного халату з метою, щоб останній не чинив опору, надів його светр йому на голову, щоб потерпілий не бачив його обличчя. ОСОБА_4, реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на відкрите викрадення особстого майна ОСОБА_7, в кімнаті знайшов та незаконно заволодів ноутбуком «НР» вартіс-7471 грн.; сумкою чорного кольору вартістю 533 грн.; 2000 Євро, які знаходились в сумці і на момент вчинення злочину були еквівалентними 21340 грн.; мобільним телефоном марки «LG» вар-1493 грн. з сім-картою; мобільним телефоном марки «Samsung» вартістю 746 грн. з сімкартою вартістю 25 грн.; шкіряним гаманцем вартістю 100 грн., в якому знаходились грошові кошти 300 Євро, які на момент вчинення злочину були еквівалентними 3201 грн., та 1000 грн., завдавши таким чином ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 36442 грн. Після цього В.В. з викраденим з місця вчинення злочину втік, гроші витратив на власні потреби, а викраденими речами розпорядився на власний розсуд.
В своїй апеляції державний обвинувач, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції Соловйов О.В. ставить питання про скасування вироку Ленінського районного суду Вінницької області від 31 липня 2012 року у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості злочину та особам підсудних. Просить постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 187 КК України до 8-ми років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна в дохід держави, відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначеного покарання та покарання за вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 05.07.2011 року призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 13-ти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна в дохід держави. Визнати ОСОБА_6 винним за ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі. Свої вимоги мотивує тим. що при обранні виду та міри покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину особу підсудних обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, не в повній мірі дотримався вимог ст. 65 КК України. Судом не в повній мірі враховано, що ОСОБА_6 вчинено тяжкий, а ОСОБА_4 особливо тяжкий злочин, шкода потерпілому, за виключенням повернутих органами внутрішніх справ речей, не відшкодована. Крім того, судом не в повній мірі враховано, що ОСОБА_4, є особою кримінальної спрямованості, про що свідчить його неодноразове притягнення до кримінальної відповідальності та фактично призначено за злочин, передбачений ч. 3 ст. 187 КК України покарання у вигляді 1-го року позбавлення волі.
У своїй апеляції захисник - адвокат ОСОБА_2 просить вирок Ленінського районного суду Вінницької області від 31 липня 2012 року відносно ОСОБА_4 змінити, змінивши кваліфікацію на ч. 3 ст. 186 КК України, застосувавши правила поглинення покарання. Свої вимоги мотивує тим, що постановляючи вирок, суд дійшов хибного висновку щодо наявності в діях ОСОБА_9 ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187, а не ст. 186 КК України, а також, що ОСОБА_4 не визнав своєї вини і не розкаявся. Разом з тим, ОСОБА_4 з самого початку визнавав себе винним за ст. 186 КК України, а про його щире та дійове каяття свідчить повне відшкодування шкоди та відсутність претензій матеріального та морального характеру з боку потерпілого. Вирок побудований на вкрай протиречивих показаннях потерпілого, який в своїй заяві навіть не згадував про застосування ножа і саме за ст. 186 КК України була порушена кримінальна справа. В подальшому потерпілий неодноразово змінював покази щодо місця знаходження ножа, його форму тощо.
У своїй апеляції засуджений ОСОБА_4 ставить питання про зміну вироку Ленінського районного суду Вінницької області від 31 липня 2012 року відносно нього, змінивши кваліфікацію на ст. 186 КК України, застосувавши правила поглинення покарання.
Свої вимоги мотивує тим, що з самого початку він повністю визнавав свою вину, щиро розкаявся за ст. 186 КК України. Вказує про те, що він не був повідомлений про перекваліфікацію його дій за ст. 187 КК України. А також вказує, що у нього хвороба очей, через що він не зміг ознайомитись зі справою. Матеріальні збитки ним повністю відшкодовано, про що свідчить заява потерпілого у судовому засіданні. Зазначає, що ніж, який вказується у вироку, не рахується як речовий доказ і подальша доля його не відома. Вирок побудований на вкрай протиречивих показаннях потерпілого, який в своїй заяві не згадував про застосування ножа. В подальшому почав змінювати показання щодо ножа, його форму тощо. Крім того, судом не було враховано його позитивні характеристики, його хвороба, те, що він проживає з бабусею, яка хворіє та потребує сторонньої допомоги, має хвору матір, про що свідчать довідки в кримінальній справі.
Заслухавши доповідача, прокурора Миколайчука Д.Г., який підтримав апеляцію прокурора, засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_2, які заперечували проти апеляцій прокурора та підтримали свої апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція державного обвинувача, апеляції захисника ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_4 задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 323 КПК України (в редакції 1960 р.)- вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим.
Відповідно до ст. 324 КПК України(в редакції 1960 р.) - вирок суду має бути вмотивованим.
Відповідно ст. 365 КПК України ( в редакції 1960 р.) вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що судом по даній справі дотримано вимог кримінально-процесуального законодавства, спрямованих на встановлення в справі об'єктивної істини.
Районний суд, дослідивши докази, надавши їм належну оцінку та навівши відповідні доводи, дійшов обгрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 3 КК України. Викладені у вироку висновки суду про винність ОСОБА_4 у вчиненні вказаного злочину відповідають фактичним обставинам справи. Свій висновок щодо правильності кваліфікації дій ОСОБА_4 суд переконливо мотивував у вироку.
Вина засудженого ОСОБА_4 доведена послідовними показаннями самого потерпілого, які досліджувались судом та повно підтверджуються і узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, які чітко в деталях повідомили в деталях про проведення відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_4, під час якого останній пояснював як саме вчинив розбійний напад на потерпілого, заявою потерпілого ОСОБА_7 про вчинення відносно нього злочину (т. 1 а.с.№2), протоколом добровільної видачі (т. 1 а.с. № 47), протоколом відтворення обстановки та обставин події (т 2 а. с. №№7-10, 101-109).
Так , в своїй апеляції захисник ОСОБА_2 та засуджений ОСОБА_4 зазначають, що потерпілий в своїй заяві не згадував про застосування ножа, проте з додаткового допиту потерпілого ОСОБА_7 вбачається, що останній вказував, що ОСОБА_4 з кишені дістав ніж та приставив йому до горла. (т. 3 а.с.№ 238). Крім того, відповідно до протоколу огляду місця події на підвіконні вікна помешкання потерпілого було виявлено ніж (т. 1 а.с. № 3-10). При відтворенні обстановки та обставин події ОСОБА_4 пояснював, що дійсно він взяв ніж на тумбочці в кімнаті, після чого приставив його до горла потерпілого. Також продовж досудового слідства засуджений пояснював, що злочин вчинив із застосуванням ножа.
Колегія суддів приходить до висновку ,що показання засудженого ОСОБА_4, які він давав на досудовому слідстві , при проведенні слідчих дій в присутності захисника ОСОБА_12 є правдивими та таким , що відповідають фактичним обставинам справи.
Що стосується повного відшкодування шкоди та відсутність претензій матеріального та морального характеру з боку потерпілого, то колегія суддів вбачає викрадені речі потерпілому повернуті потерпілому аж ніяк добровільно власне ОСОБА_4 , а були повернуті працівники органів внутрішніх справ.
Суд вірно оцінив позицію ОСОБА_4 як бажання уникнути законної юридичної відповідальності за скоєні злочини.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок суду про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 3 КК України при обставинах, викладених у вироку є обґрунтованим і підтверджується доказами, перевіреними та дослідженими в судовому у судовому засіданні в сукупності , яким суд дав вірну оцінку та визначив вірну кінцеву юридичну кваліфікацію, а доводи апеляції засудженого та його захисника є безпідставними, непослідовними та суперечливими , не підтвердженими матеріалами справи та доказами .
В ч.2 ст.65 КК України зазначено «Особі , яка вчинила злочин , має бути призначено покарання , необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».
Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_4, суд першої інстанції дотримався вимог ст. 65 КК України, та при призначенні покарання врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, всі обставини, що впливають на вирішення цього питання-відсутність обставин ,що обтяжують та пом'якшують покарання, та відповідно обрав покарання, пов'язане з позбавленням волі з ізоляцією від суспільства, яке є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4, а також попередження вчинення нових злочинів. Особливу увагу колегія суддів звертає на те, що засуджений ОСОБА_4 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності , разом з тим відповідних висновків для себе не зробив, вину у вчиненні злочину не визнав, не розкаявся, що в свою чергу вказує на відсутність критичного ставлення з боку засудженого до скоєного та небажання стати на шлях виправлення..
Відповідно до наведеного вище, враховуючи ступінь тяжкості скоєного ОСОБА_4 злочину, даних та відомостей про його особу, судова колегія не знаходить підстав для пом'якшення призначеного судом першої інстанції покарання засудженому,зміні чи скасуванню вироку.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів , -
у х в а л и л а :
Апеляцію прокурора, що приймав участь у справі інстанції Соловйова О.В., - залишити без задоволення.
Апеляцію захисника -адвоката ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Апеляцію засудженого ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Вирок Ленінського районного суду Вінницької області від 31 липня 2012 року відносно ОСОБА_4 - залишити без змін.
Судді:
Ляліна Л.М. Бурденюк С.І. Пасько Д.П.
З оригіналом вірно.
- Номер: 1-в/127/72/16
- Опис:
- Тип справи: кримінальне провадження у порядку виконання судових рішень
- Номер справи: 212/3400/2012
- Суд: Вінницький міський суд Вінницької області
- Суддя: Бурденюк С. І.
- Результати справи:
- Етап діла: Виконання рішення
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 04.01.2016
- Дата етапу: 03.02.2016